КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа№ 910/23503/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря Волошиної З.В.

та представників:

від заявника - Ткаченко В.В. (довіреність від 02.01.2014 б/н);

від боржника - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеська залізниця»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2013

у справі № 910/23503/13 (суддя: Мандичев Д.В.)

за заявою Державного підприємства «Одеська залізниця»

до Державного підприємства «Укрспецпостач»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2013 у справі № 910/23503/13 заяву Державного підприємства «Одеська Залізниця» про порушення справи про банкрутство Державного підприємства «Укрспецпостач» повернуто без розгляду на підставі статті 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник Державного підприємства «Одеська Залізниця» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № НЮ-14/1923 від 17.12.2013, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2013 у справі № 910/23503/13, зобов'язати Господарський суд міста Києва прийняти до провадження заяву Державного підприємства «Одеська Залізниця» про порушення справи про банкрутство Державного підприємства «Укрспецпостач».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 у складі колегії суддів: головуючого судді - Доманської М.Л., суддів: Гарник Л.Л., Пантелієнко В.О., прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 05.02.2014 о 10:00.

Враховуючи перебування судді Гарник Л.Л. у відпустці, за розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Одеська Залізниця» у справі № 910/23503/13 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О., Верховець А.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 у справі № 910/23503/13 прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеська Залізниця» до провадження у новому складі суду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Встановлено, що в судове засідання 05.02.2014 представник боржника не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника боржника, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 1 статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог частини 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно статей 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Повертаючи матеріали заяви Державного підприємства «Одеська Залізниця» без розгляду, господарський суд м. Києва обґрунтував оскаржувану ухвалу тим, що доданий до заяви опис вкладення в цінний лист, який, як зазначає суд першої інстанції, датований 26.11.2013, не може бути сприйнятий судом як належний доказ відправлення боржнику заяви про порушення провадження у справі, що фіскальний чек, датований 29.11.2013 без належного опису вкладення в цінний лист від 29.11.2013, що на думку місцевого господарського суду позбавляє можливості перевірити дотримання заявником вимог статті 56 ГПК України стосовно його обов'язку надіслати боржнику копії заяви та всіх доданих до неї документів. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що до заяви заявником не додано жодних доказів, які б підтверджували, що заявлені ним вимоги не забезпечені повністю заставою майна боржника.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що у постанові Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», на яку послався суд першої інстанції, не зазначено, що дати у фіскальному чеку та описі вкладення в цінний лист з відміткою відділу поштового зв'язку про відправлення повинні обов'язково співпадати.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 15 Закону господарський суд не пізніше 5 днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо заявник-кредитор не надав доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Статтею 63 ГПК України передбачений перелік підстав повернення позовної заяви та доданих до неї документів, який є вичерпним і розширенню не підлягає. Наведене свідчить, що будь-які інші порушення в оформленні позовної заяви та доданих до неї документів не може бути підставою для повернення позовної заяви.

У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Пунктом 2 частини 1 статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до статті 56 ГПК України, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила), визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку. Пунктами 19, 59, 61 Правил визначено порядок надіслання листів з описом вкладенням та вимоги до складання таких описів.

Згідно з пунктами 59, 61 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином, опис вкладення в цінний лист - це документ, який складається під час відправлення кореспонденції, а наявність на описі вкладення календарного штемпеля поштового відділення з номером поштового відправлення є доказом відправлення такого листа.

Відповідно до пункту 19 Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматись для пересилання з описом вкладення та/або післяплатою.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником на підтвердження факту відправлення копії заяви та доданих до неї документів боржнику було надано опис вкладення у цінний лист (ф.107) та фіскальний чек (документ, що підтверджує факт надання послуг).

Вказаний опис вкладення у цінний лист містить відбиток календарного штемпеля відділення поштового зв'язку, фіскальний чек, як розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відділення відповідно Правил. Серед предметів, що надсилаються, в описі зазначено копію заяви № НЮ-14/1818 із додатками, всього на 54 аркушах.

Як вбачається з згаданого вище опису вкладення у цінний лист підпис працівника поштового зв'язку та відбиток календарного штемпеля на описі свідчить про те, що опис відповідає вкладенню, відтак можна дійти висновку, що Державному підприємству «Укрспецпостач» надіслано і заяву, і додатки до неї.

Таким чином, наданий Державним підприємством «Одеська залізниця» опис вкладення у цінний лист може вважатися належним доказом надсилання Державному підприємству «Укрспецпостач» копії заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до абзацу 6 пункту 3.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підвереджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК України. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребує ці докази від позивача чи відповідача.

Враховуючи те, що заява Державного підприємства «Одеська залізниця» відповідає вимогам статей 56, 57 ГПК України, судова колегія дійшла висновку про те, що в суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення заяви ініціюючого кредитора без розгляду, а обставини, викладені в оскаржуваній ухвалі, не є підставою для повернення заяви відповідно до статті 63 ГПК України та статті 15 Закону.

При цьому, судова колегія зазначає, що суд не позбавлений права, у разі недостатності доказів або виникнення сумнівів щодо належності та допустимості того чи іншого доказу, покласти обов'язок надати такі докази на одну із сторін, яка на вказані докази посилається.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 у даній справі апелянту запропоновано надати до суду докази того, що заява про порушення справи про банкрутство направлена боржнику з листом з описом вкладення (довідку пошти, тощо). Представником Державного підприємства «Одеська залізниця» у судовому засіданні 05.02.2014, як доказ надсилання боржнику копії заяви, надано заяву з додатками, яка містилась в конверті з відміткою поштового штемпелю від 26.11.2013, який повернувся на адресу заявника з причин закінчення встановленого строку зберігання. З огляду на зміст конверту, судовою колегією встановлено, що штрих-кодовий ідентифікатор поштового відправлення на конверті - 6501205231995, повністю співпадає з кодом, який міститься на фіскальному чеку № 0489 від 29.11.2012 та описі вкладення в цінний лист.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи № 910/23503/13, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що заявник не надав доказів відправлення боржнику заяви та доданих до неї документів, є помилковим та зробленим передчасно.

Щодо тверджень суду першої інстанції про відсутність доказів, які б підтверджували, що заявлені Державним підприємством „Одеська залізниця" вимоги не забезпечені повністю заставою майна боржника, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 2 статті 11 Закону визначено, що до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, у тому числі, докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Згідно частини 1 статті 14 Закону, господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство відмовляє у її прийнятті, якщо вимоги кредитора повністю забезпечені заставою майна боржника.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону господарський суд не пізніше 5 днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її до неї документи без розгляду, з наступних підстав: заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не зазначено; заява не відповідає змісту вимог, зазначених у Законі; не подано доказів щодо сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною 3 статті 10 Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено Законом; заявник-кредитор не надав доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; з інших підстав, передбачених статтею 63 ГПК України, з урахуванням Закону.

Враховуючи зміст статей 14, 15 Закону судова колегія зазначає, що у разі, якщо вимоги кредитора повністю забезпечені заставою майна боржника, це не є підставою для повернення у відповідності до статті 15 Закону, а застосуванню підлягає стаття 14 Закону. При цьому, вирішуючи питання відмови у прийнятті заяви з вказаної підстави суд має бути впевнений у наявності застави.

Судова колегія, дослідивши заяву Державне підприємство «Одеська залізниця» про порушення справи про банкрутство, встановила, що в ній взагалі не зазначається про те, що вимоги вказаного кредитора можуть бути або є забезпеченими майном боржника. Питання наявності застави взагалі не досліджувались судом першої інстанції.

Крім того, частиною 1 статті 16 Закону чітко передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявник, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюється господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому Законом, а тому повернення заяви судом першої інстанції на підставі пункту 4 частини 1 статті 15 Закону, із посиланням на відсутність в заяві Державного підприємства «Одеська залізниця» доказів, які б підтверджували, що заявлені вимоги не забезпечені повністю заставою майна боржника, є помилковим.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 12 Закону ухвалою про прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство господарський суд має право вирішити питання про зобов'язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 7 статті 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

У зв'язку з наведеним, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеська залізниця» слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції належить скасувати та справу направити для подальшого розгляду до господарського суду м. Києва.

На підставі викладеного вище та, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтями 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеська залізниця» на ухвалу господарського суду м. Києва від 06.12.2013 у справі № 910/23503/13 задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 06.12.2013 у справі № 910/23503/13 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/23503/13 направити до господарського суду м.Києва для подальшого розгляду.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний 10.02.2014.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді А.А. Верховець

В.О. Пантелієнко