ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа № 11/Б-5022/1407/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Галушко Н.А.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Збаразькому районі Тернопільської області на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 15 жовтня 2013 року у справі №11/Б-5022/1407/2012

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі №11/Б-5022/1407/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Плюс К» порушене ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26 листопада 2012 року на загальних підставах, визначених законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою від 14 травня 2013 року господарський суд Тернопільської області визнав банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Плюс К», увів ліквідаційну процедуру, припинив повноваження органів управління банкрута, а ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого Гусара І.О.

У вересні 2013 року Управління Пенсійного фонду України у Збаразькому районі звернулось до господарського суду Тернопільської області із заявою, просило визнати поточні грошові вимоги до банкрута в сумі 744,17 грн. Як зазначено в заяві, означена сума - це заборгованість за вересень 2013 року із відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій і така підтверджується розрахунком фактичних витрат.

Господарський суд Тернопільської області (суддя Сидорук А.М.) ухвалою від 15 жовтня 2013 року відмовив у задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України у Збаразькому районі про визнання поточних грошових вимог у сумі 744,17 грн.

Управління Пенсійного фонду України у Збаразькому районі звернулося із апеляційною скаргою, просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 15 жовтня 2013 року та прийняти нове рішення «в задоволенні поточних вимог Управління». Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 23 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 13 закону України "Про пенсійне забезпечення", п.п. 6.8., 6.9. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року (із наступними змінами і доповненнями), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.

Про розгляд апеляційної скарги сторонам повідомлено належним чином.

Арбітражний керуючий Гусар І.О. надіслав клопотання, просить справу розглядати без його участі, а вирішення апеляційної скарги покладає на розсуд суду.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що ухвалу господарського суду Тернопільської області від 15 жовтня 2013 року у справі №11/Б-5022/1407/2012 слід залишити без змін з нижченаведених підстав.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції встановив, що названа сума витрат на виплату та доставку пільгових пенсій нарахована за вересень 2013 року, коли товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Плюс К» вже було визнане банкрутом, заробітна плата його працівникам не нараховувалась, фонд оплати праці не формувався. Господарський суд Тернопільської області вказав, що поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційній процедурі з грошовими вимогами, які виникли за період після порушення провадження у справі про банкрутство і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом. При цьому суд першої інстанції виходив із п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо порядку формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та положень ст.ст. 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо наслідків визнання боржника банкрутом.

Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення заявлених грошових вимог у сумі 744,17 грн., як таких, що заявлені безпідставно і незаконно після визнання з обмеженою відповідальністю «Еліт Плюс К» банкрутом й уведення ліквідаційної процедури.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції невірно керувався положеннями закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року). Адже судова ліквідаційна процедура у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Плюс К» уведена 14 травня 2013 року.

В силу п. 1-1 Прикінцевих і перехідних положень названого закону, Положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону № 4212-УІ від 22 грудня 2011 року з наступними змінами і доповненнями, чинній з 19 січня 2013 року), що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Однак суд апеляційної інстанції констатує, що ця обставина не вплинула на правильність резолютивної частини означеного судового рішення.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

За змістом п. 2 Прикінцевих положень закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства повинні вносити до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам пільгових категорій. Ця плата вноситься з коштів, призначених на оплату праці.

Як визначено ч. 1 ст. 4 закону України «Про оплату праці», джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Наслідки визнання боржника банкрутом і уведення ліквідаційної процедури передбачає ст. 38 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній з 19 січня 2013 року (Закон). Серед іншого, такими наслідками є: завершення підприємницької діяльності боржника; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Також припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

Отже, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі, який у силу ст. 2 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що у вирішенні питань про визнання кредиторських вимог органів пенсійного Фонду України, пов'язаних із відшкодуванням витрат на виплату і доставку пенсій є різна судова практика судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій.

Вищий господарський суд України Інформаційним листом від 26.12.2013 № 01-06/1862/2013 вніс зміни і доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ)".

Викладена у названому інформаційному листі правова позиція Вищого господарського суду України щодо витрат на виплату і доставку відповідних пенсій наступна:

«… у ліквідаційній процедурі в установлений Законом строк можуть бути заявлені лише ті вимоги щодо витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, які виникли в процедурах розпорядження майном та санації, оскільки після визнання боржника банкрутом відповідні зобов'язання не виникають.».

Як зазначено вище, згідно постанови господарського суду Тернопільської області від 14 травня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Плюс К» визнано банкрутом та уведена ліквідаційна процедура. Натомість заявлені кредитором вимоги у сумі 744,17 грн. - це сума із відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вересень 2013 року.

Відтак після визнання товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Плюс К» банкрутом у нього не виникло зобов'язань із відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Тому законні підстави для визнання заявленої суми грошових вимог відсутні.

Таким чином, висновки господарського суду Тернопільської області відповідають обставинам справи і ґрунтуються на законі. Доводи ж апеляційної скарги цих висновків не спростовують. Відтак законні підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Тому ухвалу господарського суду Тернопільської області від 15 жовтня 2013 року у справі у справі №11/Б-5022/1407/2012 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 15 жовтня 2013 року у справі №11/Б-5022/1407/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Збаразькому районі без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Кордюк Г.Т.

суддя Галушко Н.А.