Справа № 755/3784/14-ц
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" лютого 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Бурлай О.Б.,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за поданням старшого державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києва Янковської У.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, -
у с т а н о в и в :
05.02.2014 року старший державний виконавець ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києва Янковська У.В. звернулась до суду із поданням погодженим начальником ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, без вилучення паспортного документу до виконання ним аліментних зобов'язань встановлених виконавчим листом №2-244 виданим 13.04.2005 року Ладиженським міським судом Вінницької області. Вимоги подання мотивовано тим, що на примусовому виконанні у ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві перебуває виконавчий лист №2-244 виданий 13.04.2005 року Ладиженським міським судом Вінницької області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі ? частини всіх видів доходу щомісячно починаючи з 16.03.2005 року і до досягнення дитиною повноліття. Як зазначає державний виконавець, 19.02.2009 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, яка в той же день була направлена боржнику разом з довідкою-розрахунком заборгованості по аліментам та попередженням про наслідки несплати аліментів. 03.08.2012 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 03.08.2012 року і 16.11.2012 року до БТІ м. Києва, УДАІ м. Києва для виявлення нерухомого та рухомого майна належного на праві приватної власності боржнику, також направлено запит до АБ м. Києва для встановлення місця реєстрації боржника. Як зазначає державний виконавець на виклики датовані 06.09.2012 року та 21.12.2012 року боржник до відділу ДВС не з'явився. 13.09.2012 року державний виконавцем був здійснений вихід за адресою проживання боржника, однак двері ніхто не відчинив. 21.01.2013 року державним виконавцем було винесено постанову про примусовий привід боржника. 19.04.2013 року державним виконавцем на адресу боржника направлено попередження про притягнення його до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів. Згідно відповіді Державної реєстраційної служби ГУЮ в м. Києві та відповіді УДАІ м. Києва, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за боржником відомості відсутні, транспортних засобів належних боржнику на праві приватної власності не зареєстровано. Станом на 01.01.2014 року рішення суду в добровільному порядку боржником не виконане, заборгованість по аліментам становить 195303,64 грн.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду подання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі доказу у їх сукупності, приходить до висновку про те, що в задоволенні подання слід відмовити, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Як зазначено Верховним судом України в узагальненні «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» від 01.02.2013 року, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. На нашу думку, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання". Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом. У судовій практиці трапляються приклади мотивування судових рішень про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють "необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів". Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Більшість державних виконавців, звертаючись з клопотанням про тимчасове обмеження права боржника на виїзд за межі України, направляють до суду подання, копію постанови про відкриття провадження та копії виконавчих документів без надання будь-яких доказів про повідомлення боржника щодо відкриття провадження та ухилення його від виконання зобов'язань, тому суди відмовляли у задоволенні клопотань за недоведеністю саме ухилення боржників від виконання зобов'язань. На підставі наведеного вище можна зробити висновок, що поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
З матеріалів подання державного виконавця не вбачається жодного доказу на підтвердження факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судом і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання, адже відсутні дані про отримання боржником постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, викликів державного виконавця про прибуття до відділу ВДВС. При цьому, відсутність в боржника нерухомого майна та автотранспортних засобів може вказувати саме на несвідоме невиконання боржником рішення суду, а його відсутність за місцем реєстрації може свідчити про необізнаність боржника щодо наявності виконавчого провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 377-1, 293, 294 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», суд, -
у х в а л и в:
У задоволенні подання старшого державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києва Янковської У.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя -