2-2220/11

2/465/330/14

РІШЕННЯ

Іменем України

05.02.2014 Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді: Ванівського Ю.М.

при секретарі: Мартинюк Н.В.

з участю прокурора Подіка Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, за участю третіх осіб: Управління комунальної власності Львівської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про скасування реєстрації права власності на будинок та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (яке є правонаступником Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки), за участю третіх осіб: Управління комунальної власності Львівської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в якому просять скасувати витяг Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.07.2004 року.

В процесі розгляду справи позивачі подали зміни та доповнення до позовної заяви від 22.02.2012 року, у яких просять скасувати реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.07.2004 року.

В обгрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що вони є співвласниками багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, оскільки є власниками приватизованої ними квартири НОМЕР_1 у цьому будинку. Відтак, на їх думку, органом реєстрації - Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (надалі - Львівське БТІ), всупереч нормам Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, було зареєстровано право власності на вказаний будинок за територіальною громадою міста Львова в особі Львівської міської ради, оскільки для реєстрації права власності потрібно було надати в Львівське БТІ свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, видане органами місцевого самоврядування та місцевої держадміністрації, але не рішення Радянського райвиконкому м. Львова №271 від 26.05.1987 року про затвердження реєстру житлових будинків по Радянському району м. Львова.

В судовому засіданні позивачі позов підтримали, пояснення дали аналогічні фабулі позовної заяви, просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У лютому 2013 року прокуратура Франківського району м. Львова вступила у розгляд даної справи. Прокурор в інтересах позивачів у судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що реєстрація права власності на будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за територіальною громадою в особі Львівської міської ради на підставі рішення Радянського райвиконкому м. Львова №271 від 26.05.1987 року не відповідає чинному законодавству, що призвело до порушення цивільних прав та інтересів позивачів, а тому підлягає скасуванню. Просить позов позивачів задовольнити.

Відповідач - Львівська міська рада забезпечила явку в судові засідання свого уповноваженого представника, який проти позову заперечив, зокрема, вказує, що реєстрація права власності на будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за територіальною громадою в особі Львівської міської ради на підставі рішення Радянського райвиконкому м. Львова №271 від 26.05.1987 року була оформлена у 1988 році відповідно до діючої на той час Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач - Обласне комунальне підприємство Львівської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» забезпечило явку в судові засідання свого уповноваженого представника, який проти позову заперечив, зокрема, зазначив 12.07.2004 року було видано дублікат витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а сама власність була оформлена у 1988 році відповідно до діючої на той час Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, а тому видача дубліката витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.07.2004 року було здійснено відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Управління комунальної власності Львівської міської ради в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у запереченні на позовну заяву.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась,однак надіслала на адресу суду заперечення на позовну заяву та просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечила.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась.

Розглянувши матеріали і документи по справі, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, оцінивши докази в сукупності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, оцінивши докази в сукупності, суд вважає, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст. 11,15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведено в ст.16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Одним із таких способів відповідно до ст.16 ЦК України є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі є власниками квартири в будинку що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Ними не створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, якому міг бути переданий на баланс спірний будинок. Такий залишається на балансі місцевих рад.

Суд встановив, що власником будинку в цілому є територіальна громада м.Львова, яка набула його у власність на підставі реєстраційного посвідчення від 08 лютого 1988 року, яке ніким у встановленому законом порядку не оспорено.

Як вбачається з матеріалів справи, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, в розділі - підстава виникнення права власності, містить інформацію, що таким документом є рішення Радянського (Франківського) райвиконкому м. Львова від 26.05.1987 року № 271. Даний витяг виданий як дублікат на реєстраційне посвідчення від 08.02.1988 року. Останнє і є правовстановлюючим документом, незаконність якого, як і незаконність рішення Радянського (Франківського) райвиконкому м. Львова від 26.05.1987 року № 271 в судовому порядку не встановлено. Спору з цього питання між сторонами не існує. Оформлення правовстановлюючих документів за територіальною громадою м. Львова повністю узгоджується з положеннями чинної на той час Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, на яку посилаються відповідачі.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який введено в дію з 01.01.2013 року, врегульовано відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також встановлено спеціальний Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 N 703 (з подальшими змінами).

Як вбачається з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відтак, суд приходить до висновку, що витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.07.2004 року, щодо визнання якого недійсним було заявлено позов, не є правовстановлюючим документом, а є лише дублікатом такого. Однак, як зазначалося вище, залишається чинним правовстановлюючий документ, замість якого і було видано оспорюваний витяг.

Згідно ч. 1, 2 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2, 3, 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, повною мірою дослідивши всі фактичні обставини у справі, а також оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки позивачами не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували заперечення відповідачів, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, керуючись ст.ст. 60, 174, 208, 209, 213 -215 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 05.08.2011 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10-ти днів після його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ванівський Юрій Михайлович