РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2008 р. Ленінський районний суд м. Харкова
у складі:
головуючого - судді Лазарєва А.В.
при секретарі Клименко О.О.,
за участю адвоката ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу №2-1146/08 за позовом ОСОБА_1до СТГО „Південна залізниця”, 3-я особа: заступник начальника СТГО „Південна залізниця” Яланський Г.І. про поновлення на роботі, виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, витрат на юридичну допомогу суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1., просить суд поновити його на посаді ревізора-інструктора з контролю пасажирських поїздів відділу ревізії і контролю служби ревізії та контролю фінансово-господарської діяльності СТГО „Південна залізниця”, стягнути з відповідача, СТГО „Південна залізниця”, на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи з 20 грудня 2007 р. до часу винесення судового рішення, моральну шкоду в сумі 3000 гр., а також витрати на правову допомогу в сумі 800 гр., мотивуючи тим, що він був звільнений наказом №1041-ос від 20 грудня 2007 р. у зв”язку зі скороченням штату працівників незаконно. Ніякого скорочення штатів не було. Він дійсно відмовився перейти на іншу роботу, оскільки запропоновані посади не відповідали його професії і спеціальності.
Позивач і представник відповідача у судове засідання явилися.
3-я особа про час слухання справи повідомлена, просить слухати справу у його відсутності, проти позову заперечує.
Керуючись ст. 169 ЦПК України, суд вважає можливим заслухати справу у відсутності 3-ї особи, Яланський Г.І., оскільки він про слухання справи був належним чином повідомлений і звернувся до суду із заявою про слухання справи у його відсутності.
Під час слухання справи позивач свої позовні вимоги підтримав і дав пояснення аналогічні позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував, бо вважає, що позивач був звільнений за ст. 40 п. 1 КЗпП України у зв”язку зі скороченням штату законно. Він був завчасно попереджений про скорочення штату і звільнення, йому були запропоновані посади. Позивач від запропонованих посад відмовився, після чого був звільнений.
Допитані свідки ОСОБА_4., ОСОБА_5. дали пояснення про те, що у відповідності до наказу Укрзалізниці, служба ревізії та контролю фінансово-господарської діяльності при СТГО „Південна залізниця” була ліквідована, а в апараті Державної адміністрації залізничного транспорту України створене головне управління контролю та внутрішнього аудиту Укрзалізниці, з його структурними територіальними управліннями контролю та внутрішнього аудиту на залізницях України, у тому числі на СТГО „Південна залізниця”, куди за листами Укрзалізниці була переведена більшість працівників служби ревізій та контролю фінансово-господарської діяльності Південної залізниці. Штат цих управлінь контролю менший за колишню службу ревізій та контролю.
Вислухавши пояснення сторін, покази свідків, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову в межах заявлених позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
У червні 2000 р. позивач отримав диплом Харківської державної академії залізничного транспорту.
23 травня 2003 р. він був прийнятий на посаду контролера-ревізора в Центр ревізії і контролю за фінансовою діяльністю Управління Південної залізниці.
25 вересня 2003 р. був призначений ревізором - інструктором з контролю пасажирських поїздів.
1 липня 2005 р. позивач в зв”язку зі змінами штатного розпису був переведений ревізором інструктором з контролю пасажирських поїздів відділу по контролю пасажирських та приміських поїздів служби контрольно-ревізійної роботи та фінансових розслідувань.
26 грудня 2005 р. у зв”язку з ліквідацією служби був переведений ревізором-інструктором з контролю пасажирських поїздів відділу по контролю пасажирських поїздів Центру ревізій та контролю за фінансовою діяльністю підрозділів залізниці.
10 січня 2006 р. у зв”язку зі змінами в штатному розпису позивач був переведений ревізором інструктором з контролю пасажирських поїздів відділу ревізій і контролю служби ревізій та контролю фінансово-господарської діяльності.
14 серпня 2007 р. Укрзалізниця видала наказ №403-Ц „Про зміни в організації контрольно-ревізійної роботи”, у відповідності до якого з метою удосконалення контрольно-ревізійної роботи на залізничному транспорті та керованості цією діяльністю, посилення аналітичної і профілактичної роботи щодо попередження порушень у фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій галузі з 15 листопада 2007 р. були ліквідовані Головне управління ревізій та контролю фінансово-господарської діяльності Укрзалізниці та відповідні служби в управліннях залізниць України. Наказано з 1 вересня 2007 р. в апараті Державної адміністрації залізничного транспорту України створити Головне управління контролю та внутрішнього аудиту Укрзалізниці, передбачивши в його структурі територіальні управління контролю та внутрішнього аудиту на залізницях України / а. с. 30/.
Згідно вказаного наказу Укрзалізниці, наказом СТГО „Південна залізниця” №360/Н від 28 серпня 2007 р. служба ревізій та контролю фінансово-господарської діяльності залізниці з 15 листопада 2007 р. була ліквідована. Начальнику служби кадрів, навчальних закладів та соціальних питань було наказано забезпечити вивільнення працівників ліквідованої служби з дотриманням вимог чинного законодавства України / а. с. 29/.
30 серпня 2007р. позивач отримав попередження про скорочення його посади з 15 листопада 2007 р. і звільнення згідно ст. 40 п. 1 КЗпП України / а. с. 9/.
Листом СТГО „Південна залізниця” від 31 жовтня 2007 р. позивачу в порядку працевлаштування була запропонована посада бухгалтера фінансово-економічного відділу служби матеріально-технічного постачання, на займання якої він дав згоду 7 листопада 2007 р., але 27 листопада 2007 р. від вказаної посади відмовився / а. с. 62, 63/.
19 грудня 2007 р. позивачу було додатково запропоновано вакантні посади, що були у наявності на Південній залізниці станом на 19 грудня 2007 р.. Від цих посад позивач відмовився / а. с. 13-24, 64/.
19 грудня 2007 р. на засіданні профспілкового комітету Управління Південної залізниці була надана згода на звільнення позивача з роботи за ст. 40 п. 1 КЗпП України у зв”язку зі скороченням штатів / а. с. 65-66/.
Після цього наказом №1041-ОС від 20 грудня 2007 р. позивач був звільнений у зв”язку зі скороченням штату по п.1 ст. 40 КЗпП України / а. с. 4/.
Згідно ст. 40 п. 1 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Як встановлено судом, служба ревізій та контролю фінансово-господарської діяльності СТГО „Південна залізниця”, яке підпорядковане Укрзалізниці, де працював позивач, була ліквідована відповідачем за наказом Укрзалізниці з метою удосконалення контрольно-ревізійної роботи на залізничному транспорті та керованості цією діяльністю, посилення аналітичної і профілактичної роботи щодо попередження порушень у фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій галузі.
Замість цієї служби за наказом Укрзалізниці була створена нова структура - в апараті Державної адміністрації залізничного транспорту України - Головне управління контролю та внутрішнього аудиту Укрзалізниці з територіальними управліннями контролю та внутрішнього аудиту на залізницях України, у тому числі на СТГО „Південна залізниця”. Тобто створене територіальне управління контролю та внутрішнього аудиту на СТГО „Південна залізниця” підпорядковано не СТГО, а Укрзалізниці.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що ліквідація служби, де працював позивач, дійсно мала місце.
Про наступне вивільнення позивач у відповідності до вимог ст. 49-2 КЗпП України був персонально попереджений більш ніж за два місяці.
Позивачу була запропонована інша робота, від якої він відмовився.
Після цього позивача за попередньою згодою профспілкової організації було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Суд вважає, що звільнення позивача відбулося у відповідності до Закону, а тому немає підстав для задоволення його позовних вимог.
Та обставина, що за листами Державної адміністрації залізничного транспорту України 37 працівників служби ревізій та контролю фінансово-господарської діяльності Південної залізниці були звільненні за переведенням до подальшої роботі в апараті Укрзалізниці, а позивачу така робота не була запропонована, не свідчить про порушення вимог ст. 42 КЗпП України, оскільки це не є переважне право окремих працівників на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв”язку зі змінами в організації виробництва і праці. Листи були направлені Укрзалізницею для формування нової структури підлягаючими звільненню працівниками служби ревізії та контролю фінансово-господарської діяльності Південної залізниці. Кандидатури підбирала сама Укрзалізниця. К формуванню вказаної нової структури відповідач ніякого відношення не мав.
Приймаючи до уваги, що у задоволенні позову відмовлено, суд згідно ст. 88 ЦПК України відмовляє позивачу у стягненні витрат на правову допомогу.
Керуючись ст. ст. 88, 212 - 215 ЦПК України, ст. ст. 40 п. 1, 42, 49-2, 235 КЗпП України суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Заява про апеляційне оскарження може бути подана до апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня проголошення цього рішення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подачі заяви.
Суддя