Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 2-101/99

Провадження № 4-с/553/3/2014

У Х В А Л А

Іменем України

31.01.2014м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в складі :

головуючого судді: Новака Ю.Д.,

при секретарі: Каленіченко В.О.,

розглянувши заяву (скаргу) ОСОБА_1 про відновлення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-101/99 від 14.02.2008 року виданого Ленінським районним судом м. Полтави, заінтересовані особи: Куликівська сільська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Октябрський ВДВС Полтавського МУЮ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, яка за своїм змістом фактично являється скаргою на дії ДВС, про відновлення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-101/99 від 14.02.2008 року виданого Ленінським районним судом м. Полтави в якій просив скасувати постанову державного виконавця від 30.09.2008 року про закінчення виконавчого провадження та видати виконавчий лист для подальшого примусового виконання рішення суду від 10.03.1999 року.

Ухвалою Ленінського районного суду до участі у справі в якості заінтересованих осіб було залучено: Куликівську сільську раду, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Октябрський ВДВС Полтавського МУЮ.

У судовому засіданні скаржник уточнив свою заяву та просив поновити строк для звернення до суду з даною заявою ( скаргою) посилаючись на те, що тривалий термін його справа знаходилася на розгляді в Європейському суді, він не фаховий юрист, пенсіонер, є особою похилого віку, після того як йому стало відомо про рішення Європейського суду відразу фактично почав оскаржувати дії держвиконавців, а також підтримав заяву вцілому та просив її задовольнити з підстав наведених у ній.

Представник Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ заперечував проти задоволення заяви ( скарги), посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Представник Куликівської сільської ради у судовому засіданні при вирішенні даної заяви ( скарги) покладався на розсуд суду.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином повідомлялись про час і місце розгляду справи, про що в матеріалах справи є відповідні поштові розписки.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, вважає, що заява (скарга) підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що справа ОСОБА_1 тривалий термін знаходилася на розгляді в Європейському суді ( близько 5 років), сам ОСОБА_1 є особою, яка не має юридичної освіти, є пенсіонер, особою похилого віку. Відразу дізнавшись про рішення Європейського суду він почав у різний відомий йому спосіб оскаржувати дії ДВС, аж до подачі даної заяви ( скарги), а тому суд, зважаючи на викладене вище, приходить до висновку про можливість поновити йому строк на звернення до суду з даною заявою.

Постановою головного державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ Хоменко А.М. від 30 вересня 2008 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-101/99 від 14.02.2008 року виданого Ленінським районним судом м. Полтави про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири по АДРЕСА_1 та зобов'язання КСП ім. Благоєва надати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 інше житлове приміщення житловою площею 53 кв.м. було закінчено.

Виконавче провадження було закінчено, проте рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10.03.1999 року так і залишилося невиконаним.

Невиконання зазначеного рішення Ленінського районного суду м. Полтави віл 10.03.1999 року, яким КСП ім. Благоєва було зобов'язано надати ОСОБА_1 квартиру по АДРЕСА_1 стало підставою для звернення заявником до Європейського суду з прав людини, який 05.07.2012 року ухвалив рішення у справі «Глоба проти України» яке набуло статусу остаточного 19.11.2012 року.

Даним рішенням Європейського суду було встановлено порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на надмірну тривалість провадження у його цивільній справі. Предмет розгляду скарги Європейським судом становило судове провадження та тривале невиконання зазначеного рішення національного суду. За усталеною практикою Європейського суду виконання остаточних обов'язкових рішень національних судів становить невід'ємну частину провадження справи.

Європейський суд наголошує, що п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Таким чином, на державу покладається зобов'язання вживати всіх необхідних заходів для виконання остаточних судових рішень.

У п. 48 мотивувальної частини зазначеного рішення Європейським судом було підкреслено, що найбільш прийнятною формою відшкодування матеріальної шкоди в справі заявника було б виконання рішення національного суду. Таким чином, заявника було б приведено, наскільки це можливо, до становища, яке він мав до порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.

На державу покладається обов'язок виконання рішень Європейського суду, під яким слід розуміти не тільки виплату відшкодування, а й вжиття державою додаткових заходів індивідуального характеру, спрямованих на усунення конкретного порушення, визначеного в рішенні Європейського суду, а також заходів загального характеру, спрямованих на усунення підстави для надходження до Європейського суду аналогічних заяв проти України у майбутньому.

Стосовно рішення Європейського суду у справі «Глоба проти України» вжиття державою додаткових заходів індивідуального характеру - це виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 березня 1999 року, ухваленого на користь заявника, незважаючи на відсутність в резолютивній частині рішення Європейського суду прямої вказівки на виконання зазначеного національного рішення. Саме виконання вказаного рішення національного суду становитиме повне виконання рішення Європейського суду у справі «Глоба проти України».

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації

юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів,

вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом;8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим

виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або

іншого органу (посадовій особі), який його видав. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конвенції про захист прав і основоположних свобод Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 387 ЦПК України, ст.ст. 49, 50 Закону України « Про виконавче провадження», ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 46 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, суд, -

У Х В А Л И В :

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даною заявою ( скаргою).

Постанову головного державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ Хоменко А.М. від 30 вересня 2008 року про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-101/99 від 14.02.2008 року виданого Ленінським районним судом м. Полтави про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири по АДРЕСА_1 та зобов'язання КСП ім. Благоєва надати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 інше житлове приміщення житловою площею 53 кв.м. - скасувати та зобов»язати державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ відновити виконавче провадження згідно виконавчого листа Ленінського районного суду м. Полтави від 14.02.2008 року за № 2-101/99 виданого на підставі рішення Ленінського райсуду м. Полтави від 10.03.1999 року для подальшого його примусового виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Ю. Д. Новак