Номер провадження № 22-ц/785/1552/14

Головуючий у першій інстанції Баннікова Н.В.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Калараш А.А.

суддів: Гончаренко В.Г., Короткова В.Д.

з участю секретаря Грубіян Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» про визнання договору кредиту недійсним та застосування реституції, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 вересня 2013 року, -

встановила:

В жовтні 2011 року позивач звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з зазначеним позовом і після уточнень в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 02.07.2008 року між ним та ВАТ «ВіЕйБіБанк», яке змінило у подальшому свою назву на ПАТ «ВіЕйБіБанк»» , було укладено кредитний договір № 1250/08ф-3, відповідно до якого ним було отримано кредит у сумі 5 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 24% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені договором із кінцевим строком повернення кредиту до 01.07.2011 р.

Вважає, що кредитний договір було укладено з порушенням законодавства, договір порушує та обмежує його права та при укладенні договору його, як позичальника, було введено в оману щодо істотних умов договору.

Позивач остаточно просив визнати договір кредиту недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину ,тобто визначити суму коштів ,яку він має сплатити відповідачу у розмірі 1168 грн.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився ,подав до суду заперечення, відповідно до яких позов не визнав .

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 вересня 2013 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 вересня 2013 року та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не доведено факту укладення договору під впливом обману .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.07.2008 року між Відкритим акціонерного товариством «ВіЕйБіБанк», яке змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство «ВіЕйБіБанк» та ОСОБА_2, було укладено кредитний договір № 1250/08ф-3, відповідно до якого банк надав останньому кредитні кошти у сумі 5 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 24% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені договором кредиту із кінцевим строком повернення кредиту до 01.07.2011 р.( т.1 а.с.6-8).

Умови споживчого кредитування ,відповідачем було роз'яснено позивачу письмово ,що підтверджується повідомленням про умови споживчого кредитування ,з якими позивач ознайомився особисто (т.1 а.с.9-10).

Кошти за договором кредиту , позивачем були отримані та з часу отримання кредиту,позивач сплачував платежі по погашенню кредиту ,що підтверджується платіжними дорученнями ( т.1 а.с.36-47).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу ), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.

Наявність умислу у діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Отже, одна із сторін правочину або інша заінтересована особа повинна довести навмисне цілеспрямоване введення іншої сторони в оману щодо фактів , які впливають на укладення правочину.

Позивачем всупереч до вимог ст. 60 ЦПК України не надані ,а матеріали справи не містять доказів підписання позивачем договору кредиту під впливом омани зі сторони відповідача.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) ,визначені на розсуд сторін і погоджені ними ,та умови ,які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позивач погодився з умовами укладеного договору кредиту , підписав договір кредиту ,отримав від банку кошти , здійснював платежі по погашенню кредиту на умовах та в порядку визначеному договором кредиту.

Відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 , проте відмовляючи у задоволенні позову помилково послався на пропуск позивачем строку позовної давності , як на додаткову підставу відмови у задоволенні позову , оскільки зазначені підстави є взаємовиключні та одночасному застосуванню не підлягають.

Позовна давність може бути застосована у разі порушення права позивача ,проте права позивача не порушені .

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того,що п.1.5,п.3.2.4 договору кредиту не були перелічені в повідомлені про умови споживчого кредитування до підписання позивачем договору кредиту , що свідчить про введення відповідачем позивача в оману не заслуговують на увагу , оскільки повідомлення про умови споживчого кредитування містить інформацію про перелік послуг із споживчого кредитування з зазначенням порядку та умов кредитування, виходячи з особливостей відповідного виду кредитування , умови за якими позивачем було отримано кредит передбачені в договорі кредиту № 125008ф-3 від 02.07.2008 року , який був підписаний сторонами та частково виконаний позивачем.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того , що п.3.3.6 договору кредиту є обмеженням цивільних прав та обов'язків позивача ,що є несправедливими та суперечать вимогам ч.2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» ,що є підставою для визнання договору кредиту не дійсним не заслуговують на увагу , оскільки відповідно до роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - згідно ст. 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому ,якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те,що він був би вчинений і без включення недійсної частини.

Таким чином з матеріалів апеляційної скарги, змісту оскаржуваного рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

За таких підстав , відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 вересня 2013 року залишенню без змін .

Керуючись ст. ст. 303, п.1 ч.1 307, ч.1 ст. 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий : А.А. Калараш

Судді : В.Д. Коротков

В.М.Гончаренко