№ справи:102/1666/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Лихачова Л.О.

№ провадження:22-ц/190/683/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Є. В.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Філатової Є.В.

суддів:Любобратцевої Н.І. Харченко І.О.

при секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання квартири спільною сумісною власністю сторін, про розподіл майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2013 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до ОСОБА_7 просила визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю сторін та розділити цю квартиру, визнавши за сторонами право власності по ідеальної ? частки вказаної квартири за кожним.

Вимоги мотивовані тим, що з листопада 1988 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Армянського суду від 24.09.2012 року, шлюб між сторонами розірвано. За період сумісного життя у шлюбі 18.10.2007 року на підставі договору купівлі-продажу на ім'я відповідача за спільні кошти подружжя була придбана квартира АДРЕСА_1. Позивачка бажає реалізувати своє право власності на ? частку квартири, тому, посилаючись на ст. 60, ч.1 ст. 70 СК України, просила визначити право спільної часткової власності на квартиру за кожним з подружжя.

Рішенням Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено; квартиру АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7; визнано за сторонами право спільної часткової власності на квартиру

АДРЕСА_1 по 12 частки за кожним; право спільної сумісної власності сторін на цю квартиру припинено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовий збір 371,55 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду, в позові відмовити. Апелянт зазначає, що спірна квартира придбана ними за кошти, одержані за договором позики. Тому, борг необхідно включити до загальної сумісної власності та врахувати в розподілу майна.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір з приводу поділу майна подружжя, який вирішується за нормами сімейного законодавства. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до ст. 60 СК України, кожна річ, набута за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності та згідно зі ст. 63 СК України подружжя має рівні права на володіння, користування і розпорядження квартирою. При цьому суд правильно виходив з положень ст.70 СК України, за якими розмір часток подружжя у спільному майні визнається рівним, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зі справи вбачається, що ОСОБА_7 придбав квартиру АДРЕСА_1 (арк. 11,12). Спірна квартира придбана під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, у зв'язку з чим, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом роз'яснень у п.п.21,23 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» майно набуто подружжям під час ведення спільного господарства визнається їх спільним майном незалежно від джерела його набуття, що не зачіпає інтересів інших осіб в тому числі фінансових установ та інших кредиторів.

Виходячи з цих роз'яснень, довід апеляційної скарги про те, що борг, якій виник з договору позики, необхідно включити до загальної сумісної власності та врахований під час розгляду питання щодо розподілу майна, не заслуговує на увагу.

Сторони не оспорюють, що квартира набута в період шлюбу сторін та в інтересах сім'ї. Жодна зі сторін не довела, що майно придбано за особисті кошти. За таких обставин джерело доходів подружжя та наявність боргових зобов'язань не впливають на спірні правовідносини та розмір часток в цьому майні кожного з подружжя.

В матеріалах цивільної справи міститься копія ухвали Армянського міського суду від 28.11.2013р., з якої убачається, що у провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_8 до подружжя ОСОБА_6 про стягнення боргу. Саме у цій справі буде вирішуватися ступень відповідальності за борговими зобов'язаннями кожного з подружжя.

Виходячи з наведеного, колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, правових підстав для скасування рішення немає.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 308 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити, рішення Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: