Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-214/12/2770

28.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кучерука О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Мінько О.В. ) від 23.05.13 по справі № 2а-214/12/2770

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,Севастополь,99014)

до Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, буд. 2,Севастополь,99011) Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)

треті особи: ОСОБА_3 (АДРЕСА_2,Севастополь,99029)

ОСОБА_4 (АДРЕСА_2,Севастополь,99029)

ОСОБА_5 (АДРЕСА_3)

ОСОБА_6 (АДРЕСА_4

про визнання протиправним, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 23.05.2013 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Визнано протиправними дії Севастопольської міської державної адміністрації при розгляді заяв ОСОБА_2 від 7 квітня 2011 року, 21 червня 2011 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), судові витрати у розмірі 8,05 грн. (вісім грн. 05 коп.).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 23.05.2013.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 28.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 неодноразово звертався до Севастопольської міської державної адміністрації із заявами щодо підготовки матеріалів для надання згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки в районі Камишовського шосе 07.04.2011, 21.06.2011, 09.12.2011, 13.01.2012, а також звертався із скаргою до прокурори м. Севастополя щодо не прийняття рішення стосовно вказаних заяв.

07.04.2011 позивачем була направлена заява із додатком до Севастопольської міської державної адміністрації з проханням підготовити матеріали для надання йому згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,10 га., за адресою Камишове шосе м. Севастополя для індивідуального житлового будинку.

Севастопольською міською державною адміністрацією на адресу позивача від 05.05.2011 надана відповідь у відповідності до Закону України "Про звернення громадян", де відповідачем зазначено, що його звернення прийнято до розгляду Управлінням містобудівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації. За результатами розгляду по суті позивач буде проінформований додатково (а.с. 165).

Матеріалами справи підтверджено, що Севастопольська міська державна адміністрація 20.05.2011 повідомила позивача, що відповідно до пункту 3.1 Порядку розгляду питань щодо придбання та реалізації фізичними та юридичними особами прав на землю в м. Севастополі, позивачу необхідно доповнити надані матеріали містобудівною документацією в М1:500 (а. с. 8).

21.06.2011 позивачем була направлена заява до Севастопольської міської державної адміністрації з проханням підготовити матеріали для надання йому згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянці площею 0,06 га., за адресою: Камишове м. Севастополь для індивідуального дачного будівництва.

Севастопольською міською державною адміністрацією на адресу позивача від 19.07.2011 надана відповідь у відповідності до Закону України "Про звернення громадян", де відповідачем зазначено, що його звернення прийнято до розгляду Управлінням містобудівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації. За результатами розгляду по суті позивач буде проінформований додатково (а. с. 170).

В листі Севастопольської міської державної адміністрації, який направлено на адресу позивача 22.08.2011 зазначено, що у відповідності до затвердженого Генерального плану м. Севастополя, території садових товариств в межах міської смуги переводяться в житлову малоетажну забудову, у тому числі присадибну. У зв'язку з чим, позивачу необхідно привести у відповідність містобудівну документацію, уточнити цільове призначення запитуємої земельної ділянки (а. с. 10).

09.12.2011 позивачем була направлена заява до Севастопольської міської Ради щодо підготування матеріалів для надання згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянці площею 0,06 га., за адресою: Камишове м. Севастополь для індивідуального дачного будівництва.

З листа Севастопольської міської ради від 30.12.2011 вбачається, що матеріали стосовно запитуваної земельної ділянки розглянуті, ці матеріали мають недоліки та повернуті позивачеві для усунення зауважень (а. с. 14).

Також 13.01.2012 позивачем повторно надана заява із додатком до Севастопольської міської державної адміністрації з проханням підготовити матеріали для надання йому згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянці площею 0,06 га., за адресою: Камишове м. Севастополь для індивідуального дачного будівництва.

На зазначену заяву відповідачем 14.02.2012 отримано лист відповідь Севастопольської міської державної адміністрації щодо направлення висновку Управлінням містобудівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 10.02.2012 за № 04-01/449 (а. с. 159-16).

Рішеннями № 1818, № 1819, № 1820, № 1821 від 15.11.2012 Севастопольської міської ради ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, надано дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,10 га, для ведення садівництва в районі вул. Амет-Хана Султана в м. Севастополі.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про планування і забудову територій" №1699-III від 20.04.2000 (далі - Закон №1699), Законом України "Про основи містобудування"№2780-XII від 16.11.1992 (далі - Закон №2780) (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин).

За правилами статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною першою статті 10 Закону №1699 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.

Згідно з частинами другою та третьою статті 18 Закону №1699 при здійсненні планування і забудови територій на місцевому рівні врахування приватних інтересів полягає у забезпеченні фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або у користування земельних ділянок, захисту майнових прав, а також безпечного функціонування об'єктів нерухомості. Для врахування громадських і приватних інтересів виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в межах повноважень, визначених законом: протягом двох тижнів після прийняття рішення про розроблення відповідної містобудівної документації, місцевих правил забудови повідомляють через засоби масової інформації про початок їх розроблення, а також про форми, місце і строк подання фізичними та юридичними особами пропозицій щодо цієї документації; протягом місяця після завершення розроблення відповідної містобудівної документації, місцевих правил забудови повідомляють через засоби масової інформації про місце їх розгляду, форми, місце і строк подання пропозицій (зауважень), порядок їх обговорення; оприлюднюють через засоби масової інформації рішення про затвердження містобудівної документації, місцевих правил забудови та змін до них, а також дають роз'яснення про їх зміст; інформують про правові, економічні та екологічні наслідки планування території, а також про порядок врахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок, будівель і споруд, що оточують місце будівництва.

Відповідно до частини п'ятої статті 23 Закону №1699 планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1699 у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.

Згідно зі статтею 5 Закону №2780 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені:

- розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови;

- розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів;

- раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок;

- охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів;

- урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;

- урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;

- інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів;

- участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій;

- захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Згідно зі статтею 17 Закону №2780 містобудівна документація є основою для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Севастопольською міською радою не надано належних та допустимих доказів того, що позивач у встановленому статтею 18 Закону №1699 порядку, був ознайомлений з містобудівною документацією - Генеральним планом забудови міста.

Так, доказів, що протягом двох тижнів після прийняття рішення про розроблення відповідної містобудівної документації були надані оголошення через засоби масової інформації про початок її розроблення, а також про форми, місце і строк подання фізичними та юридичними особами пропозицій щодо цієї документації, відповідачем не надано.

Крім того, земельна ділянка призначалася не для цілей індивідуального житлового будівництва.

Судовою колегією безперечно встановлено, що на момент передачі у власність земельних ділянок третім особам оспорюваними рішеннями Севастопольської міської ради ці земельні ділянки не були вільними, на них знаходяться споруди. Відповідач не з'ясував кому вони належать, та не здійснив заходи щодо звільнення земельної ділянки від цих споруд.

Права позивача є порушеним, так як він тривалий час користувався цією земельною ділянкою, та мав законні сподівання і очікування й надалі ним користуватись.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Рішення відповідача зазначеним вимогам не відповідають.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних рішень відповідачем не надано.

При викладених обставинах, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про законність прийнятих відповідачем рішень, оскільки такий висновок не відповідає обставинам справи і ґрунтується на невірному застосуванні норм матеріального права, які не регулюють спірні правовідносини.

Доводи, мотиви, обґрунтування відповідача та третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача спростовуються вищевикладеним та документів, що знаходяться в матеріалах справи, тому не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги.

Окрім того, частиною третьою статті 7 Закону № 393/96-ВР визначено, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Матеріали справи не містять належних та беззаперечних доказів виконання відповідачем - Севастопольською міською державною адміністрацією приписів Закону України "Про звернення громадян" щодо своєчасного направлення заяв до компетентного органу.

Таким чином, при розгляді заяв ОСОБА_2 від 07.04.2011, 21.06.2011 Севастопольська міська державна адміністрація діяла протиправно, в порушення вимог Закону України "Про звернення громадян".

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є помилковим.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Це випливає з конституційного принципу законності.

За нормами матеріального права суд кваліфікує спірні правовідносини, тобто дає їм правову оцінку. Застосування судом норм матеріального права полягає у співставленні встановлених судом обставин з ознаками норми матеріального права, яка регулює поведінку учасників спірних відносин, а також у з'ясуванні відповідних правових наслідків у разі порушення такої норми кимось із учасників.

Застосування судом норми процесуального права полягає у вчиненні процесуальних дій та ухваленні рішень, що обумовлені обставинами розгляду справи.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображенні обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Між тим, судове рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим.

Проте, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких підстав, оскільки вимоги позивача про зобов'язання розглянути питання щодо надання ОСОБА_2 згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,06 га., яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе заявлені до неналежної сторони - Севастопольської міської державної адміністрації, то судова колегія вважає, для повного захисту прав позивача, зобов'язати Севастопольську міську раду розглянути питання щодо надання ОСОБА_2 згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,06 га., яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову або ухвалу суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи або недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, висновки суду невідповідні обставинам справи, порушенні судом норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції не правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 23.05.13 по справі № 2а-214/12/2770 - задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 23.05.13 по справі № 2а-214/12/2770 скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. Позовні вимоги задовольнити повністю.

5. Визнати протиправними дії посадових осіб Севастопольської міської державної адміністрації при розгляді заяв ОСОБА_2 від 07.04.2011, 21.06.2011, 09.12.2011 та 13.01.2012.

6. Зобов'язати Севастопольську міську раду розглянути питання щодо надання ОСОБА_2 згоди на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,06 га., яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, Камишове шосе.

7. Скасувати рішення № 1818, 1819, 1820, 1821 V сесії Севастопольської міської ради VI скликання від 15.11.2011 про дачу згоди ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на розробку проекту землеустрою по відводу земельних ділянок, розташованих в районі вулиці Амет-Хана Султана.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта