АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]
6 лютого 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м Києва в складі:
головуючого - судді Кирилюк Г.М.
суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лафорт», про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року, -
встановила:
18.07.2013 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просили стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 9230 грн.22 коп., 500 грн. за проведення експертизи та 10 000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що 06.12.2012 р. в м. Києві по вул. Луговій ,15 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої з вини відповідача ОСОБА_3 було пошкоджено належний їм на праві власності автомобіль марки ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля складає 9230 грн. 22 коп.
Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент даної дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Лафорт» на підставі полісу №АВ/6327231 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 03.04.2012 р. Страховик не здійснив жодної виплати страхового відшкодування.
Оскільки пошкодження транспортного засобу призвело до неможливості користуватись ним за призначенням, необхідності шукати інший транспортний засіб для перевезення дружини позивача, яка є інвалідом 2 групи та не може самостійно пересуватися по вулиці, що в свою чергу призвело до зміни життєвих планів, просили відшкодувати заподіяну моральну шкоду у визначеному ними розмірі.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року позов задоволено частково.
З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто 2000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди та судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди та стягненні судових витрат.
Свої доводи обґрунтовує тим, що позивачами не надано жодного обґрунтування та належного доказу на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди діями відповідача, а також розрахунку грошової суми, в яку вони її оцінили.
Зазначив, що транспортний засіб позивачів було відремонтовано у лютому 2013 року, лікування дружини позивача відбувалось після того, як транспортний засіб було відремонтовано. Позивачами не надано доказів, а судом не досліджено докази того, які саме додаткові зусилля позивач ОСОБА_1 вимушена була докладати для організації свого життя.
Відповідно до Положення про організацію, забезпечення та фінансування необхідних видів догляду за потерпілими внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 03.11.2011 №41, інвалідами 2 групи є особи зі стійким, вираженої важкості функціональними порушеннями в організмі, зумовленими захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи при збереженні здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
За таких підстав дружина позивача ОСОБА_4 не потребувала постійного стороннього нагляду, догляду чи допомоги та мала змогу користуватися розгалуженою мережею громадського транспорту, або користуватися послугами таксі.
Також зазначив, що судом було розподілено судові витрати між сторонами з порушенням норм процесуального права. Суд помилково стягнув з нього 114,70 грн. судового збору, оскільки позовні вимоги були задоволені лише на 10,14 %, що становить 11,63 грн.
В запереченні на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Зазначила, що внаслідок винних дій відповідача було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб, ремонт якого здійснено за власні кошти.
Враховуючи діагноз дружини та матері позивачів ОСОБА_4: « Рассеянный склероз, мозжечково-спинальная форма, вторично-прогрессирующее течение, ограниченная возможность к самообслуживанию), потребу останньої в стаціонарному лікуванні 2 рази на рік з інтервалом 5-6 місяців, відкладення стаціонарного лікування у зв'язку з неможливістю пройти попереднього обстеження внаслідок пошкодження транспортного засобу, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити. Пояснив, що відповідач погодився б на відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 грн.
Представник позивачів ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок протиправних дій відповідача було пошкоджено транспортний засіб ОСОБА_1, що в свою чергу призвело до її душевних та моральних страждань, необхідності вжиття додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06.12.2012 р. в м. Києві по вул. Луговій, 15 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої з вини відповідача ОСОБА_3 було пошкоджено належний ОСОБА_1 на праві власності автомобіль марки ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля відповідно до звіту №5898 з оцінки транспортного засобу від 19.12.2012 р. становить 9230,22 грн.
03.04.2012 р. цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 було застраховано в ПрАТ «СК «Лафорт» відповідно до полісу №АВ/6327231 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
12.12.2012 р. ОСОБА_1 звернулась до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування, яку на час розгляду справи здійснено не було.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п.9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.
Враховуючи суть позовних вимог, характер заподіяної моральної шкоди, яка полягає душевних стражданнях, завданих позивачу у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, їх глибини та тривалості, характеру вчиненого правопорушення, ступеню вини відповідача, а також з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір заподіяної моральної шкоди необхідно визначити в сумі 2000 грн.
При цьому судом правильно взято до уваги, що мати позивачки ОСОБА_4 є інвалідом другої групи безстроково, згідно виписки з історії хвороби № 4044 має обмежену можливість до самообслуговування, нижній парапарез, часткову атрофію зорових нервів обох очей тощо (а.с. 86).
Неможливість користуватись власним транспортним засобом внаслідок його пошкодження з вини відповідача призвело до істотних змін у життєвих стосунках позивача.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги про те, що моральна шкода заподіяна позивачу лише бездіяльністю його страховика, є необґрунтовані.
Відповідно до Закону України «По судовий збір» ставка судового збору по вимогам немайнового характеру на час звернення позивачів з даним позовом становила 114 грн. 70 коп.
При вирішенні питання про відшкодування позивачу понесених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 114 грн. 70 коп., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що розмір такого відшкодування не повинен бути меншим, ніж мінімальна ставка, яка підлягала сплаті при подачі позову до суду по вказаним позовним вимогам, незалежно від суми, яку просив стягнути позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В іншій частині рішення суду першої інстанції сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді:
Справа № 22-ц/796/1080/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Шумейко О.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.