Судове рішення 5023/10655/11 від 08.02.2014

Судове рішення #35177413

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року Справа № 5023/10655/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Євсікова О.О.

за участю представників:

ТОВ "Еко-Комуненерго" - Прокопченко К.А.,

ДП "Львівський бронетанковий ремонтний завод" - не з'яв.,

ДП "Завод ім. В.О. Малишева" - не з'яв.,

прокурора - Яговдіка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2013

у справі № 5023/10655/11 господарського суду Харківської області

за заявою Державного підприємства "Львівський бронетанковий ремонтний завод"

до Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева"

за участю Харківського прокурора з нагляду за додержання законів у воєнній сфері

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2011.

Після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство (газета "Голос України" № 204(5454) від 30.10.2012) на адресу господарського суду надійшла заява ТОВ "Еко-Комуненерго" з грошовими вимогами до боржника в сумі 10529119,85 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Дзюба О.А., Чистякова І.О.) визнано вимоги ТОВ "Еко-Комуненерго" в сумі 10380155,55 грн., з яких 7411524,41 грн. основного боргу та 2968631,14. грн. неустойки, та включено до реєстру вимог кредиторів у сумі 7411524,41 грн. основного боргу до четвертої черги та 2968631,14 грн. неустойки до шостої черги.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 (колегія суддів у складі: суддя Пуль О.А. - головуючий, судді Білоусова Я.О., Шевель О.В.) ухвала господарського суду змінена. Визнано вимоги ТОВ "Еко-Комуненерго" в сумі 7411524,41 грн., з яких: 6185314,86 грн. основного боргу, 836620,37 грн. - інфляційних, 389589,18 грн. - 3% річних; та включено їх до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги. Вимоги ТОВ "Еко-Комуненерго" у сумі 469655,14 грн. пені та 2498976,00 грн. неустойки за прострочення повернення приміщень відхилено.

У касаційній скарзі ТОВ "Еко-Комуненерго" просить скасувати постанову апеляційного суду від 04.09.2013, а ухвалу господарського суду першої інстанції від 18.01.2013 залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Еко-Комуненерго" стверджує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не правильно застосовано положення ст.ст. 29, 93 ГПК України, вимоги постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ч. 2 ст. 785 ЦК України, приписи інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012 № 01-06/735/2012 "Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України".

У запереченнях на касаційну скаргу ДП "Завод ім. В.О. Малишева" просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 01.10.2008 ТОВ "Еко-Комуненерго" та ДП "Завод ім. В.О. Малишева" було укладено договір оренди № 640дп, відповідно до умов якого ТОВ "Еко-Комуненерго" надав ДП "Завод ім. В.О. Малишева" у відплатне користування нежитлове приміщення літ. "Р/1-7", розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, загальною площею 17323,2 м2 для використання у господарській діяльності орендаря. Строк оренди встановлюється з моменту підписання даного договору і до 01.10.2010;

- згідно з п. 1.4. договору оренди № 640дп від 01.10.2008 передача (повернення) приміщення оформлюється актом приймання-передачі;

- 01.10.2008 сторонами було укладено акт приймання-передачі об'єкта оренди, відповідно до якого орендар прийняв частину нежитлового приміщення, а саме: цокольний, 1 та 2 поверхи;

- також 01.10.2008 сторонами було підписано ще один акт, відповідно до якого орендар прийняв іншу частину нежитлового приміщення, а саме: 3-7 поверхи та машинне відділення;

- відповідно до п. 6.2. договору за оренду приміщення орендатор щомісячно сплачує орендну плату в розмірі 606312,00 грн. Строк оплати згідно з п. 6.6. договору: передоплата щомісячно до 20-го числа попереднього місяця, в якому будуть надані послуги оренди, з розрахунку розміру орендної плати за попередній місяць. З моменту прийняття приміщення орендатор зобов'язаний сплатити авансом орендну плату за 2 місяці вперед;

- 24.04.2009 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 640дп від 01.10.2008, згідно з якою п. 4.1.1. договору викладено у наступній редакції: "Орендатор приймає на себе обов'язок прийняти орендоване приміщення після підписання даного договору. Приймання підтверджується актом приймання-передачі. Повернення орендованого приміщення відбувається шляхом поетапного звільнення всіх площ на поверсі, починаючи з верхніх поверхів. Повернення підтверджується актом повернення-приймання";

- після підписання вказаної додаткової угоди почалося поетапне звільнення боржником орендованої площі у зв'язку з чим сторонами здійснювався перерахунок орендної плати шляхом зменшення розміру орендної плати за договором та проводилися взаємозаліки розрахунків;

- 01.09.2010 ТОВ "Еко-Комуненерго" та ДП "Завод ім. В.О. Малишева" було укладено угоду про зарахування зустрічної однорідної вимоги за договором оренди № 640дп та договором № 767дп про обмежене користування майном на суму 11139,17 грн. Крім того, умовами цієї угоди сторони дійшли згоди про існування заборгованості боржника перед ТОВ "Еко-Комуненерго" за договором оренди № 640дп від 01.10.2008 в розмірі 4215534,80 грн.;

- 27.09.2010 ДП "Завод ім. В.О. Малишева" та ТОВ "Еко-Комуненерго" було укладено додаткову угоду № 7 до договору оренди № 640дп від 01.10.2008, відповідно до якої сторони продовжили строк оренди до 01.09.2011;

- за період з 01.08.2008 по 30.09.2010 ТОВ "Еко-Комуненерго" та ДП "Завод ім. В.О. Малишева" були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за кожний звітний місяць, про що свідчать підписи та печатки сторін на вказаних актах. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з жовтня 2010 року по червень 2011 року, які ТОВ "Еко-Комуненерго" направляло на адресу боржника залишилися не підписаними;

- відповідно до угод про зарахування зустрічних вимог ТОВ "Еко-Комуненерго" в порядку ст. 601 ЦК України зробив залік зустрічних однорідних вимог за договором оренди № 640дп та за договором № 767дп від 05.12.2008 про обмежене користування майном на суму 98560,77 грн.;

- на час звернення кредитора з заявою до боржника заборгованість боржника перед кредитором за договором складала 6185314,86 грн.;

- ТОВ "Еко-Комуненерго" до ДП "Завод імені В.О.Малишева" було направлено претензію № 1 від 01.06.2011 з вимогою сплатити добровільно суму заборгованості, а також лист-вимогу про розірвання договору з двома примірниками договору про припинення договору оренди № 640дп від 01.10.2008, який ДП "Завод ім. В.О.Малишева" отримало 06.06.2011, однак відповіді не надав.

На підставі встановлених у справі обставин суд першої інстанції, з урахуванням вимог ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 762 ЦК України, ст.ст. 173, 286 ГК України, правомірно визнав грошові вимоги кредитора - ТОВ "Еко-Комуненерго" до боржника в сумі 7411524,42 грн. (6185314,86 грн. заборгованість з орендної плати, 836620,37 грн. інфляційних і 3% річних у сумі 389589,18 грн.) та, відповідно, включив їх до реєстру вимог кредиторів.

Крім того, суд першої інстанції також дійшов висновку про включення до реєстру вимог кредиторів 469655,14 грн. пені за неналежне виконання боржником умов договору щодо сплати орендної плати та 2498976,00 грн. неустойки, яка нарахована відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України за прострочення повернення приміщень.

Змінюючи ухвалу господарського суду першої інстанції та відхиляючи вимоги ТОВ "Еко-Комуненерго" щодо включення до реєстру вимог кредиторів пені у сумі 469655,14 грн. та неустойки за прострочення повернення приміщень у сумі 2498976,00 грн., апеляційна інстанція виходила з того, що у період за який нараховувалися вказані суми, ДП "Завод ім. В.О. Малишева" знаходився у процедурі банкрутства у зв'язку з чим протягом вказаного періоду стосовно підприємства діяв і на теперішній час діє мораторій.

Однак Вищий господарський суд України не погоджується з вказаним висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він зроблений з порушенням норм Закону про банкрутство та вимог ГПК України.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини 4 статті 12 вказаного Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів за невиконання грошових зобов'язань.

За статтею 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому згідно з частиною другою цієї ж статті якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з встановлених судами обставин справи, вимоги кредитора про включення 2498976,00 грн. неустойки до реєстру вимог кредиторів ґрунтуються не на невиконанні боржником грошових зобов'язань, а з підстав невиконання останнім обов'язку щодо повернення об'єкта оренди.

У зв'язку з викладеним, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що на неустойку, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, не розповсюджується мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачений ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство.

Відтак, висновок суду апеляційної інстанції про відхилення вимог ТОВ "Еко-Комуненерго" в сумі 2498976,00 грн. неустойки за прострочення повернення приміщень є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди дійшли протилежних висновків щодо кредиторських вимог "Еко-Комуненерго" в сумі 469655,14 грн. пені за неналежне виконання боржником умов договору щодо сплати орендної плати.

У цьому зв'язку Вищий господарський суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в даному випадку на такий вид штрафних санкцій як нарахування пені за неналежне виконання боржником умов договору щодо сплати орендної плати розповсюджується дія мораторію, який введений щодо підприємства-боржника.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, і ці обставини були встановлені судом апеляційної інстанції, пеня за договором оренди у сумі 469655,14 грн. нарахована кредитором за період з 01.07.2011 по 23.12.2011, тоді як мораторій стосовно ДП "Завод ім. В.О. Малишева" вводився у періоди з 17.09.2007 по 28.09.2009, з 29.09.2009 по 19.01.2011, з 02.02.2011 по 04.04.2011, з 04.05.2011 по 30.06.2011, з 13.07.2011 по 19.12.2011 та з 27.12.2011 до моменту звернення з грошовими вимогами.

Отже, кредитором було нараховану боржнику суму пені як у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів так і у період відсутності такого мораторію.

На зазначені обставини справи та пояснення сторін суди попередніх інстанцій, які дійшли протилежних висновків щодо вказаних вимог кредитора, не звернули належної уваги, і, всупереч вимог ст.ст. 47, 43, 84, 105 ГПК України, правильність зробленого розрахунку грошових сум пені не перевірили і відповідних розрахунків у своїх рішеннях не навели.

Вказані порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в частині визнання грошових вимог у вигляді пені за договором оренди у сумі 469655,14 грн., а відтак відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України, справу в цій частині слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду належить врахувати наведені недоліки, на підставі поданих доказів встановити фактичні обставини справи, що стосуються переданих на новий розгляд грошових вимог, перевірити правильність зробленого розрахунку грошової суми пені з урахуванням дії у певні періоди мораторію на задоволення вимог кредиторів та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно з вимогами процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 у справі № 5023/10655/11 скасувати.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.01.2013 у справі № 5023/10655/11 скасувати в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів боржника грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" в розмірі 469655,14 грн. пені, а справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В іншій частині ухвалу господарського суду Харківської області від 18.01.2013 у справі № 5023/10655/11 залишити в силі.

Головуючий суддя:В. Картере

Судді: Т. Барицька

О. Євсіков

Показати/Приховати судові провадження

Потрібна автентифікація