Номер провадження № 22-ц/785/1389/14

Головуючий у першій інстанції Буран О.М.

Доповідач Парапан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: судді Парапана В.Ф.

Суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.

При секретарі: Горновій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 13 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним споживчого, валютного договору,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011р. Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі-ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат по справі.

Зазначало, що 20.07.2007р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції, правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом на суму 200 940 доларів США, у тому числі комісія за оформлення кредиту, на строк до 20.07.2014р. під 13,5 % відсотків річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом щомісячними фіксованими платежами.

Позивач у відповідності до умов договору повністю виконав свої зобов'язання, він 03.12.2007р. через касу відділення готівкою видав ОСОБА_2 кошти на суму 197 000 доларів США, за відрахування одноразової комісії за оформлення кредиту на суму 3 940 доларів США.

Також 20.07.2007р. у рахунок забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 й між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 були укладені договори поруки, відповідно до умов яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поручилися за належне виконання ОСОБА_2 його зобов'язань за кредитним договором у тому ж обсязі, що і боржник. Відповідно до п.2.1 вказаних договорів, відповідальність відповідачів є солідарною.

Проте, позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 29.08.2011р. має заборгованість на загальну суму 369 837,2 доларів США, еквівалент 2 947 859,94 грн., які складають: 151 417,11 доларів США , еквівалент 1 206 900,36 грн.; 39 596,64 доларів США, еквівалент 315 612,94 грн. - заборгованість за відсотками; 101 519,53 доларів США, еквівалент 809 181,72 грн. - пеня за прострочення тілу кредиту; 77 303,74 доларів США, еквівалент 616 164,02 грн. - пені за прострочення відсотків за кредитом, які Банк просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 у грудні 2012р. звернувся до суду із зустрічним позовом до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним споживчого, валютного договору, та після уточнення своїх вимог просив визнати недійсним вищезазначений кредитний договір, застосувати двосторонню реституцію та припинити іпотечний договір від 20.07.2007р., укладений між ним та Банком, посилаючись на те, що у порушення вимог законодавства у сфері валютного регулювання Банк, без відповідної ліцензії, надав йому кредит готівкою у іноземній валюті і оскільки кредит йому не був наданий у гривні він не мав можливості досягнути цілі кредиту - здійснити покупку товарів та послуг.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_2 з підстав, передбачених п.5 ст. 203, ст. 215 ЦК України, просив про задоволення його позову.

Рішенням суду від 13.11.2013р. первісний позов задоволено, а у зустрічному - відмовлено: стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором на суму 369 837,02 доларів США, еквівалент 2 947 859, 94 грн. та судові витрати в рівних частках на суму 1820 грн.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольни його зустрічний позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу Банк, указуючи на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу відхилити.

Сторони, будучі належним чином сповіщеними про час та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися. Представник ОСОБА_2- ОСОБА_6, який раніше не приймав участь у розгляді справи, подав заяву про відкладення ії розгляду у звязку із станом здоров'я та що документи про це будуть надані у наступному судовому засіданні. Проте у якому самі стані він знаходиться ОСОБА_6 у заяві з не зазначив.

Колегія судів, ураховуючи зазначені обставини, вважає, що у відповідності до положень ст. 305 ЦПК України є всі підстави для розгляду справи у відсутності сторін та їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги й заперечення проти неї, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, а належним виконанням зобов'язань з боку відповідачів є повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитними коштами та пені у строки, в розмірі та валюті, визначеними в кредитному договорі та в договорах поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржника.

За правилами ч.ч.1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Матеріалами справи встановлено, що 20.07.2007р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» особі Одеської обласної дирекції та Кушнір В.Н. було укладено кредитний договір у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом на суму 200 940 доларів США, у тому числі комісія за оформлення кредиту, на строк до 20.11.2014р. під 13,5 % відсотків річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом щомісячними фіксованими платежами.

Позивач у відповідності до умов договору повністю виконав свої зобов'язання, він 03.12.2007р. через касу відділення готівкою видав ОСОБА_2 кошти на суму 197 000 доларів США, за відрахування одноразової комісії за оформлення кредиту на суму 3 940 доларів США.

Позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором тощо.

Одночасно 20.07.2007р. у рахунок забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» особі Одеської обласної дирекції та ОСОБА_4 й між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 були укладені договори поруки, відповідно до умов яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поручилися за належне виконання ОСОБА_2 його зобов'язань за кредитним договором у тому ж обсязі, що і боржник. Відповідно до п.2.1 вказаних договорів, відповідальність відповідачів є солідарною.

Проте ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 29.08.2011р. має заборгованість на загальну суму 369 837,2 доларів США, еквівалент 2 947 859,94 грн., які складають: 151 417,11 доларів США , еквівалент 1 206 900,36 грн.; 39 596,64 доларів США, еквівалент 315 612,94 грн. - заборгованість за відсотками; 101 519,53 доларів США, еквівалент 809 181,72 грн. - пеня за прострочення тілу кредиту; 77 303,74 доларів США, еквівалент 616 164,02 грн. - пені за прострочення відсотків.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 12 постанови №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають їз кредитних правовідносин» зазначив, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд в резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч.3 ст. 533 ЦК України.

Відповідно до п.1.2 зазначених договорів поруки його сторони встановили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника - ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору від 20.07.2007р., а аме повернути кредит в розмірі 200 940 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

У п. 2.1 цих же договорів поруки сторони встановили, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

У п. 2.4 цих же договорів поруки сторони встановили, що у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором банк має право звернутись до поручителів з письмовою вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині. Поручитель здійснює погашення боргових зобов'язань за кредитним договором у валюті кредиту, або за згодою сторін - в іншій валюті, що оформлюється додатковою угодою.

У п. 4.1 договорів поруки сторони також встановили, що ці договори набирають чинності з дати його підписання і діє до повного погашення боргових зобов'язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі. Також порука припиняється, якщо банк в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргового зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (п.4 ст. 559 ЦК України)..

З наведеного випливає, що боржник і поручителі зобов'язалися виконувати умови кредитного договору до повного його погашення.

За правилами ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється, проведеним належним чином.

Як видно з матеріалів справи, підстав для припинення поруки за цим зобов'язанням не встановлено.

У даному випадку порука за правилами ч.4 ст. 559 ЦК України не припинилася, оскільки ще не настав строк виконання основного зобов'язання, тобто 20.11.2014р.

Суд обґрунтовано стягнув у солідарному порядку з позичальника та поручителів заборгованість за кредитним договором.

Висновки суду по цьому питанню мотивовані, є правильними, у зв'язку із чим колегія суддів погоджується з ними.

У п.12.5 кредитного договору його сторони встановили, що до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у три роки. Такі дії сторін правочину узгоджуються з положеннями ст. 259 ЦК України, оскільки вони у відповідності до вимог закону у письмовій формі збільшили строк спеціальної позовної давності (у тому числі і до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю у три роки.

Відмовляючи у задоволені зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір вчинено з дотриманням відповідних норм законодавства і підстав для визнання його недійсним немає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи.

Відповідно до положень ч.5 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України, за якими пред'явлено позов, якщо в момент вчинення правочину він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, він може бути визнаний судом недійсним.

Місцевий суд всебічно та повно дослідивши матеріали справи таких підстав для визнання укладеного між сторонами правочину недійсним не встановив.

Як убачається з матеріалів справи за позовними вимогами позивача цей кредитний дого вір є недійсним, оскільки у порушення законодавства - Банк, не маючи індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, незаконно надав йому кредит в доларах США на суму 200 940 доларів США.

Проте ця обставина не може бути підставою для визнання цього договору недійсним.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 10 постанови №5 від 30 березня 2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовій статус гривні, але не встановлює сферу її обліку, а ст. 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (ст. ст. Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу 2 Закону України від 15.02.2011р. №3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з наданням кредитів у іноземній валюті (п.2 ст. 5 Декрету про валютне регулювання).

У п.11 цієї ж постанови зазначено, що у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (п. п. «г» п. 4 ст. 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень ст. 11 цього Декрету, ст. 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004р. № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9.11.2004р. № 1429/10028). Згідно з п. 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог п. 1 розділу II Закону України від 15.02.2011р. № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

В матеріалах справи на аркушах 116-125 містяться банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозвілу, що видані Національним банком України, які надають право ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» здійснювати операції з валютними цінностями.

Колегія суддів вважає, що якщо у апелянта виникла потреба мати гривні України для придбання товарів і послуг він мав можливість обміняти долари США на гривні..

Доводи апеляційної скарги цих вищевикладених висновків не спростовують.

Рішення суду є правильним, воно ухвалено у відповідності до положень ст. ст. 212-215 ЦПК України і підстав для його скасування, як про це йдеться мова у апеляційній скарзі, немає.

Відповідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції обставини справи досліджено повно, а зібраним доказам дана вірна оцінка.

Підстав для скасування рішення суду, як про це йдеться мова у апеляційній скарзі, немає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 13 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді Апеляційного суду Одеської області: В.Ф.Парапан

Р.Д.Громік

М.М.Драгомерецький