УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 215/1077/13-ц 22-ц/774/226/К/14
Провадження № 22-ц/774/226/К/14 Головуючий в суді першої
Справа № 215/1077/13-ц інстанції - Камбул М.А.
Категорія № 25(4) Доповідач - Ляховська І.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 лютого 2014 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,
при секретарі - Булах К.А.,
за участю - представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (далі по тексту - Страхова компанія) та просила суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 5473,22грн., яке складається із різниці між розміром матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням лобового скла внаслідок потрапляння в нього каміння з-під колеса іншого автомобіля, що складає 8764,22грн., та франшизи, передбаченою умовами договору добровільного страхування належного їй автомобіля, яка складає 1% від вартості автомобіля та становить 3291,0грн. Позивачка просила перерахувати суму страхового відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоцентр-Україна Плюс» згідно рахунку № СЧТ0027204 від 29 листопада 2012 року, а також стягнути на її користь судові витрати в сумі 344,10грн.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 листопада 2013 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні її позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що відмовляючи в позові, суд залишив поза увагою, що даний страховий випадок, який з нею стався 29 листопада 2012 року, є випадковим пошкодженням транспортного засобу, яке може статися і під час руху автомобіля і при нерухомому його стані, а не дорожньо-транспортною пригодою, тому необхідно застосовувати звичайний розмір франшизи, а не збільшений, як вважає відповідач.
У своїх письмових запереченнях відповідач просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 травня 2012 року між позивачем ОСОБА_3 і відповідачем ПАТ СК «ВУСО» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (далі по тексту - Договір страхування) - автомобілю «Subaru Outback» , д/н НОМЕР_1, відповідно до умов якого страховими ризиками є: ДТП, неправомірні дії третіх осіб, випадкове пошкодження ТЗ, угон. (а.с.6-8),
30 листопада 2012 року позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з подією, яка сталася 29 листопада 2012 року на вул.. Революційній в м. Кривому Розі, внаслідок якої з-під коліс автомобіля, що рухався попереду, вилетіло каміння, яке пошкодило лобове скло застрахованого автомобіля (а.с.51-52).
Згідно страхового акту, складеного відповідачем, випадок пошкодження належного позивачці автомобіля у вигляді тріщини на лобовому склі визнано страховим випадком, який стався внаслідок ДТП (а.с.47).
Згідно рахунку ТОВ «Автоцентр-Україна Плюс» № СЧТ0027204 від 29 листопада 2012 року вартість завданих збитків складає 8764,22грн. (а.с.9).
Листом від 27 грудня 2012 року ОСОБА_3 відмовлено у виплаті страхового відшкодування за фактом ДТП, яке сталося сталося 29 листопада 2012 року, оскільки сума франшизи 14809,50 грн. перевищує суму завданого збитку 8764,22 грн. (а.с.48).
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 посилалась на те, що страховий випадок, який стався 29 листопада 2012 року із її застрахованим автомобілем, слід визначити як «випадкове пошкодження ТЗ», а не «дорожньо-транспортна пригода», у зв'язку з чим, згідно умов страхового договору, до даного випадку необхідно застосувати звичайний розмір безумовної франшизи -1,00% страхової суми, що є підставою для виплати їй страхового відшкодування у розмірі 5473,22грн.
Заперечуючи проти позову, Страхова компанія посилалась на те, що страховий випадок слід розглядати як дорожньо-транспортну пригоду, а, оскільки застрахований автомобіль використовувався в інтенсивному режимі, застосуванню підлягає підвищена франшиза у розмірі 4,5% страхової суми, передбаченому п. 12.21 договору страхування, яка становить 14809,5грн. і перевищує суму збитку, що виключає обов'язок Страхової компанії сплатити позивачці страхове відшкодування.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції погодився із доводами відповідача та виходив із того, що страховий випадок слід кваліфікувати як дорожньо-транспортну пригоду, та дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки сума франшизи перевищує суму завданого збитку.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції зазначені вимоги закону не дотримані, висновки суду не відповідають обставинам справи, через що судове рішення у справі не можна визнати таким, що є законним і обґрунтованим.
Згідно ст.. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ч. 1 ст. 990 ЦК України).
Як убачається із умов укладеного сторонами Договору страхування, розділом 16 визначено тлумачення ключових понять, згідно яких дорожня транспортна пригода (ДТП) - це ризик пошкодження чи знищення застрахованого ТЗ внаслідок події, що сталася в процесі руху ТЗ, в результаті якої заподіяно збитки застрахованому ТЗ.
Відповідно до переліку документів, що підтверджують факт настання страхового випадку, передбаченому п. 11 Договору страхування, при настанні ДТП страхувальник зобов'язаний надати, зокрема, довідку ДАІ або за згодою страховика іншого компетентного органу про ДТП (обов'язково має бути вказано прізвище, ім'я та по-батькові власника застрахованого ТЗ, номер і серія посвідчення водія, водіїв-учасників ДТП, реєстраційні номери ТЗ, що брали участь у ДТП, учасники ДТП, винуватці ДТП, пункти ДТП, порушені учасниками ДТП).
Згідно п. 12.21 Договору страхування розрахунок суми відшкодування у разі ДТП (за винятком повної загибелі ТЗ) проводиться з урахуванням безумовної франшизи у розмірі 4,5% страхової суми у випадку, коли ТЗ експлуатується інтенсивно, а саме: фактичний пробіг ТЗ з початку періоду дії цього договору страхування до моменту настання страхового випадку складає більше ніж 4000км на місяць.
Встановивши, що страховий випадок стався під час руху автомобіля, суд першої інстанції кваліфікував подію як ДТП, а, зважаючи, що застрахований автомобіль експлуатувався позивачем в інтенсивному режимі і сума франшизи перевищує розмір матеріального збитку, відмовив у задоволенні позову.
При цьому, визначаючи страхову подію як таку, що підпадає під поняття «дорожньо-транспортна пригода», суд не врахував тлумачення поняття терміну «дорожньо-транспортна пригода», визначеного пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України, згідно якого - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Цей термін містить основні ознаки дорожньо-транспортної події. Це дає можливість учасникам дорожньо-транспортного руху в разі потреби чітко виконати зв'язані з цим обов'язки, визначені Правилами.
Відповідно до Правил обліку і реєстрації ДТП розрізняють наступні види дорожньо-транспортних подій: зіткнення, перекидання, наїзд на стоячий транспортний засіб, наїзд на перешкоду, наїзд на пішохода, наїзд на велосипедиста, наїзд на гужовий транспорт, наїзд на тварин, падіння пасажира, падіння вантажу.
На думку колегії суддів, під жодну із вищезазначених ознак подія, що сталася 29 листопада 2012 року із застрахованим автомобілем позивача, не підпадає.
Натомість, згідно тлумаченню ключових понять, визначеному розділом 16 Договору страхування, «випадкове пошкодження ТЗ» - це ризик пошкодження чи знищення застрахованого ТЗ внаслідок стихійного лиха, падіння сторонніх предметів (дерев, стовпів, каміння, снігу, льоду), нападу тварин, пожежі чи вибуху з будь-якої причини.
Виходячи із аналізу зазначеного положення, випадкове пошкодження транспортного засобу обумовлюється лише фактом настання певної події, незалежно від інших обставин, зокрема, руху автомобіля тощо.
При цьому, згідно п. 12.2 Договору страхування при пошкодженні скла, дзеркал заднього виду і освітлювальних приладів, без пошкодження інших деталей, збитки, пов'язані із пошкодження ТЗ, підлягають компенсації без надання довідок з компетентних органів відносно кожного застрахованого ТЗ один раз протягом кожного періоду дії договору.
Із запереченнями відповідача, наданими суду апеляційної інстанції, колегія суддів погодитись не може.
Так, посилання на те, що обставини, які надають право вважати страхову подію як «випадкове пошкодження», насамперед відносяться до стихійних явищ, спростовується згаданим вище розділом 16 укладеного сторонами Договору страхування, відповідно до якого наведено перелік умов, за яких ризик пошкодження чи знищення застрахованого ТЗ кваліфікується як «випадкове пошкодження ТЗ».
Відповідно до цього переліку такими умовами є не тільки стихійне лихо, але й інші, зокрема падіння сторонніх предметів (дерев, стовпів, каміння, снігу, льоду), напад тварин, пожежа чи вибух з будь-якої причини.
Також не можуть бути взятими до уваги посилання відповідача на порушення майнових інтересів Вигодонабувача за Договором страхування, яким є ПАТ «Укрсоцбанк», у заставі якого перебуває застрахований автомобіль, оскільки в матеріалах справи наявна згода останнього на одержання позивачем страхового відшкодування (а.с. 15).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що страховий випадок, який стався із належним позивачці автомобілем 29 листопада 2012 року, слід кваліфікувати як випадкове пошкодження транспортного засобу, при якому розмір безумовної франшизи складає 1% страхової суми і становить 3291,0грн.
Таким чином, з урахуванням умов, визначених в п. 12.7 Договору страхування, розмір страхового відшкодування, який має бути виплачений позивачці, становить 5473,22грн., що складається із різниці між загальною вартістю збитків в розмірі 8764,22грн. та розміром зазначеної вище франшизи.
Вимоги позивача щодо стягнення страхового відшкодування шляхом перерахування суми страхового відшкодування ТОВ «Автоцентр-Україна Плюс» згідно рахунку № СЧТ0027204 від 29 листопада 2012 року задоволенню не підлягають, оскільки питання перерахування належних позивачеві коштів вирішується під час виконання судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та стягнення зі Страхової компанії на її користь страхового відшкодування в сумі 5473,22грн., а також судових витрат у сумі 344грн.10коп., які складаються із судового збору в сумі 229грн.40коп., сплаченого позивачем за звернення до суду першої інстанції, та судового збору в сумі 114грн.70коп., сплаченого нею при подачі апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. 3, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 20 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 5473 (п'ять тисяч чотириста сімдесят три) гривні 22 копійки, а також судові витрати в сумі 344 (триста сорок чотири) гривні 10 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Повне рішення складено 07 лютого 2014 року.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: А.П.Барильська
Л.В.Михайлів