Кам"янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області
Справа № 318/2790/13-ц
Номер провадження №2/318/689/2013
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" грудня 2013 р. Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Капустинського М.В.
при секретарі Бекетовій А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Кам’янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області про визначення порядку користування спільним майном, захист права власності, скасування рішення органу місцевого самоврядування, державного акту та стягнення моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 через свого представника звернулась в Кам'янсько-Дніпровський районний суд з позовом до ОСОБА_2, Кам’янсько-Дніпровської міської ради "про визначення порядку користування спільним майном, захист права власності, скасування рішення органу місцевого самоврядування, державного акту та стягнення моральної шкоди".
В позовній заяві позивач зазначила, що після смерті батьків отримала у спадщину на праві приватної власності ? частки будинку по АДРЕСА_1. Інша ? частка зазначеного жилого будинку, в порядку спадкування перейшла у власність сестрі ОСОБА_4, яка продала свою частку ОСОБА_5 В свою чергу, ОСОБА_5, відповідно до договору купівлі-продажу від 14.12.1985 року, посвідченого державним нотаріусом Бруньковською Л.Г., зареєстрованого в реєстрі № 3222, продала свою ? частку ОСОБА_2 За договором купівлі-продажу від 14.12.1985 року до ОСОБА_2 у власність перейшло: ? житлового будинку, розташованого на земельній ділянці 0,273 Га., а саме: 1 огорожа, в будинку одна кімната площею 10,1 кв.м., В -сарай, П- підвал, вбиральня. Жилий будинок історично був фізично поділений приблизно на 2 рівних частки, з двома різними входами (поділений на 2 окремих квартири). Ці частки будинку на технічному паспорті позначені як 1 та 2. Частка № 2 повністю обладнана для проживання, в якій вона фактично і проживає, а частка № 1 занедбана, не пристосована для проживання, в цій частці ніхто довгий час не проживав. Кімната, площею 10,1 кв.м., яку придбала ОСОБА_2, позначена на поточному технічному паспорті будинку за № 1-4 та вона знаходиться в частині будинку № 1. Виходячи із правовстановлюючих документів, їй на праві власності належить наступні жилі приміщення в жилому будинку: в частині № 2 - приміщення - 2-1 площею 3,7 кв.м., 2-2 площею 6,2 кв.м., 2-3 площею 5,4 кв.м., 2-4 площею 8,2 кв.м., 2-5 площею 9,0 кв.м., 2-6 площею 7,2 кв.м.; в частині будинку № 1 приміщення - 1-2 площею 6,9 кв.м., 1-3 площею 9,2 кв.м., 1-5 площею 9,2 кв.м., 1-6 площею 6,2 кв.м. Приміщення 1-4 площею 10,1 кв.м., знаходиться у власності ОСОБА_2 Також їй належить приміщення № 1-1, площею 4,4 кв.м., яке знаходиться в самочинній прибудові "а2". Це приміщення прибудоване вже після купівлі-продажу будинку, але через нього здійснюється вхід до інших кімнат будинку № 1.
Також ОСОБА_1 зазначає, що відповідач незаконно приватизувала земельну ділянку, яка не відповідала її частці будинку. Після набуття ними з відповідачем прав на будинок, до 2011 року, частина спільного будинку № 1 фактично не використовувалась. Ця частина не є обладнаною для проживання. У неї не було потреби цю частку використовувати, ОСОБА_2 фактично проживала та була зареєстрована в своєму іншому будинку по АДРЕСА_2. В 2011 році між ними виник спір щодо користування частиною № 1 спільного будинку. Відповідач її до її частини будинку та земельної ділянки не допускає, заявила, що вся половина будинку належить їй. В цій частині будинку відповідач зберігає свої речі. Доступу у неї до своїх кімнат не має оскільки ОСОБА_2 добудувала до входу своє приміщення. 20.07.2011 року вона направила відповідачу листа з вимогою щодо усунення порушень її права власності, але ніяких дій ОСОБА_2 не здійснила. Вона продовжила користуватись моїми кімнатами в частині будинку № 1, кімнати від своїх речей не звільнила, та одночасно продовжила створювати перешкоди. ОСОБА_1 подала цивільний позов до Кам'янсько-Дніпровського суду з вимогами щодо виділення часток в натурі, щоб мати окремий вхід до своєї половини (цивільна справа № 2-600/2011). Відповідно до висновків судово-будівельної експертизи № 1612 від 09.12.2012 року, облаштування окремої квартири у відповідності до частки ОСОБА_2 (1/4) не можливо, так як площа її кімнати не відповідає вимогам ДБН. Після чого позовні вимоги були уточнені, та вона остаточно просила суд припинити право власності відповідача на її ? частку, за умови сплати компенсації. ОСОБА_2 подала зустрічний позов, яким просила визнати за нею право власності на всю ? частку будинку в порядку набувальної давності, мотивуючи це, що вона користувалась цими приміщеннями.
Також ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 10.12.2012 року, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20.03.2013 року, в задоволені ОСОБА_1 було відмовлено. Мотивом прийняття такого рішення було те, що суд надійшов до висновку про можливості спільного користування майном, а припинення прав завдасть істотної шкоди. У зв'язки з тим, що ОСОБА_2 у визнанні права власності на всю ? частку будинку відмовлено, рішення суду набрало законної сили, а ОСОБА_2 продовжує порушувати її право власності то виникла потреба у визначені порядку користування спільним майном та в захисті (відновлені) її порушених прав. Спір полягає в тому, що їй на праві власності належить ? частки будинку, а ОСОБА_2 ? частка, яка складається з приміщень 1-4, площею 10,1 кв.м., та незаконно прибудованого приміщення 1-1, площею 1,4 кв.м., а фактично, окрім зазначеної кімнати 1-4, відповідач, без будь-яких правових підстав, користується та володіє ще приміщеннями 1-2 площею 6,9 кв.м., 1-3 площею 9,2 кв.м., 1-5 площею 9,2 кв.м., 1-6 площею 6,2 кв.м., які належать ОСОБА_1 ОСОБА_2 створює їй перешкоди в реалізації права власності. Відповідач здійснила будівництво прибудови "а2" до спільного будинку. Така прибудова здійсненна самочинно, а головне - без її згоди співвласника.
Також ОСОБА_1 зазначає, що така прибудова грубо порушує її права співвласника будинку, оскільки вона здійснена до входу в частину будинку № 1 і відповідно створює перешкоди в проході в кімнати будинку, які належать їй. Вона позбавлена можливості потрапити до іншої половини будинку. Оскільки така прибудова порушує її права співвласника будинку, то єдиним ефективним способом захисту є знесення самочинного будівництва. Для вирішення спору та усунення порушень її прав необхідно визначити порядок користування спільним майном, зобов'язати відповідача вчинити певні дії для усунення цих порушень. У зв'язку з тим, що за договором купівлі-продажу в спільному будинку у власність ОСОБА_2 відійшла кімната 10,1 кв.м., яка не має окремого входу, а виділення цієї кімнати в окрему квартиру не можливо, ОСОБА_2 має на праві власності інше житло, де і фактично проживає, то необхідно встановити наступний порядок користування спільним майном: 1. У користуванні та володінні ОСОБА_2 залишити її кімнату 1-4, площею 10,10 метрів; 2. У користуванні та володінні ОСОБА_1 залишити приміщення, якими вона користується: кімнату 2-1 площею 3,7 кв.м., 2-2 площею 6,2 кв.м., 2-3 площею 5,4 кв.м., 2-4 площею 8,2 кв.м.,2-5 площею 9,0 кв.м., 2-6 площею 7,2 кв.м.; 3. Передати ОСОБА_1 у користування та володіння кімнати: 1-2 площею 6,9 кв.м., 1-3 площею 9,2 кв.м., 1-5 площею 9,2 кв.м., 1-6 площею 6,2 кв.м. 4. Надати ОСОБА_2 право проходу до її кімнати 1-4, через кімнати 1-2 та 1-3. Захистити її права необхідно шляхом знесення самочинної прибудови "а2", яка блокує мені прохід до частини будинку № 1, а також зобов'язанням ОСОБА_2 звільнити від своїх речей кімнати 1-2, 1-3, 1-5, 1-6 , заборони їй входити до кімнат 1-6, 1-5, та користуватись ними. Також ОСОБА_1 зазначила, що в ході судового розгляду справи № 2-600/2011 р ОСОБА_2 був наданий державний акт на право приватної власності на свою земельну ділянку. Вона раніше цей державний акт не бачила. Після ознайомлення з цим актом, вона надійшла висновку щодо порушення її прав. Відповідно до договору купівлі-продажу від 14.12.1985 року ОСОБА_2 у власність перейшла ? частка будинку, яка складається з однієї кімнати. На той час, будинок був розташований на земельній ділянці площею 0,2730га. З набуттям права власності на частку в спільному майні, до ОСОБА_2 перейшло право користування земельною ділянкою пропорційно частки : 0,2730 : 4 = 0,06825га. ОСОБА_1 з набуттям прав на ? частки в спільному майні, відповідно перейшло у користування 0,20475га. При приватизації земельної ділянки, у власність повинна була передаватись та земельна ділянка, яка на правових підставах була у користуванні відповідача, та в будь-якому разі пропорційно її частці у праві власності, а не ? її частина. Тим більш, не могла передаватись земельна ділянка під її частиною будинку. Відповідно до державного акту, приватизація земельної ділянки ОСОБА_2 відбулось в 1994 році, на підставі рішення Кам'янсько-Дніпровської ради від 15.03.1994 року № 32. ОСОБА_2 було виділено 0,15га "для розвитку особистого підсобного господарства" з 0,2730 всієї площі земельної ділянки, що явно не пропорційно її частці в будинку - ?. Приватизація відбулась з грубим порушенням закону, оскільки відповідно до встановлених на той час норм безоплатної передачі, земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства не могли передані в розміри більшими ніж 0,06 Га. Рішенням органу місцевого самоврядування та державним актом були грубо порушені її права співвласника та речові права (право користування земельною ділянкою). По-перше, у зв'язку з тим, що з набуттям прав на ? частки спільного будинку їй у відповідності до земельного кодексу у користування перейшло 0,20475га земельної ділянки. Ніякими рішеннями уповноважених органів її право користування не припинялось, земельна ділянка у неї не вилучалась. Приватизація частини цієї земельної ділянки відповідачем порушило її речові права - право користування. Відповідачем була приватизована земельна ділянка під частиною жилого будинку, яка належить їй на праві власності, чим порушено її права на цю землю. Оскільки, передача прав власності відбулась з грубим порушенням норм земельного законодавства та порушенням її речових прав, то рішення місцевої ради підлягає визнанню незаконним та скасуванню, як і державний акт, який є похідним від самого рішення.
ОСОБА_1 вказує, що їй заподіяна моральна шкода, оскільки вона позбавлена можливості реалізовувати свої права, тому такими протиправними діями з боку відповідача №1 була спричинена значна моральна шкода, яка полягає в душевних переживаннях. Вона вимушена тратити свій час на відновлення своїх прав, що для неї є додатковими незручностями. Розмір моральної шкоди визначає виходячи з глибини моїх душевних переживань, тривалості порушень, характеру порушень, майнового стану сторін в сумі 5000,0 грн.
ОСОБА_1 просить суд встановити наступний порядок користування спільним майном, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 у відповідності до часток у майні ОСОБА_1 - ?, ОСОБА_2 -1/4: у користуванні та володінні ОСОБА_2 залишити її кімнату, площею 10,1 кв.м., позначені на поточному технічному паспорті будинку за № 1-4; у користуванні та володінні ОСОБА_1 залишити приміщення, позначені на поточному технічному паспорті за номерами та площею: приміщення № 2-1 площею 3,7 кв.м., приміщення № 2-2 площею 6,2 кв.м., приміщення № 2-3 площею 5,4 кв.м., приміщення № 2-4 площею 8,2 кв.м., приміщення № 2-5 площею 9,0 кв.м., приміщення № 2-6 площею 7,2 кв.м.; передати ОСОБА_1 у користування та володіння наступні приміщення, позначені на поточному технічному паспорту: № 1-2 площею 6,9 кв.м., № 1-3 площею 9,2 кв.м., № 1-5 площею 9,2 кв.м., № 1-6 площею 6,2 кв.м.; Надати ОСОБА_2 право проходу до її кімнати 1-4, через кімнати ОСОБА_2,позначені на поточному технічному паспорті за № 1-2 та № 1-3. Захистити право власності ОСОБА_1 на її ? частки в будинку АДРЕСА_1 наступним шляхом: зобов'язати ОСОБА_2 знести за свій рахунок самочинно збудовану прибудову до спільного будинку АДРЕСА_1, позначену на поточному технічному паспорті за літ. "а2"; Зобов'язати ОСОБА_2 звільнити від своїх речей приміщення в будинку АДРЕСА_1, які позначені на поточному технічному паспорті за № 1-2, 1-3, 1-5, 1-6 ; Заборонити ОСОБА_2 входити до приміщень № 1-6, 1-5 та користуватись ними в будь який спосіб. Визнати незаконним та скасувати рішення Кам'янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області від 15.03.1994 року № 32 та державний акт про право на земельну ділянку, виданий Кам'янсько-Дніпровської міською радою 11.11.1994 року , зареєстрованим за № 381. Стягнути з ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ОКПП № НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 5000,0 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_1 в судове зсідання не з'явилась, подала заяву, в якій просить суд розглянути справу без її присутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Її представник за договором ОСОБА_8 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, які за змістом аналогічні позову.
Відповідач Кам’янсько-Дніпровська міська рада через свій виконавчий орган надали заяву про розгляд справи у відсутності їх представника. Заперечень до позову не надали.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, хоча була завчасно та належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомила, доказів, що підтверджують поважність причин неявки до суду не надала. Заперечень до позову не надала. Суд вважає справу необхідно розглядати у заочному порядку.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України на підставі наявних у ній даних у відповідності зі ст. 169 ЦПК України.
Судом встановлені наступні факти та обставини, які мають значення по справі:
ОСОБА_1 належить на праві власності ? частини будинку по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину (а.с.12-13), а також за цією адресою земельна ділянка площею 0,17га, що підтверджується державним актом (а.с. 128-129).
ОСОБА_2 належить на праві власності ? житлового будинку по АДРЕСА_1, яка складається з кімнати площею 10,1 кв.м, 1- огорожи, В -сарай, П- підвал, вбиральня, що підтверджується договором купівлі-продажу від 14.12.1985 року. (а.с.21), а також земельна ділянка площею, 015га, що підтверджується державним актом (а.с. 18)
Виходячи із технічної документації на будинок (технічного паспорту) жилий будинок фізично поділений на 2 частини та має наступні кімнати: в частині будинку № 1 приміщення № 1-1, площею 4,4 кв.м., приміщення - 1-2 площею 6,9 кв.м., 1-3 площею 9,2 кв.м., приміщення 1-4 площею 10,1 кв.м, приміщення 1-5 площею 9,2 кв.м., 1-6 площею 6,2 кв.м.; в частині № 2 - приміщення - 2-1 площею 3,7 кв.м., 2-2 площею 6,2 кв.м., 2-3 площею 5,4 кв.м., 2-4 площею 8,2 кв.м., 2-5 площею 9,0 кв.м., 2-6 площею 7,2 кв.м. (а.с. 15-17).
Державний акт на ім'я ОСОБА_2 виданий 11.11.1994 року (а.с.18) на підставі рішення Кам’янсько-Дніпровської міської ради № 32 від 15.03.1994 року (а.с.121).
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав місце спір щодо частини будинку АДРЕСА_1, який вирішувався в судовому порядку. ОСОБА_1 ставила питання щодо припинення право власності ОСОБА_2 на ? частку за рахунок компенсації, а ОСОБА_2 ставила питання щодо визнання її права власності на ? частинку будинку за набувальною давністю. Рішенням Кам'янсько-Дніпровського суду від 10.12.2012 року по цивільній справі № 2-600/2011, залишеним апеляційною інстанцією без змін, в задоволені позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено у повному обсязі. (а.с. 133-134).
Дослідивши письмові докази, вивчивши позиції учасників цивільного процесу, суд надійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Суд надійшов до висновку, що між співвласниками ? частки (ОСОБА_2) та ? частки (ОСОБА_1) існує спір щодо порядку користування спільним майном, оскільки будинок фізично поділений на дві частини та фактичне користування відбувається відповідно до такого розташування кімнат, але це не відповідає їх часткам в спільному майні. Відповідно до висновків судово-будівельної експертизи № 1612 від 09.12.2012 року, облаштування окремої квартири у відповідності до частки ОСОБА_2 (1/4) не можливо, так як площа її кімнати не відповідає вимогам ДБН. Судом по іншій справі було відмовлено в припиненні права власності одного співвласника на меншу частину за рахунок компенсації, тому спір щодо спільного користування майном може бути вирішений судом.
На підставі досліджених доказів, суд надійшов до висновків, що ОСОБА_2 без згоди іншого співвласника ОСОБА_1 здійснила прибудову до спільного будинку, яка позначена в технічному паспорті літерою "а-2". Прибудова здійснена до входу однієї частини спільного будинку, тим самим перешкоджає доступу до приміщень іншому співвласнику ОСОБА_1 На технічному паспорті мається позначка, що прибудова "а-2" є самочинною.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Відповідно до ст. 4. ст. 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 р. № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК).
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином суд надійшов до висновку, що самочинна прибудова, позначена на технічному паспорті літерою "а-2", яка здійснена ОСОБА_2 до спільного будинку без згоди іншого співвласника, порушує права та інтереси ОСОБА_1, оскільки прибудова здійснена до входу в частину будинку та створює перешкоди в користуванні та володінні спільним майном пропорційно їх часткам та підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила таке будівництво.
При вирішені спору щодо порядку користування спільною частковою власністю, суд приймає до уваги, що відповідно до договору купівлі-продажу від 14.12.1985 року при набутті права на ? частку у житловому будинку до відповідача у власність перейшла одна кімната площею 10,1 кв.м., яка позначена на технічному паспорті номером 1-4. Дана кімната не має окремого виходу із будинку, та користування цією кімнатою можливо тільки шляхом проходу через кімнати 1-2, 1-3. Кімнати 1-6, 1-7 відокремлені від кімнати 1-4. ОСОБА_2 має у власності інший житловий будинок, що підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.110). Облаштування окремої квартири у відповідності до частки ОСОБА_2 (1/4) не можливо, так як площа її кімнати не відповідає вимогам ДБН.
Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Суд надійшов до висновку, що необхідно встановити наступний порядок користування спільним майном: ОСОБА_2 передати у користування та володіння приміщення, які позначені на технічному паспорті: кімнату 1-4, площею 10,1 метрів; Надати ОСОБА_2 право проходу до її кімнати 1-4, через кімнати 1-2 та 1-3. ОСОБА_1 передати у користування та володіння приміщення, які позначені на технічному паспорті: кімнату 2-1 площею 3,7 кв.м., 2-2 площею 6,2 кв.м., 2-3 площею 5,4 кв.м., 2-4 площею 8,2 кв.м.,2-5 площею 9,0 кв.м., 2-6 площею 7,2 кв.м.; 1-2 площею 6,9 кв.м., 1-3 площею 9,2 кв.м., 1-5 площею 9,2 кв.м., 1-6 площею 6,2 кв.м.
Оскільки ОСОБА_2 фактично користується всіма кімнатами в частині будинку № 1, то право власності ОСОБА_1 в частині усунення порушень її прав підлягає задоволенню у спосіб заявлений позивачем.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Судом встановлено, що на підставі рішення Кам'янсько-Дніпровської міської ради народних депутатів № 32 від 15.03.1994р. (а.с. 121) та державного акту на право приватної власності на землю виданий 11.11.1994р. (а.с. 18) ОСОБА_2 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,15га в АДРЕСА_3.
Відносно визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,15га, суд погоджуються з тим, що при набутті права власності на житловий будинок, право користування земельною ділянкою під цим будинком переходить пропорційно часткам. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 належить ? частини
житлового будинку та 0,17га земельної ділянки, а ОСОБА_2 ? частка житлового будинку та 0,15га земельної ділянки, що явно не пропорційно. Також суд враховує плани зовнішніх меж земельних ділянок, які зображені на державних актах та технічному паспорті, відповідно до яких межа суміжних ділянок проходить під спільним житловим будинком, що також не відповідає часткам сторін.Суду не надано угод між співласниками житлового будинку щодо використання спільної земельної ділянки (до передачі у власність в порядку приватизації), яка станом на 14.12.1985 року складала 0,2730га. Судом не встановлено наявність технічної документації з погодженими межами. Суд надійшов до висновку, що при передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки були порушені права користування іншого співвласника ОСОБА_1, тому рішення органу місцевого самоврядування та похідний від нього державний акт підлягають визнанню недійсними.
Відповідно до ст. 42 ЗК УССР 1990 року використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду. Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, що сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою. Угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов'язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі. Якщо згоди на використання та розпорядження спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується судом.
Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.
Відповідно до ст. 152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсним рішень органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відносно компенсації спричинення моральної шкоди, то суд приходить до висновків, що позов в цій частині не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 2. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Між сторонами виник цивільно-правовий спір щодо порядку користування спільним майном. Підстави, які наводить ОСОБА_1 не є підставами для відшкодування моральної шкоди, тим більш суду не надано доказів її спричинення та розміру.
Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виник спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст., 21, 321, 357, 358, 376, 386, 391 ЦК України, ст ст. 152, 155 ЗК України, ст. ст. 60, 169, 215, 224, 291, 292, 294 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Кам’янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області задовольнити частково.
Встановити наступний порядок користування спільним житловим будинком АДРЕСА_1: передати ОСОБА_2 у володіння та користування кімнату, площею 10,1 кв.м., позначену на технічному паспорті будинку за № 1-4; надати ОСОБА_2 право проходу до її кімнати № 1-4, через кімнати позначені на технічному паспорті за № 1-2 та № 1-3; передати ОСОБА_1 у володіння та користування кімнати позначені на технічному паспорті за номерами та площею: приміщення № 2-1 площею 3,7 кв.м., приміщення № 2-2 площею 6,2 кв.м., приміщення № 2-3 площею 5,4 кв.м., приміщення № 2-4 площею 8,2 кв.м., приміщення № 2-5 площею 9,0 кв.м., приміщення № 2-6 площею 7,2 кв.м., № 1-2 площею 6,9 кв.м., № 1-3 площею 9,2 кв.м., № 1-5 площею 9,2 кв.м., № 1-6 площею 6,2 кв.м.
Зобов'язати ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 знести за свій рахунок самочинно збудовану прибудову до будинку АДРЕСА_1, позначену на технічному паспорті за літ. "а2";
Зобов'язати ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 звільнити від своїх речей приміщення в будинку АДРЕСА_1, які позначені на технічному паспорті за № 1-2, 1-3, 1-5, 1-6;
Заборонити ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 входити до приміщень № 1-6, 1-5 та користуватись ними в будь-який спосіб.
Визнати незаконним та скасувати рішення Кам'янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області від 15.03.1994 року № 32 в частині передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 та державний акт про право на земельну ділянку, виданий Кам'янсько-Дніпровської міською радою 11.11.1994 року, зареєстрований за № 381 на ім'я ОСОБА_2.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подане протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою на протязі 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя М.В. Капустинський