ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2014 року (17:09) Справа №801/11178/13-а

Колегія суддів Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В., суддів - Сидоренко Д.В., Кірєєва Д.В.

при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністерства юстиції України про визнання незаконними дії та спонукання до виконання певних дій, -

Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Міністерства юстиції України про визнання незаконними дії Міністерства юстиції України щодо надання недостовірної інформації про дію постанови КМУ №284 від 21.02.2007 року, визнання незаконними дії Міністерства оборони України щодо надання недостовірної інформації про дію постанови КМУ №284 від 21.02.2007 року, визнання незаконними дії Міністерства оборони України щодо ненадання інформації на заяву від 30.09.2013 року, зобов'язати Міністерство Оборони України надати точну та достовірну інформацію на заяву від 30.09.2013 року, зобов'язання Міністерство юстиції України надати достовірну інформацію про дію постанови КМУ №284 від 21.02.2007 року у часі, зобов'язання Міністерство оборони України надати достовірну інформацію про дію постанови КМУ №284 від 21.02.2007 року у часі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звертався на адресу відповідачів з письмовими заявами, в яких просив надати йому інформацію відносно дії постанови КМУ №284 від 21.02.2007 року. Позивач вказує, що на вказані заяви про надання інформації відповідачами йому було надано недостовірну інформацію. Крім того, позивач зазначає, що Міністерством оборони України на його заяви не було надано письмових відповідей, а лише надано усно за телефоном інформацію, яка є неточною та не по суті заявлених ним вимог.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача Міністерства оборони України Григорчук О.А. проти задоволення позову заперечував посилаючись на його необґрунтованість, додатково пояснив, що позивач ОСОБА_1 отримав відповідь по суті звернення в телефонному режимі.

У судовому засіданні представник відповідача Міністерства юстиції України Шевченко С.Т. проти задоволення позову заперечувала посилаючись на його необґрунтованість, додатково пояснила, що позивачу ОСОБА_1 було надано повну та обґрунтовану відповідь листом від 29.08.2013 року №Д-11712/10.2.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся на адресу Міністерства юстиції України з заявою від 24.07.2013 року про надання інформації, в якій просив повідомити чи є постанова КМУ №284 від 21.02.2007 року актом зворотної дії в часі (а.с.9).

На вказану заяву Міністерством юстиції України на адресу ОСОБА_1 направлено відповідь від 29.08.2013 року вих. №Д-11712/10.2, якою останнього повідомлено, що постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році» включена до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів 23 лютого 2007 року з присвоєнням реєстраційного коду 38887/2007, опублікована в «Офіційному віснику України» від 05 березня 2007 року №14, ст. 532 та набрала чинності з дня опублікування - 05 березня 2007 року. Зазначена постанова Кабінету Міністрів України не містить положень про зворотну дію у часі. Разом з тим, цією постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році (а.с.10-11).

Також, ОСОБА_1 звернувся на адресу Міністерства оборони України з заявою від 29.09.2013 року, в якій просив надати йому достовірну та точну інформацію, на якій період у часі у 2006 році розповсюджувалася дія постанови КМУ №284 від 21.02.2007 року, чи діяла дана постанова КМУ з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року (а.с.8).

Крім цього, ОСОБА_1 звернувся на адресу Міністерства оборони з заявою від 30.09.2013 року, в якій просив надати йому інформацію, а саме:

1) чи має він право на будь-яку грошову виплату від Міністерства оборони України за другою групою інвалідності, отриманою ним в січні 2006 року, яка пов'язана з проходженням військової служби та пов'язана з виконанням службових обов'язків;

2) якщо від Міністерства оборони України йому ніяких грошових виплат за другою групою інвалідності не передбачено, то просить повідомити від якого органу державної влади України йому передбачена така виплата;

3) якщо не відомо такий орган державної влади в Україні, який має виплатити йому такі виплати, просив так і зазначити, що Міністерству оборони України не відомо хто таку виплату зобов'язаний виплатити або прямо вказати, що йому ніякий орган державної влади за другою групою інвалідності нічого не повинен нарахувати та виплатити.

У судовому засіданні представник Міністерства оборони України стверджував, що Міністерством оборони України позивачу ОСОБА_1 на вказані вище заяви було надано відповідь по суті в телефонному порядку.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес є Закон України «Про доступ до публічної інформації».

Визначення поняття «публічна інформація» наведено у статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Так, відповідно до частини першої цієї статті публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон), доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 20 Закону передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

За визначенням поняття «публічна інформація», можна відокремити такі ознаки публічної інформації:

1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;

2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;

3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;

4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;

5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.

У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Щодо несуб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України з заявою від 24.07.2013 року та до Міністерства оборони України з заявою від 29.09.2013 року щодо надання інформації про дію в часі постанови КМУ №284 від 21.02.2007 року.

Разом з тим, вказана постанова Кабінету Міністрів України не є готовим продуктом інформації, який отриманий або створений в процесі виконання Міністерством юстиції України та Міністерством оборони України своїх обов'язків, а тому вказані заяви мали бути розглянуті відповідачами у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів та забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими

справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулюються Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

З матеріалів справи вбачається, що Міністерство юстиції України своїм листом від 29.08.2013 року №Д-11712/10.2 надало повну та обґрунтовану відповідь на заяву ОСОБА_1 від 24.07.2013 року відносно дії у часі постанови КМУ №284 від 21.02.2007 року та вказана обставина не спростована позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконними дії Міністерства юстиції України щодо надання недостовірної інформації про дію постанови КМУ №284 від 21.02.2007 року та зобов'язання Міністерство юстиції України надати достовірну інформацію про дію постанови КМУ №284 від 21.02.2007 року у часі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що Міністерством оборони України у порядку встановленому законом України «Про звернення громадян» були розглянуті звернення позивача ОСОБА_1 від 29.09.2013 року та від 30.09.2013 року та про їх розгляд повідомлено заявника.

Суд не приймає до уваги твердження представника Міністерства оборони України про те, що Міністерством оборони України позивачу ОСОБА_1 на вказані вище заяви було надано відповідь по суті в телефонному порядку, оскільки відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Отже, на заяви ОСОБА_1 від 29.09.2013 року та від 30.09.2013 року Міністерство оборони України мало надати письмові відповіді, однак, як встановлено судом, на адресу позивача у порушення ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» не було направлено письмових відповідей.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та обставини справи, а також приймаючи до уваги вимоги ч.2 ст.19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що Міністерством оборони України було допущено бездіяльність щодо розгляду звернень ОСОБА_1 від 29.09.2013 року та від 30.09.2013 року.

Статтею 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо розгляду звернень ОСОБА_1 від 29.09.2013 року та від 30.09.2013 року та зобов'язання Міністерство оборони України розглянути звернення ОСОБА_1 від 29.09.2013 року та від 30.09.2013 року.

Таким чином суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Під час судового засідання, яке відбулось 29 січня 2014 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАС України повний текст постанови складено 03 лютого 2014 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо розгляду звернень ОСОБА_1 від 29.09.2013 року та від 30.09.2013 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути звернення ОСОБА_1 від 29.09.2013 року та від 30.09.2013 року.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет