Номер провадження № 22-ц/785/1180/14

Головуючий у першій інстанції Поліщук І.О.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Бабія А.П.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Грубіян Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Страхова компанія «Країна» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21.10.2013 року по справі за позовом ПАТ «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

встановила:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 2-3), в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму матеріального відшкодування в розмірі 93 624 грн. 65 коп. в порядку регресу, а також витрати судового збору в розмірі 936 грн. 25 коп.

Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував тим, що 30 жовтня 2009 року між ВАТ «СК «Країна» (Страховик) та ОСОБА_4 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування ризиків наземного транспортного засобу (автомобільного транспорту) № 26/90/2.1.5., за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля «Лексус», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. 09.01.2010 року приблизно о 13 год. 45 хв. на вулиці Рішельєвський у м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Лексус» під керуванням водія ОСОБА_4 та транспортного засобу марки «БМВ» під керуванням відповідача ОСОБА_3, внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2010 року, яка набрала чинності 26.03.2010 року, після розгляду апеляційної скарги апеляційною інстанцією, ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні ДТП, та йому призначено покарання за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Позивач зазначав, що Страхова компанія виконала умови договору добровільного страхування, укладеного між ними та ОСОБА_4, виплативши останньому на підставі його заяви страхове відшкодування у загальній сумі 93 624, 65 грн., тому позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги положеннями ч. 1 ст. 1191 та ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України «Про страхування», просив суд задовольнити його позовні вимоги.

В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та пояснила суду, що потерпілий від ДТП, що мало місце 09.01.2010 року, водій ОСОБА_4 був клієнтом ПАТ «СК «Країна» за договором добровільного страхування. Коли сталося ДТП, представник страхової компанії виїжджав на місце, складав страховий акт. Згідно з договором добровільного страхування, не залежно від того хто винний в ДТП, страхова компанія виконує умови договору, і в даному випадку відшкодувала ОСОБА_4 завдану шкоду. Вважала, що ПАТ «СК «Країна» має повне право вимагати стягнення з відповідача, винного у пошкодженні застрахованого автомобілю, суми сплаченого ними страхового відшкодування на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 1191 ЦК України.

Представник відповідача позовні вимоги ПАТ «СК «Країна» не визнав з підстав пропуску останнім строків позовної давності, перебіг яких на його думку розпочався саме в день настання страхового випадку, тобто 09.01.2010 року. Разом з тим представник ОСОБА_3 не заперечував, що дійсно 09.01.2010 року з вини його довірителя сталася дорожньо-транспортна пригода, це підтверджується постановою суду, яка набрала чинності. Стороною відповідача не оспорювався факт, перерахування ПАТ «СК «Країна» суми завданих потерпілому збитків, але акцентувалася увага суду, що між стороною позивача та відповідача виникли правовідносини, які регулюються тільки ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», що у теорії цивільного права є «суброгацією» та відрізняється від поняття «регресу». Просив суд врахувати роз'яснення Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної безпеки», де у п. 27 вказується, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім, прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, який по даній справі мав місце 09.01.2010 року. Оскільки, саме з цього часу розпочався перебіг строку позовної давності, а даний позов був пред'явлений до суду 29 березня 2013 року, тобто з пропуском - в задоволенні позову слід відмовити.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.10.2013 року в задоволенні позову ПАТ «СК «Країна» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ «СК «Країна» подало апеляційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21.10.2013 року, в якій просить скасувати рішення суду від 21.10.2013 року по даній справі, стягнути з відповідача ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 93 624 грн. 65 коп. та суму судових витрат, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду, на думку позивача, підлягає відміні, внаслідок порушення судом норм чинного законодавства.

Відповідачем рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, наданих доказів і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «СК «Країна», суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 30 жовтня 2009 року між ВАТ «СК «Країна» та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування ризиків наземного транспортного засобу (автомобільного транспорту) № 26/90/2.1.5.1. (надалі - Договір страхування), за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобілю марки «Lexus ES350», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Як вбачається з даного договору термін його дії становить з 30.10.2009 року по 30.10.2010 року. Відповідно до договору страхування, за цим Договором підлягає відшкодуванню пряма шкода, заподіяна Страхувальнику (Вигодонабувачу) у зв'язку з пошкодженням або втратою застрахованого транспортного засобу та додаткового обладнання до нього внаслідок настання одного або декількох ризиків ( 6.3.1.-6.3.4.); необхідні та доцільні витрати, понесені Страхувальником (довіреною особою) при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, щодо рятування застрахованого транспортного засобу; витрати на евакуацію на відстань до 200 км. від місця настання страхового випадку, якщо застрахований ТЗ не може рухатися самостійно. Страховик в межах страхової суми здійснює виплату страхового відшкодування за пряму шкоду, завдану ТЗ в цілому або окремим його деталям чи частинам, з урахуванням франшизи, у результаті настання одного або декількох страхових випадків, а саме: ДТП, незаконне заволодіння ТЗ, протиправні дії третіх осіб, інші випадкові події. Страхова сума ТЗ - 392 490,00 грн.

09 січня 2010 року біля 13 год. 45 хв. по вулиці Рішельєвській в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «БМВ», державний номер НОМЕР_2, що належить відповідачу ОСОБА_3 та застрахованого за вищевказаним Договором автомобіля марки «Lexus ES350», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси по адміністративній справі № 3-979/10 р. від 22 лютого 2010 року, ОСОБА_3 визнаний винним у порушенні правил дорожнього руху, скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.01.2010 року в місті Одесі на вулиці Рішельєвській, в результаті чого сталося зіткнення транспортних засобів автомобілю «Лексус» під управлінням ОСОБА_4 з автомобілем «БМВ» під керуванням відповідача.

Як вибачається з довідки, виданої відділенням оформлення матеріалів ДТП та дізнання ВДАІ м. Одеси на ім'я ОСОБА_4, внаслідок ДПТ автомобіль марки «Lexus ES350», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 має механічні пошкодження, а саме: деформацію переднього державного номеру, решітка радіатору, деформовано капот, два передніх крила, розбиті дві фари.

З висновку № 01-042-10 від 23 січня 2013 року по оцінці вартості збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу марки «Лексус», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу, внаслідок ДТП, складає 84 167,67 грн. З даного висновку вбачається, що дата оцінки транспортного засобу вказана як - 09 січня 2010 року.

Згідно розрахунку № 15836 розміру страхового відшкодування, розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті Страхувальнику - ОСОБА_4 складає 93 624,65 грн.

Як вбачається з розпорядження бухгалтерії ПАТ «СК «Країна» від 14.04.2010 року та розпорядження бухгалтерії від 15.04.2010 року ПАТ «СК «Країна» виплатило страхове відшкодування ОСОБА_4 у загальному розмірі 93 624,65 грн. шляхом її перерахування на ремонт автомобілю ТОВ «ВТП «Інжпроект».

Згідно встановлених судом обставин, які не заперечувалися сторонами при розгляді справи, правовідносини позивача, як Страховика, та ОСОБА_4, як Страхувальника, ґрунтуються на договорі добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів № № 26/90/2.1.5. від 30.10.2009 року. Із позовної заяви вбачається, що позовні вимоги заявлені з підстав, передбачених ст. 993 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладений Договір є договором майнового страхування, а відтак вимоги позивача ґрунтуються на суброгації і строк позовної давності відраховується з дня виникнення страхового випадку - 9 січня 2010 року.

В той же час із матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана до суду 29 березня 2013 року, тобто після закінчення строку позовної давності. Із справи також вбачається, що відповідач подав до суду письмову заяву про застосування правових наслідків спливу позовної давності, позивач із вимогами про поновлення пропущеного строку позовної давності не звертався і причини пропуску не поясняв.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції на підставі ст. ст. 257, 261, 267, 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відмовив в задоволенні позову ПАТ «СК «Країна» за пропуском строку позовної давності.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку на підставі наданих та досліджених доказів, відмовивши в задоволенні позову ПАТ «СК «Країна» за пропуском строку позовної давності.

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, наданим доказам та відповідним нормам права, а суд першої інстанції правомірно на підставі вимог закону та на підставі встановлених обставин справи, наданих доказів, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами, що 30.10.2009 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу (а. с. 5).

За наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 09.01.2010 року за участю ОСОБА_4 та відповідача з вини останнього (а. с. 25-27), позивачем ОСОБА_4 виплачено страхове відшкодування в загальному розмірі 93 624,65 грн.(а. с. 8-9, 55-56).

В зв'язку з виплатою страхового відшкодування, позивач 29.03.2013 року звернувся з позовом до відповідача, винного в дорожньо-транспортній пригоді, про відшкодування шкоди в порядку регресу.

В ході розгляду справи, відповідач через свого представника звернувся із заявою про застосування позовної давності (а. с. 47-48), посилаючись на те, що вимоги позивача в спірних правовідносинах ґрунтуються на суброгації, а не на регресу, а тому перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку - 09.01.2010 року, який закінчився 09.01.2013 року.

Відповідно до роз'яснень викладених в п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв'язку з порушенням умов договору страхування.

З огляду на викладене, вимоги позивача в спірних правовідносинах ґрунтуються на суброгації, а не на регресу, а тому перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, тобто 09.01.2010 року.

Така позиція викладена і в постанові Верховного Суду України № 6-112 цс 13 від 25.12.2013 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ДТП (страховий випадок) стався 09.01.2010 року (а. с. 6, 25-27), пошкоджений ТЗ оглядався та заява про виплату страхового відшкодування подавалася 11.01.2010 року (а. с. 7), а до суду з позовом позивач звернувся лише 29.03.2013 року (а. с. 2), тобто після закінчення строку позовної давності, яку просив через свого представника в ході розгляду справи застосувати відповідач (а. с. 47-48). Позивачем питання про поновлення строків позовної давності не ставилося та поважні причини пропущення позовної давності не наводилися, що вбачається як з позовної заяви так і з апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги судова колегія не приймає до уваги, оскільки вони стосуються регресних вимог, проте, враховуючи викладене, вимоги позивача в спірних правовідносинах ґрунтуються на суброгації, а не на регресу.

Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія, враховуючи доводи апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи викладене та, оскільки вони не спростовують висновки суду.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Країна» необхідно відхилити, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21.10.2013 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Країна» відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21.10.2013 року по справі за позовом ПАТ «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

А.П. Бабій

В.А. Станкевич