КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/8476/13-ц
Провадження № 2/552/147/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.02.2014 Київський районний суд міста Полтави в складі:
головуючого судді - Божук Д.А.
при секретарі - Саєнко М.А.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
03 грудня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 07 червня 2002 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, про що зроблено актовий запис за № 82. Від сумісного шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. Сімейне життя з відповідачем не склалось, на даний час між ними припинені шлюбні відносини. Подальше спільне життя з відповідачем та збереження сім'ї вважає неможливим. Просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем. Після розірвання шлюбу просить залишити їй прізвище " ОСОБА_1 ".
В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в ньому, та просив суд винести рішення, яким розірвати шлюб.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. Просив зберегти шлюб.
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07 червня 2002 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, про що зроблено актовий запис за № 82. (а.с.12). Від сумісного шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 5).
Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягав на розірванні шлюбу, посилаючись на те, що шлюбні відносини з відповідачем фактично припинені, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушуванням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим, а тому вимога про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 112, 113 СК України, ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 07 червня 2002 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Київського районного управління юстиції міста Полтави, про що зроблено запис за № 82, розірвати.
Позивачу після розірвання шлюбу залишити прізвище - "ОСОБА_1".
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд міста Полтави протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.А. Божук