Номер провадження 2/754/2089/14

Справа №754/12839/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

07.02.2014 року Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

при секретарі Скребньовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 22.10.2005року було укладено кредитний договір №DNH4KP81710115 з відповідачем.

Відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором не виконує, до цього часу відповідач кошти не повернув, крім того, у зв'язку з невиконанням умов договору, боржник зобов'язаний сплатити суму боргу, процент за користування кредитом, а також пеню та штрафні санкції, в зв'язку з чим має заборгованість у сумі 24408,99грн., тому просить стягнути суму боргу та сплачені судові витрати з відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов з викладених в ньому підстав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача та відповідач ОСОБА_1 проти позову заперечували, просили відмовити в задоволенні, застосувавши строк позовної давності, посилаючись на те, що позивачем не надано будь-яких доказів в обґрунтування причини пропуску строку позовної давності. Тому вважають позовні вимоги неправомірними.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до слідуючого.

В судовому засіданні встановлено, що 22.10.2005року сторони уклали кредитний договір № DNH4KP81710115 на суму 5615,47грн., строком на 24місяців по 22.10.2007р. зі сплатою відсотків у розмірі 25,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Виходячи з наведеного вищезазначений кредитний договір за своєю правовою природою є споживчим.

Згідно п. 31 постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Офіційне тлумачення статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» надано також Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.11 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно ч.4 ст. 267 ЦК України, передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з кредитного договору, строк повернення кредитних коштів становить до 22.10.2007року. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом лише 05.08.2013року.

У зв'язку із тим, що загальний строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого цивільного права та інтересу сплив, доказів поважності його пропуску стороною позивача не надано, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215, 256, 257, 267 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя Бабко В.В.