ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
04.02.2014 Справа № 920/71/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної
фірми "Будтранспостач", м. Дніпропетровськ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Лебединський машинобудівний
дослідно-експериментальний завод "ТЕМП", м. Лебедин
Сумської області
про стягнення 88 598 грн. 53 коп.
Суддя Джепа Ю. А.
Представники:
Від позивача - Крутовських С. В. (довіреність б/н від 13.01.2014 року)
Від відповідача - не з'явився
При секретарі судового засідання Лєпковій О. О.
Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 88 598 грн. 53 коп., в тому числі 87 711 грн. 80 коп. основного боргу за поставлений товар відповідно до договору постачання № 307 від 24.07.2012 року, 887 грн. 73 коп. 3% річних та витрати по сплаті судового збору.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, також надав для огляду оригінали документів, які були оглянуті та повернуті представнику позивача.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, однак надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згоден з сумою позовних вимог, та надав клопотання про розстрочку виконання рішення.
Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про розстрочку виконання рішення.
Таким чином, враховуючи достатність часу наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
24.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Будтранспостач» (Позивач) та Публічним акціонерним товариством «Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод «Темп» (відповідач) було укладено Договір постачання №3 07 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець-Позивач зобов'язується передати у власність Покупця-Відповідача, а останній зобов'язується прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент і ціна якого вказана в накладних, специфікації та виставлених рахунках.
Згідно з п. 4.1. Договору сторони встановили термін постачання 3дня з моменту попередньої оплати за товар.
Відповідно до п. 5.1,5.2. Договору оплата за товар проводиться по 50% предоплати, 50% по факту поставки. Оплата Покупцем-відповідачем проводиться за виставленими Позивачем-продавцем рахунком.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що протягом періоду з 19.04.2013 по 23.08.2013 р. позивачем було своєчасно поставлено товар, згідно видаткових накладних від 19.04.2013 р., 04.06.2013 р., 08.06.2013 р., 12.06.2013 р., 25.06.2013 р., 27.06.2013 р., 23.08.2013 р. на загальну суму 983 836 грн. 80 коп. (а.с. 30, 32, 33,37,40,43, 48, 50, 53, 56, 59).
Однак відповідачем в порушення умов укладеного договору здійснено часткову оплату за отриманий товар в сумі 896 125 грн. 00 коп.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 87 711 грн. 80 коп.
Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що факт отримання відповідачем товару від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте в порушення умов укладеного договору та вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України, відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого товару, у зв'язку з чим, його заборгованість перед позивачем складає 87 711 грн. 80 коп.
Відповідачем факт заборгованості не заперечується, а навпаки підтверджується у відзиві на позовну заяву, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 87 711 грн. 80 коп. заборгованості за отриманий товар, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Згідно з поданим розрахунком, розмір 3 % річних складає 886 грн. 73 коп.
Враховуючи, що право позивача на стягнення з відповідача 3 % річних передбачене діючим законодавством України, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 886 грн. 73 коп. 3 % річних.
Відповідачем позов визнано в повному обсязі, однак було подане клопотання № 73 від 20.01.2014 року про розстрочку виконання рішення, посилаючись на те, що фінансовий стан товариства, а саме наявність заборгованості по заробітній платі, заборгованості по платежах, не сплачених за оренду землі, податок з прибутку фізичних осіб, податок на прибуток, страхові платежі, податок на додану вартість, а тому просить розстрочити виконання рішення з розрахунку щомісячної сплати в розмірі 10 тис. грн.. починаючи з квітня 2014 р.
Представник відповідача проти заявленого клопотання про розстрочку заперечував.
Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду відстрочити або розстрочити виконання рішення при його прийнятті.
Право суду на надання розстрочки або відстрочки також передбачено і ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Таким чином, системний аналіз вищенаведених статей дає підстави вважати, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення суду на будь-якій стадії (на час прийняття рішення чи під час його виконання) є конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, при цьому відстрочка або розстрочка виконання рішення суду допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Враховуючи відсутність документів, які б підтверджували наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливими у визначений строк або інших доказів зазначених обставин з боку відповідача, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1772 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 625, 629, 721 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод «Темп» (вул. Першогвардійська, б. 86, м. Лебедин, Сумська область, 42200, код 02971676) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Будтранспостач», (вул. Курсантська, 9, м. Дніпропетровськ, 49089, код 13439878) 87 711 грн. 80 коп. основного боргу за поставлений товар, 886 грн. 73 коп. 3% річних, 1772 грн. 00 коп. судового збору.
3. У задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 06.02.2014 року
Суддя (підпис) Ю.А. Джепа