ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД      

                                                                                                                      справа № 2-а-1829/08

                                                                                                                                                             категорія статобліку-49

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 жовтня  2008 року                                                                                м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді :                        Турлакової Н.В.

при секретарі судового засідання:  Желткові В.Ю.

за участі сторін:

позивача:                                           ОСОБА_1

представника позивача:                    ОСОБА_2

представника відповідача:              ОСОБА_3 (дорученняНОМЕР_1 від 08.01.2008 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративний позов ОСОБА_1

до Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради

про стягнення суми недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, -

в с т а н о в и в :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1, в якому позивач просив: визнати дії Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної у місті Ради, щодо нарахування щорічної одноразової допомоги на оздоровлення . передбачену ст..48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - неправомірними; стягнути з управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної у місті Ради недоплачені суми одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2006, 2007 роки в розмірі 5012,05 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалідом 3-ї групи, захворювання якого пов'язані з участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Також, позивачем було зазначено, що Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську Ради не виконує вимоги чинного законодавства, а саме Закону України “Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи” чим порушує гарантовані Конституцією та цим законом права громадян на отримання щорічної допомоги для оздоровлення.

Відповідач позов не визнає направив до суду свої заперечення, зазначивши що  Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, не може бути визнано належним відповідачем по цій справі. В обґрунтування заперечень зазначив, що Міністерство праці та соціальної політики України, як головний розпорядник коштів, керуючись вимогами чинного законодавства, забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату щорічної допомоги на оздоровлення постраждалим громадянам в розмірах визначених Верховною Радою України у Законі «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. З метою виконання зазначених законів, що встановлювали розмір мінімальної заробітної плати, 26 липня 1996 року прийнято постанову Кабінету Міністрів № 836 «Про компенсаційним виплатам особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та 12 липня 2005 року постанову Кабінету Міністрів України № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначеним постановами розмір виплат встановлено виходячи з норм прийнятих законів про розмір мінімальної заробітної плати та видатків передбачених на ці цілі законами про Державний бюджет України на відповідний календарний рік.

В судовому засіданні позивачем було подано письмову заяву про уточнення позовних вимог в частині визначення найменування відповідача, з яким було ознайомлено представника відповідача.

В судове засідання з'явились позивач та його представник, якими було підтримано заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав зазначених ним в позовній заяві.

В судове засідання з'явився представник відповідача за довіреністю, який проти позову заперечував посилаючись на доводи викладені ним в запереченнях на адміністративний позов та зазначив, що вимоги позивача, щодо стягнення недоотриманої щорічної  допомоги на оздоровлення за період 2005,2006 роки безпідставні та не підлягають задоволенню, так як сплинув строк звернення до адміністративного суду.

Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи осіб які беруть участь у справі, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач згідно посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 26.01.1999 р. (вкладка НОМЕР_3 від 26.01.1999р. категорія 1), є учасником ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалідом ІНФОРМАЦІЯ_1.

Статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органом соціального захисту населення, у разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою  цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.

Згідно ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”(в редакції від 06.06.1996р. № 230/96-ВР) потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 - категорії, тобто інвалідам 3 - ї групи, дітям-інвалідам  щорічна допомога на оздоровлення  виплачується  в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Спірні правовідносини регулюються Законом України  „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р. (в редакції чинній на момент спору), постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  постановою Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 12.07.2005 року № 562. та Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

     Статтею 46 Конституції України передбачено, що  громадяни мають право  на  соціальний  захист,  що включає право на забезпечення їх  у  разі  повної,  часткової  або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,  безробіття з незалежних від них обставин, а  також  у  старості  та  в  інших випадках, передбачених законом. Це  право   гарантується    загальнообов'язковим    державним соціальним страхуванням за  рахунок  страхових  внесків  громадян, підприємств, установ і організацій, а  також  бюджетних  та  інших джерел  соціального  забезпечення;  створенням  мережі  державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії,  інші  види  соціальних  виплат  та  допомоги,  що  є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя,  не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнано неконституційними положення Закону України  "Про Державний бюджет України на 2007 рік" : пункту 30 статті 71 , яким зупинено на 2007 рік дію в частині надання безпроцентних та пільгових позик - пунктів 21 і 29 частини першої статті 20, пунктів 1 і 7 частини першої статті 21, пунктів 5 і 12 частини першої статті 22, пункту 1 частини першої статті 23, пункту 5 частини першої статті 36; в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .   Відповідно до  пункту 3.1 вказаного рішення, Конституційний суд України зазанчив, що  у Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України . У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно довідки НОМЕР_4від 08.02.2008 року виданої ОСОБА_1, Управлінням праці і соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, , знаходиться на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську Ради як учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії 3 групи інвалідності, та отримав щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі встановленому Кабінетом Міністрів України від 12.07.05 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”:  у листопаді 2006 року - 90 грн., у листопаді 2007 року - 90 грн. До набрання чинності постановою Кабінету Міністрів № 562, щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась позивачу в розмірі встановленому постановою  Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 21,50грн.

Статтею 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»  № 2285-1У , від 12.2004 року,  установлено з 01 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні.  Статтею 76 Закону України № 749-у від 15.03.2007р.  Про внесення змін до Закону України «Державний бюджет на 2007 рік» встановлено з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень,  та  з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.

Розмір виплаченої позивачу одноразової щорічної допомоги складає за  2007р.- 90 грн., відповідно сума яка підлягає стягненню за  2007р. - 460 грн. х 4 = 1840 грн. - 90 грн. = 1750 грн., з врахуванням індексу інфляції на кінець 2007р  ( 116,6)  -  1750 х 116,6 = 2040, 50 грн.

Зазначені нормативно - правові акти свідчать про те, що розмір мінімальної заробітної плати зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування ст.. 48 Закону України № 796. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному до 2006 року будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи, із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню стаття 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати щорічної компенсації на оздоровлення.

Зі змісту ст.1 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , та вимог Законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2005р., 2006р. та 2007р. не вбачається обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того  відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом, є безпідставним.

Оскільки щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, функції по формуванню відповідних заяв та документів учасників ліквідації ЧАЕС, а також нарахування сум допомоги і подання цих даних до Головного управління та Міністерства - покладено на відповідні органи управління праці та соціального захисту населення.  Позивач, що підтверджено належними доказами наявними в матеріалах справи,   знаходиться на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську Ради, між позивачем та Кабінетом Міністрів України і Міністерством фінансів України не виникало будь-яких публічно-правових відносин,  суд вважає останнього належним відповідачем, а доводи відповідача в цій частині є безпідставним та не приймаються судом до уваги.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, щодо неправомірності дій Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську Ради, щодо нарахування щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбачену ст..48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та стягнення недоплаченої суми одноразової щорічної допомоги на оздоровлення.

Проте, ч.1,2,4  ст.99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими  законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта  владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

            Згідно з ч.1,2 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

            Представник відповідача в письмових запереченнях на адміністративний позов, та в ході розгляду справи заявив про пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом та наполягав на застосуванні судом наслідків пропуску  строку звернення до адміністративного суду.

      Таким чином, оскільки правом на зверненя до суду   у встановлений законодавством  строк,  позивач не скористався, клопотання про відновлення процесуального строку та належні докази які мають свідчити про поважність причини його пропуску  позивачем не представлено, від відповідача надійшло клопотання про застосування ч.1 ст.100 КАС України, суд приходить до висновку що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та відсутні причини для його відновлення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову в  частині стягнення недоплаченої суми одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2006 роки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що адміністративний позов підлягає  частковому задоволенню в частині визнання  неправомірним дій Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську Ради, щодо нарахування щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбачену ст..48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та стягнення недоплаченої суми одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.

Керуючись ст.ст. 122, 162 , 163  КАС України суд, -

п о с т а н о в и в:

            Адміністративний позов задовольнити частково.

            Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську Ради, щодо нарахування щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбачену ст..48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - неправомірними.

            Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, на користь ОСОБА_1недоплачену суму одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірах передбачених ст..48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в сумі 2040,50 грн.

            В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 20.10.2008 року.

Суддя                                                                                                                 Н.В. Турлакова