Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/665/14 Головуючий у 1 інстанції Петренко Л.В. Суддя-доповідач Спас О.В.
У Х В А Л А
Іменем України
05 лютого 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів Полякова О.З.,
Бабак А.М.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25 грудня 2013 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В позові зазначено, що 09.08.2007 року ПАТ КБ "Приватбанк" видав кредит відповідно до укладеного договору № ZPXRRX03270500 від 09.08.2007 року ОСОБА_2 у розмірі 4920,00грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала. Позивач вказував, що станом на 30.04.2013 року відповідачка має заборгованість у розмірі 36898,12 грн., яка складається з наступного: 2676,21 грн. заборгованість за кредитом; 12865,28 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 2833,92 грн. заборгованість з комісії за користування кредитом, 16289,47 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафів: 500,00 грн. фіксована частина та 1733,24грн. процентна складова.
Просили стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість по кредитному договору № ZPXRRX03270500 від 09.08.2007 року на загальну суму 36898 грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 368,98 грн.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 25 грудня 2013 року позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій виклала доводи, з яких вважає рішення незаконним, таким, що ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи. Апелянт наводить міркування щодо пропуску позивачем строку позовної давності. Просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Судові витрати покласти на позивача.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_4, представника позивача Букач Я.В., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини.
09.08.2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» правонаступником якого є позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № ZPXRRX03270500 за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 4920,00грн. під сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Зобов'язання за договором відповідачка належним чином не виконала у зв'язку з чим на час звернення до суду заборгованість за договором станом на 30.04.2013 року склала 36898,12 грн., яка складалася з 2676,21 грн. заборгованості за кредитом, 12865,28 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 2833,92 грн. заборгованості з комісії за користування кредитом, 16289,47 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафів: 500,00 грн. фіксована частина та 1733,24грн. процентна складова.
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Судом вірно врегульовано спірні правовідносини застосуванням ст.ст. 525, 526, 543, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, з системного аналізу яких вбачається, що зобов'язання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути за сплатою процентів, є обов'язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, з застосуванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Розмір заборгованості визначений у відповідності до умов договору, з урахуванням часткового погашення кредиту відповідачкою, а стягнута судом сума враховує усі окремі складові заборгованості.
Доводів щодо незгоди з визначеним розміром заборгованості за вказаним кредитним договором апеляційна скарга не містить.
Апелянт вважає рішення незаконним, зокрема з тих підстав, що, на його думку, укладений сторонами кредитний договір № ZPXRRX03270500 від 09.08.2007р. є таким, що регулюється тільки заявою позичальника без урахування положень умов надання споживчого кредиту, на які посилається позивач.
Вказані доводи не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Судом першої інстанції установлено та підтверджується наявними у справі належними та допустимими письмовими доказами, що 09.08.2007р. сторонами укладено кредитний договір № ZPXRRX03270500 та при його укладанні відповідачка подала та підписала заяву, надавши згоду, що заява разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає між позичальником і банком кредитно-заставний договір, засвідчивши її своїм підписом, а також вказала, що ознайомлена і згодна із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які були надані їй у письмовій формі (а.с.5).
Встановлені обставини повністю спростовують наведені доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності не мають підтвердження. Ці доводи співпадають із запереченнями відповідачки проти позову, заявленими у суді першої інстанції, які були належним чином перевірені, досліджені відповідні до них докази та надано обґрунтовану оцінку судом.
Судом встановлено, що заява позичальника разом із запропонованими банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає між позичальником і банком кредитно-заставний договір, що підписано позичальником при складенні заяви, де також вказано, що остання ознайомлена і згодна із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які були надані їй у письмовій формі (а.с.5).
Вказані умови містять п.5.5 за яким погоджено, що терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені, штрафів) за даним договором встановлюються сторонами тривалістю п'ять років (а.с.100).
Таким чином, згідно з укладеним сторонами кредитним договором строк позовної давності зокрема з обчислення суми пені становить п'ять років і розмір заборгованості з пені обчислено позивачем у відповідності до умов договору.
Доводів щодо незгоди з визначеним розміром заборгованості за вказаним кредитним договором апеляційна скарга не містить.
Відносно заборгованості за кредитом, за відсотками за користування кредитом, штрафу необхідно вказати наступне.
Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Позивачем в якості належного та допустимого доказу надано витяг з рахунку за кредитним договором за період з 09.08.2007р., яким підтверджено, що у цей період і до 27.02.2013р. за заявою відповідачки відбувалися зарахування коштів в погашення заборгованості за цим договором (а.с.88).
У відповідності до ст. 264 ЦК України дії відповідачки з часткового погашення заборгованості у період до 27.02.2013р. переривали перебіг строку позовної давності, а тому строк позовної давності не сплив на час пред'явлення позову.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25 грудня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: