ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року листопада місяця 20 дня Судова колегія Одеського апеляційного
адміністративного суду
у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Золотнікова О.С.
- Милосердного М.М. при секретарі - Усенко С.М.
з участю: представника Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - Пнчошака Олександра Дмитровича; представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 липня 2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа ОСОБА_1, про визнання протиправною бездіяльності, наказів протиправними, не чинними, про їх скасування, зобов'язання поновити на посаді та оплату за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ (далі ГУ МВС) України в Одеській області, третя особа ОСОБА_1, про визнання протиправною бездіяльності, наказу протиправним, нечинними та його скасування, зобов'язання поновити на посаді.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2007 року задоволено клопотання представника ГУ МВС України в Одеській області, залучені до справи у якості відповідачів Міністерство внутрішніх справ (далі МВС) України, а також начальник ГУ МВС України в Одеській області.
23 квітня 2007 року ОСОБА_3 уточнив свій адміністративний позов до МВС України, ГУ МВС України в Одеській області, начальника ГУ МВС України в Одеській області, третя особа ОСОБА_1, про визнання протиправною бездіяльності, наказів протиправними, не чинними, про їх скасування, зобов'язання поновити на посаді та оплату за час вимушеного прогулу.
Головуючий у першій інстанції- Сватаненко В.І. Справа №22а-2462/2007 р.
Доповідач Бітов А.І. Категорія №39
2
В обгрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що наказом ГУ МВС України в Одеській області №388 від 23 серпня 2006 року, виданого на підставі наказу МВС України №466 о\с на посаду начальника відділу у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб (далі ВГІРФО), яку він обіймав, в той час, коли він хворів та знаходився на лікарняному, без його згоди, призначено ОСОБА_1, чим порушені його законні права.
3 наказом про звільнення з посади начальника ВГІРФО, його ніхто у належному порядку
не ознайомлював.
Позивач також зазначав, що до захворювання - до 29 травня 2006 року, він дотримувався службової дисципліни, не допускав будь-яких порушень, покладених на нього службових прав і обов'язків та сумлінно їх виконував. Дисциплінарних стягнень на позивача не накладалося. Позивач вважає, що його права порушені і просить задовольнити позов у повному обсязі.
Посилаючись на наведене і на підставі ст.ст. 6, 104-106 КАС України позивач просив суд:
визнати протиправною бездіяльність начальника ГУ МВС України в Одеській
області щодо підготовки, видання та ознайомлення його з наказом про усунення
з посади начальника ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області;
визнати протиправним та нечинним наказ МВС України №466 о/с від 23 серпня
2006 року в частині призначення підполковника міліції ОСОБА_1 на
посаду начальника ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області;
скасувати наказ МВС України №466 о/с від 23 серпня 2006 року про
призначення ОСОБА_1 на посаду начальника ВГІРФО ГУ МВС України в
Одеській області;
визнати протиправним та нечинним наказ ГУ МВС України в Одеській області
№388 о/с від 23 серпня 2006 року в частині призначення підполковника міліції
ОСОБА_1 на посаду начальника ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській
області;
скасувати наказ ГУ МВС України в Одеській області №388 о/с від 23 серпня
2006 року в частині призначення ОСОБА_1 на посаду начальника ВГІРФО
ГУ МВС України в Одеській області;
визнати протиправними дії ГУ МВС України в Одеській області по
відстороненню його від роботи без законних підстав та з порушенням
встановленого порядку;
зобов'язати начальника ГУ МВС України в Одеській області поновити його на
посаді начальника ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області;
зобов'язати ГУ МВС України в Одеській області виплатити йому заробіток за
час вимушеного прогулу.
04 червня 2007 року ОСОБА_3 доповнив позовні вимоги, просив стягнути з ГУ МВС
України в Одеській області оплату за час вимушеного прогулу в розмірі 17 424 грн. на його
користь.
Представники відповідачів вважали позовні вимоги необгрунтованими та просили відмовити у задоволені позову.
Представник третьої особи позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 19 липня 2007 року позов ОСОБА_3 до МВС України, начальника ГУ МВС України в Одеській області, ГУ МВС України в Одеській області, третя особа ОСОБА_1, "Про визнання протиправною бездіяльність, наказів протиправними, не чинними, про їх скасування, зобов'язання поновити на посаді та оплату за час вимушеного прогулу" задоволений частково.
Визнані протиправними дії МВС України та начальника ГУ МВС України в Одеській області щодо усунення ОСОБА_3 від посади начальника ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області без законних підстав з порушенням встановленого порядку.
Визнані протиправними та скасовані наказ Міністра внутрішніх справ України №466 о/с від 23 серпня 2006 року про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника ВГІРФО ГУ
3
МВС України в Одеській області і наказ начальника ГУ МВС України в Одеській області №388 о/с від 23 серпня 2006 року в частині призначення ОСОБА_1 на посаду начальника ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області.
Зобов'язано МВС України та начальника ГУ МВС України в Одеській області вирішити питання щодо призначення начальника ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області з урахуванням кандидатури ОСОБА_3
В решті частині позову відмовлено.
На вищенаведене судове рішення ОСОБА_3 була подана апеляційна скарга у якій ставиться питання про зміну судового рішення в зв'язку з тим, що постанова в частині щодо поновлення його на посаді не відповідає вимогам діючого законодавства.
ГУ МВС України в Одеській області була подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг ГУ МВС України в Одеській області, ОСОБА_1, ОСОБА_3 перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія приходить до наступного.
Суд першої інстанції, в ході розгляду справи, встановив, що позивач з лютого 2002 року позивач був призначений на посаду начальника ВГІРФО УМВС України в Одеській області.
30 березня 2005 року у зв'язку з призначенням пенсії за вислугу років позивач був звільнений з служби в органів МВС України наказом начальника УМВС України в Одеській області за №124 о/с.
Наказом УМВС України в Одеській області від 06 квітня 2005 року позивач був призначений на посаду начальника ВГІРФО як державний службовець з 31 березня 2005 року, з присвоєнням йому 11 рангу держслужбовця.
Починаючи з 29 квітня 2006 року позивач перебував на лікарняному, а 02 травня 2006 року написав на ім'я начальника УМВС України в Одеській області заяву про його звільнення з системи МВС України за власним бажанням.
У подальшому 06 травня 2006 року позивач відкликав дану заяву. З цього приводу позивач у судовому засіданні пояснив, що на нього попереднім керівником МВС України в Одеській області був здійснений тиск з вимогою звільнитися з посади, внаслідок тиску, він вимушений був написати зазначену заяву.
У зв'язку з зазначеною обставиною, т.в.о. начальника УМВС України в Одеській області 17 травня 2006 року надіслав Директору Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України Бондару B.C. листа з проханням вернути заяву ОСОБА_3 про звільнення із займаної посади за власним бажанням, оскільки він, знаходячись на лікарняному, вимушений був прийняти необгрунтоване та поспішне рішення (а.с.4).
22 травня 2006 року заступник начальника УМВС України в Одеській області Гукасян А.П. надіслав листа на ім'я начальника Департаменту роботи з персоналом МВС України з проханням не розглядати раніше надіслані матеріали щодо надання згоди про звільнення з займаної посади ОСОБА_3 (а.с.3).
05 червня 2006 року Міністром внутрішніх справ України був виданий наказ №565 "Про реорганізацію Управління МВС України в Одеській області". Згідно даного наказу УМВС України в Одеській області було реорганізовано в Головне управління МВС України в Одеській області; затверджено перелік змін у штатах МВС; начальнику ГУ МВС України в Одеській області наказано надати пропозиції щодо затвердження нового штату ГУ МВС України в
4
Одеській області; забезпечити уведення у відповідність до цього наказу штатів підпорядкованих органів і підрозділів.
12 липня 2006 року начальник УМВС України в Одеській області видав розпорядження №574, яким поклав виконання обов'язків по посаді начальника ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області на підполковника міліції ОСОБА_1 з 10 липня по 01 вересня 2006 року.
Наказом Міністра внутрішніх справ України №466 о/с від 23 серпня 2006 року на посаду начальника ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області був призначений ОСОБА_1
В той же день начальник ГУ МВС України в Одеські області видав наказ №388 о/с, яким призначив на посаду начальника ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_1
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що слід вважати, що позивач починаючи з 31 березня 2005 року працював у системі МВС України як державний службовець, а тому дані правовідносини (проходження ним служби) врегульовано Законом України "Про державну службу" та законодавством України про працю: КЗпП України та інш.
Суд першої інстанції вважав, що зазначені накази про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області є протиправними, які порушують права позивача, оскільки даними наказами позивач фактично був усунутий від посади, яку займав та з якої не був звільнений, як того вимагає діюче законодавство України.
Суд першої інстанції в постанові послався на ч.3 ст. 36 КЗпП України у якій викладено поняття реорганізації підприємства (юридичної особи) та передбачено слідуючи його форми: злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.
Також, суд послався на Постанову Пленум Верховного суду України №9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" у п.19 якої роз'яснено, що "У випадках... реорганізації підприємства (установи, організації*) (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше...) дія трудового договору працівника продовжується", тобто у перелічених випадках звільнення всіх працівників не повинне здійснюватись. Звільнення працівника з ініціативи керівництва можливе у разі скорочення їх численності або штату.
З наданих же письмових доказів убачається, що численність штату ВГІРФО не зменшилась, а навіть збільшилась на одну одиницю: з 7 робітників до 8.
Таким чином, не зважаючи на реорганізацію УМВС України в Одеській області в ГУ МВС України в Одеській області слід вважати, що дія трудового договору позивача як працівника в системі МВС продовжується і після реорганізації даної державної установи (юридичної особи) УМВС в ГУ МВС України в Одеській області.
Однак МВС України та начальник ГУ МВС України в Одеській області, призначивши ОСОБА_1 23 серпня 2006 року на посаду начальника ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області, фактично усунули від посади позивача по справі, тому суд вважає обґрунтованими його ствердження, про те, що після закриття лікарняного 27 жовтня 2006 року він не міг приступити до виконання обов'язків начальника ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області на слідуючий день, оскільки дана посада була зайнята іншою особою, тобто ОСОБА_1.
Тому суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача поновити його на посаді начальника ВГІРФО УМВС України в Одеській області у зв'язку плаченими висновками суду: в даному випадку є формально-юридичні підстави для відповідачів видати накази про призначення позивача на посаду в новій реорганізованій структурі ГУ МВС України в Одеській області.
Оскільки суд першої інстанції дійшов до висновку, що дія трудового договору (безстрокового) з позивачем не припинена після реорганізації УМВС в ГУ МВС в Одеській області, то слід вважати, що у позивача відсутні ознаки вимушеного прогулу, а мова йде про його фактичне усунення від посади, тому не має прав для стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
5
Судова колегія вважає правильними висновки суд першої інстанції про те, що правовідносини з приводу проходження державної служби між позивачем та МВС України тривають та позивач не звільнений з державної служби, відсутні ознаки вимушеного прогулу та не має підстав для задоволення вимог позивача про стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Також судова колегія відзначає той факт, що позивач по теперішній час знаходиться на лікарняному, лікарняні листки до ГУ МВС України в Одеській області ним не здані. Після того як позивач надасть до ГУ МВС України в Одеській області лікарняні листки йому належить призвести нарахування та виплати передбачені діючим законодавством.
Наведене не заперечувалося в процесі апеляційного провадження представником МВС України, ГУ МВС України в Одеській області, начальника ГУ МВС України в Одеській області.
Разом з тим, судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції про фактичне усунення від посади позивача та наявність формально-юридичних підстав для відповідачів видати накази про призначення позивача на посаду в новій реорганізованій структурі ГУ МВС України в Одеській області.
В цій частині висновки суду не відповідають обставинам справи.
Так, судом першої інстанції в судовому рішенні не наведено які конкретно права позивача, передбачені конкретними нормами права, порушені відповідачами.
З матеріалів справи вбачається, що призначення підполковника міліції ОСОБА_1 на посаду начальник ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області відбувалося у відповідності до вимог діючого, зокрема відомчого, законодавства, з дотриманням процедури призначення.
Наказ МВС України від 23 серпня 2006 року №466 о/с та наказ ГУ МВС України в Одеській області №388 о\с від 23 серпня 2006 про призначення ОСОБА_1 на посаду начальник ВГІРФО видані в межах наданих своєї компетенції та наданих повноважень, відповідають вимогам діючого законодавства, права позивача вказаними наказами не порушено.
Позивач продовжує перебувати на державній службі в системі МВС України і його права як державного службовця відповідачами не порушені.
Питання подальшого проходження державної служби позивачем належить вирішувати після його повного одужання та надання ним до ГУ МВС України в Одеській області лікарняних листків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач багаторазово запрошувався до ГУ МВС для вирішення питанні подальшого працевлаштування або звільнення в разі відмови від запропонованих посад, однак позивач до ГУ МВС на запрошення не з'являвся.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 до МВС України, ГУ МВС України в Одеській області, начальника ГУ МВС України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, наказів протиправними, не чинними, про їх скасування, зобов'язання поновити на посаді та оплату за час вимушеного прогулу.
Враховуючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.3 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти по справі нову, якою відмовити ОСОБА_3 у задоволені адміністративного позову до МВС України, ГУ МВС України в Одеській області, начальника ГУ МВС України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, наказів протиправними, не чинними, про їх скасування, зобов'язання поновити на посаді та оплату за час вимушеного прогулу.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
б
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Апеляційні скарги головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 липня 2007 року скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою відмовити ОСОБА_3 у задоволені адміністративного позову до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа ОСОБА_1 про:
· визнання протиправною бездіяльність начальника ГУ МВС України в Одеській області щодо підготовки, видання та ознайомлення його з наказом про усунення з посади начальника ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області;
· визнати протиправними дії ГУ МВС України в Одеській області по відстороненню його від роботи;
· визнання протиправним, нечинним та скасування наказу МВС України №466 о/с від 23 серпня 2006 року в частині призначення підполковника міліції ОСОБА_1 на посаду начальника ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області;
· визнання протиправним, нечинним та скасування наказу ГУ МВС України в Одеській області №388 о/с від 23 серпня 2006 року в частині призначення підполковника міліції ОСОБА_1 на посаду начальника ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області;
· зобов'язання начальника ГУ МВС України в Одеській області поновити його на посаді начальника ВГІРФО ГУ МВС України в Одеській області;
- стягнення на його користь з ГУ МВС України в Одеській області оплату за час
вимушеного прогулу в розмірі 17 424 грн.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 03 грудня 2007 року.