Справа № 2-1430/11

Провадження № 22-ц/779/62/2014

Категорія 46

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.

Суддя-доповідач Фединяк В.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого- судді Фединяка В.Д.

суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря Драганчук У.М.

з участю ОСОБА_2 його представника

адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку поділу спільного майна подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тисменицького районного суду від 04 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом та із врахуванням уточнених позовних вимог, зазначав, що він з 1996 року по середину 2008 року як чоловік та жінка проживали однією сім'єю з ОСОБА_4, але не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. За цей час в результаті спільного заробітку ними було придбано нерухоме майно. Зокрема, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 вартістю 132 333 грн. гараж вартістю 16727 грн., земельну ділянку по АДРЕСА_2, на якій побудували садовий будинок вартістю 86537 грн. Після розриву шлюбних відносин між ним та відповідачкою відносини з приводу розподілу цього майна не були вирішені в добровільному порядку. Проте, під час розгляду справи йому стало відомо, що ОСОБА_4 належну їм квартиру 26 вересня 2008 року і 24 вересня 2009 року гараж продала ОСОБА_6, а 16 листопада 2009 року земельну ділянку та садовий будинок продала своєму синові ОСОБА_5 Посилаючись на те, що зазначене майно належить до спільного майна, відчужене без його згоди, просив визнати недійсними договір купівлі - продажу земельної ділянки і садового будинку та в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за ним право власності на ? частину садового будинку по АДРЕСА_2, на ? частину земельної ділянки площею 0,0723 га, яка розташована по АДРЕСА_2. Стягнути з ОСОБА_4 за його користь 66166,50 грн. як компенсацію вартості ? частину від проданої нею двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та 8363,50 грн. вартості проданого нею гаража.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 25 лютого 2010 року до участі у розгляді в якості співвідповідача притягнуто ОСОБА_5.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області 04 жовтня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу ? частини садового будинку по АДРЕСА_2, укладеного 16 листопада 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Визнано недійсним договір купівлі-продажу продажу ? частини земельної ділянки, площею 0,0723 га, яка розташована по АДРЕСА_2, укладеного 16 листопада 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Визнано в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на ? частини садового будинку та земельної ділянки площею 0,0723 га по АДРЕСА_2.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 66166,50 грн., що становить ? частину коштів від проданої нею двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та 8363,50 грн., що становить ? частину вартості гаражу НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_4 у користь ОСОБА_2 1339,79 грн. судових витрат та у користь державного бюджету 346,21 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, вказуючи на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив незаконне рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що шлюбно-сімейні відносини не зареєстровані у відділі РАГС до 01.04.2004 року не наділяли осіб взаємними правами та обов'язками, тому земельна ділянка придбана нею 11.07.1997 року не підлягає поділу , а на момент укладення з відповідачами спірних договір купівлі продажу нерухомого майна сторони не перебували в фактичних шлюбних відносинах. Крім цього, посилається на те, що вона взагалі не перебувала з позивачем у фактичних шлюбних відносинах, а періодично підтримувала з ним доброзичливі стосунки.

У судовому засіданні ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги не визнав і вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим.

ОСОБА_4 і ОСОБА_5 будучи своєчасно повідомленими про час і місце розгляду справи апеляційним судом на 24 грудня 2013 року та у подальшому в судове засідання не з'являлись, про причини неявки суд не повідомляли. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 недобросовісно здійснюють свої процесуальні права і виконують процесуальні обов'язки, тому їх неявка в судове засідання не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що з середини 1997 ропу по середину 2008 рік ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по АДРЕСА_3 проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі у квартирі відповідачки. За час проживання, за спільні кошти і працю набули земельну ділянку розміром 0,0723 га і садовий будинок по АДРЕСА_2, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та гараж НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1. Оскільки зазначене майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності то ОСОБА_4 без згоди ОСОБА_2 не вправі була відчужувати зазначене майно іншим особам.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" судам роз'яснено при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

За правилами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, з середини 1997 року по середину 2008 рік ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю, але не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. 11 липня 1997 року за договором купівлі-продажу придбали земельну ділянку розміром 0,0723 га з незакінченим будівництвом садовим будинком по АДРЕСА_2, документи на якій оформили на відповідачку (а.с.т.1ст.62). 01 листопада 2000 року ОСОБА_4 отримала державний акт на придбану сторонами земельну ділянку (т.1а.с.17). Даний факт підтверджується показаннями свідком ОСОБА_8 - сином матері попередньої власниці спірної земельної ділянки про те, що земельну ділянку купували сторони як подружжя і гроші за земельну ділянку оплачував позивач. Про сторін як подружжя підтверджували також свідки ОСОБА_9. ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,ОСОБА_15 і колишній чоловік відповідачки ОСОБА_14 та підтверджуються даними, які містяться в книгах реєстрації про їх шлюб у церкві 28.02.1998 року (т.1а.с.9).

Встановлено, що з 1998 року по 2004 рік сторони добудували садовий будинок на придбаній земельній ділянці, який фактично прийнятий в експлуатацію у 2009 році та оформлений на ОСОБА_4, що підтверджується копією рішення сільської ради (т.2 а.с.142). Зазначені обставини також підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,ОСОБА_15.

Відповідно до договору про дольову участь у будівництві від 08.10.2004 року, за час проживання однією сім'єю і за спільні кошти сторони набули двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 і гараж НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1, що підтверджується даними, які містяться в акті прийому передачі житла від 02.10.2007 року та його реєстрації (т.1а.с. 10-14).

При встановленні вищевказаних фактів щодо їх достовірності судом не було допущено порушення норм процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що сторони спільно не проживали, а періодично підтримували доброзичливі стосунки, і що шлюбно-сімейні відносини не зареєстровані у відділі РАГС до 01.04.2004 року та не наділяли осіб взаємними правами та обов'язками щодо земельної ділянки придбаної 11.07.1997 року, так як спростовуються встановленими доказами, яким суд дав правильну оцінку

Інші доводи скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування справедливого і по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.

За таких обставин, колегія суддів вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити. Рішення Тисменицького районного суду від 04 жовтня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.

Головуючий-суддя В.Д.Фединяк

Судді: І.В.Бойчук

Л.В.Ясеновенко