28.01.2014
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797-289/2014р. Головуючий у першій
інстанції Лемешко А.С.
категорія Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 січня 2014 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Водяхіної Л.М.,
суддів - Єфімової В.О., Сундукова В.М.,
при секретарі - Мазневі Ю.М.,
за участю представника
позивача - Воробйової Л.О.,
відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 19 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС Плюс» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ТОВ «СГС Плюс» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 та зменшивши свої позовні вимоги протягом розгляду справи просило стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню у розмірі 1740 грн. 94 коп., та судові витрати.
Вимоги позову мотивовані тим, що позивач надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання до будинку АДРЕСА_1. Одним з власників квартир, а саме АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, однак відповідач своєчасно не оплачує надані йому послуги, чим фактично порушує права позивача, оскільки законом на відповідача покладаються ці обов'язки.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 19 грудня 2013 року позов ТОВ «СГС Плюс» задоволений.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «СГС Плюс» заборгованість за надані послуги з теплової енергії та гарячого водопостачання у розмірі 1740 грн. 94 коп. Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуально права.
Заслухавши головуючого, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ТОВ "СГС Плюс" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та гаряче водовідведення ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "СГС Плюс" надає мешканцям житлового будинку АДРЕСА_1 послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Відповідач ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 137-р від 03 лютого 2004 року "Про введення прямих розрахунків абонентів з ТОВ "СГС Плюс", на ім'я відповідача був відкритий особовий рахунок НОМЕР_1.
Згідно зі статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", та пункту 7 "Правил користування житлових будинків та гуртожитків" затверджених Постановою КМУ від 08 жовтня 1992 року № 572, споживач (власник квартири) зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги в строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 18 "Правил надання послуг по централізованому опаленню, водопостачанню холодної та гарячої води та водовідведенню", затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, розрахунковим періодом дня оплати послуг, є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Статею 256 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно положень статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до положень п.п. 18,20 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що в період часу з 01 листопада 2009 року по 31 травня 2013 року відповідач оплату за надані позивачем послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання здійснював не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1740,94 грн.(а.с.49-50).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на те, що розрахунок заборгованості завищений та на те, що послуги з централізованого опалення здійснюються не належним чином, з відхиленням від норм, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки у будинку, в якому проживає відповідач, встановлений теплолічильник, який враховує тільки фактично отриману теплову енергію. Нарахування плати за опалення відповідачу проводиться тільки за показаннями лічильника теплової енергії. Кількість Гкал, отриманих за розрахунковий місяць, ділиться на загальну опалювальну площу всього будинку, а потім множиться на опалювальну площу відповідача, у зв'язку з чим, нарахування за ЦО проводиться виходячи з його опалювальної площі.
Щодо тверджень відповідача відносно відсутності між ним та позивачем укладеного договору на надання послуг, то вони не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки відповідач ухиляється від укладення договору, незважаючи на те, що послуги фактично отримує.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач прийняв всі заходи по внесенню пропозиції про укладення договору про надання послуг з ЦО і ГВП. 17 листопада 2010 року в № 108 газети «Севастопольські вісті» позивач опублікував оголошення з пропозицією до абонентів укласти договір про надання послуг з ЦО і постачання гарячої води і зазначенням адрес і часу роботи пунктів обслуговування. Зазначене оголошення повторно було опубліковано в газеті «Севастопольські вісті» № 31-32 25 квітня 2012 року (а.с.57-59).
Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою КМУ від 08 жовтня 1992 року № 572 (у редакції Постанови КМУ від 24 січня 2006 року, № 45, зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 14 січня 2009 року № 5), споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на підставі типового договору.
Доводи відповідача про те, що у зв'язку з тим, що послуги які надає позивач його не влаштовують та він багато разів звертався до теплопостачальної організації з вимогою про відключення його квартири від ЦО і ГВП, однак йому було відмовлено, тому він оплачує тільки ті послуги, які йому дійсно надаються відповідно до їх рівня якості, не можуть бути прийняти до уваги з наступних підстав.
Відповідно до Порядку № 4, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 р. існує встановлений законом порядок відключення від ЦО і ГВП окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживача від центрального теплопостачання, вимоги якого відповідачем виконані не були.
Враховуючи наведене, судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, і ухвалено судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам у справі, наданим сторонами доказам та нормам матеріального права.
Доводи апеляційної скарги про те, суд не перевірив наявність у позивача повноважень з надання послуг теплопостачання є безпідставними, оскільки з розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 03 лютого 2004 року № 137р вбачається, що ТОВ "СГС Плюс" є організацією, яка надає послуги по теплопостачанню та гарячому водопостачанню (а.с.5).
Стосовно посилання в апеляційній скарзі на невідповідність наданих послуг встановленим вимогам та стандартам, колегія суддів вважає, що в силу ст. 9 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги"контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків та правил у сфері житлово-комунальних послуг здійснюють центральні органи державної виконавчої влади та інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
До того в підтвердження надання в спірний період ТОВ "СГС Плюс" неякісних послуг теплопостачання ОСОБА_4 не надано належних доказів.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на листування з відповідачем, як на підставу звільнення від оплати послуг з постачання теплової енергії суперечать вимогам наведених Правил і Порядку.
Доводи відповідача про те, що позивач не має права застосовувати при нарахуванні відповідачу плати за послуги по централізованому опаленню двоставковий тариф, не можуть бути прийняти колегією суддів до уваги, оскільки двоставкові тарифи затверджені рішенням Севастопольської міської Ради №382.
Доводи апеляційної скарги про те, що при ухвалені рішення суд першої інстанції не врахував строк позовної давності, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки відповідно до статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі, зробленому до винесення їм рішення, але, відповідач при розгляді справи не заявляв про застосування строку позовної давності.
Крім того, відповідно до статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого зв'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача за послуги по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню виникла у період з 01 листопада 2009 року по 31 травня 2013 року, у зазначений період відповідач регулярно, але не у повному обсязі сплачував послуги по ЦО та ГВС.
Інші доводі апелянта також не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 19 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.
Головуючий: Л.М.Водяхіна
Судді: В.О.Єфімова
В.М.Сундуков