ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" грудня 2008 р. Справа № 61/19-08
вх. № 7739/4-61
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - позивача - Ясінський А.В. (довіреність № 10-06/3 від 12.02.2008р.)відповідача - ОСОБА_1 (фізична особа - підприємець за паспортом)
розглянувши справу за позовом ТОВ "Евросеть ВСК", м. Харків
до СПДФО ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення 13149,92 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ТОВ "Евросеть ВСК", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФО-П ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за користування приміщенням в загальній сумі 13149,92 грн., в тому числі заборгованість по суборендним платежам у сумі 9709,04 грн. за період з 01 листопада 2007р. по 25 березня 2008р., пеня в сумі 1664,06 грн., 3% річних у сумі 244,68 грн., інфляційні втрати в сумі 1532,16 грн. Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем був укладений договір суборенди нежитлового приміщення № 23-07-02 від 22.08.2007р., відповідно до умов якого відповідачу було передано в платне користування приміщення, розташоване за адресою : м.Харків, вул.Полтавський шлях, 148/2. Відповідно до умов договору, відповідач повинен був вносити до 5 числа кожного місяця плату за користування приміщенням у сумі 2020,00 грн. Однак відповідач не в повному обсязі виконала взяті на себе зобов'язання, а саме не сплатила в повному обсязі суборенду за період користування приміщенням з 01 листопада 2007р. по 25 березня 2008р. Відповідно до акту приймання-передачі приміщення відповідач звільнив орендоване ним за договором № 23-07-02 від 22.08.2007р. приміщення та повернув його позивачу 25.03.2008р.
Відповідач у письмовому відзиві на позов та в судовому засіданні визнає суму основного боргу в розмірі 9709,04 грн., яка виникла у нього перед позивачем за договором суборенди нежитлового приміщення № 23-07-02 від 22.08.07р. у зв'язку з неналежним виконанням ФОП ОСОБА_1 своїх зобов'язань по вказаному договору в частині своєчасної оплати суборендної плати. При цьому відповідач просить суд розстрочити стягнення вказаної заборгованості. Проти позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних відповідач заперечує, посилаючись на те, що вони не були передбачені умовами договору.
28.11.2008 року через канцелярію суду від відповідача надійшло письмове клопотання, в якому відповідач вдруге вказує на визнання нею суми основного боргу в розмірі 9709,04 грн. До того ж відповідач вказує на те, що ним 14.11.2008 року за платіжним дорученням № 38 здійснено часткову оплату в рахунок погашення основного боргу перед позивачем в сумі 3010,00 грн. На підставі вказаного, посилаючись на скрутне матеріальне становище відповідач просить розстрочити стягнення заборгованості в сумі 6699,04 грн. Дане клопотання відповідача долучено судом до матеріалів справи.
28.11.2008 року від позивача через канцелярію суду на виконання вимог ухвали суду від 11.11.08р. надійшли додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи. При цьому позивач письмово повідомляє суд, що він заперечує проти розстрочення стягнення заборгованості з відповідача у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 неодноразово надсилались претензії про сплату заборгованості за договором, які відповідачем залишались без виконання, що і призвело до звернення позивача з даним позовом до суду, а також позивач зазначає, що у зв'язку з інфляційними процесами, які відбуваються у суспільстві, надання розстрочки відповідачу призведе до знецінення боргової суми.
Представник позивача в судовому засіданні 01.12.2008р. заявлені позовні вимоги підтримує, та зазначає, що відповідачем в рахунок погашення основної суми заборгованості перераховано позивачу 14.11.2008 року за платіжним дорученням № 38 суму 3010,00 грн., а тому просить задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6699,04 грн. основного боргу, в іншій частині позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні 01.12.2008 надав суду для огляду оригінал платіжного доручення № 38 від 14.11.2008 року на суму 3010,00 грн.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
22.08.2007 року між позивачем - ТОВ "Евросеть ВСК", та відповідачем - ФО-П ОСОБА_1, було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 23-07-02 (арк. спр.8-10), відповідно до умов якого позивач передав , а відповідач прийняв у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення площею 3 кв.м. за адресою: м.Харків, вул. Полтавський шлях, 148/2 для здійснення торгівлі непродовольчими товарами (сувеніри, подарунки).
Факт приймання-передачі вказаного приміщення підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.09.2007 року (арк. спр. 11).
Відповідно до п.4.1 договору № 23-07-02 відповідач зобов'язався сплачувати позивачу місячну плату та відшкодовувати загальні для всієї будівлі та належної до неї території експлуатаційні та комунальні послуги, пропорційно займаємій площі, у розмірі 2020,00 грн. в тому числі ПДВ 20%. Даним пунктом передбачено, що суборендні платежі нараховуються з моменту підписання акту приймання-передачі.
Пунктом 4.2 договору визначено, що платежі вносяться суборендатором в безготівковій формі на вказаний в договорі рахунок позивача щомісячно, не пізніше п'ятого числа поточного місяця.
Відповідно до пункту 4.3 вказаного договору у разі закінчення строку дії договору суборендна плата здійснюється по день фактичної сдачі приміщення.
Строк дії договору визначено пунктом 8.1, відповідно до якого вказаний договір суборенди нежитлового приміщення № 23-07-02 діє з моменту його підписання до 28 лютого 2008 року.
28.02.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 про продовження строку дії договору до 25 березня 2008 року (арк. спр. 12).
25 березня 2008 року позивачем та відповідачем було складено акт приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення, відповідно до якого відповідач повернула позивачу частину нежитлового приміщення площею 3 кв.м. за адресою: м.Харків, вул. Полтавський шлях, 148/2 (арк. спр. 13) .
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що відповідачем в порушення умов договору, а саме пункту 3.2.4, відповідно до якого суборендатор зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити суборендні платежі, не сплачено суборендну плату за період з 01 листопада 2007р. по 25 березня 2008р. у сумі 9709,04 грн.
У зв'язку з вказаним, позивач 10.09.2008р. направив на адресу відповідача претензію № 10-06/658 (арк. спр. 15) з вимогою підписати акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.2008 року та сплатити суму заборгованості у розмірі 9709,04 грн. Про відправлення претензії відповідачу свідчить долучена до матеріалів справи копія чеку поштового відділення зв'язку та опису вкладення (арк. спр. 16).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобов'язань за договором суборенди нежитлового приміщення № 23-07-02 від 22.08.07р. в частині своєчасної та повної сплати суборендних платежів не виконав, претензію позивача залишив без розгляду та без виконання, наявну в нього заборгованість у сумі 9709,04 грн. не сплатив. Доказів на спростування зазначених обставин справи відповідач суду не надав. В матеріалах справи такі докази відсутні.
В судовому засіданні та в письмовому відзиві на позов відповідач підтвердив факт неналежного виконання ним зобов'язань за договором суборенди, у зв'язку з чим в нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 9709,04 грн.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, дають підстави суду дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Евросеть ВСК" щодо стягнення з відповідача 9709,04 грн. заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення № 23-07-02 від 22.08.07р.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 статті 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 5.2 вказаного договору суборенди сторони передбачили, що у разі не внесення відповідачем відповідних платежів у строки, встановлені даним договором, позивач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона нараховується. Пеня сплачується за кожен день прострочення, включаючи день сплати.
За прострочення виконання зобов'язання (несплату суборендних платежів) позивач нарахував відповідачу пеню за період з 06.11.2007 року по 12.10.2008 року у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 1664,06 грн.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З наявного в матеріалах справи розрахунку пені, вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без врахування положень ч.6 статті 232 ГГПК України щодо припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише частина нарахованої позивачем суми пені у розмірі 1012,42 грн.
Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог в частині нарахування позивачем на суму заборгованості 3% річних та інфляційних, які, як стверджує ФОП ОСОБА_1, не були передбачені умовами договору суборенди нежитлового приміщення № 23-07-02 від 22.08.07р., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З вказаного вбачається, що стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання незалежно від того, чи були відповідні положення передбачені умовам договору.
Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу 3% річних на всю суму заборгованості у розмірі 244,68 грн. та інфляційні на суму 1532,16 грн., розрахунок перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.
Беручи до уваги те, що відповідачем після подання позову 28.11.08р. надано суду докази часткового погашення заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення № 23-07-02 від 22.08.07р. в сумі 3010,00 грн. та даний факт підтверджено присутнім в судовому засіданні представником позивача, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору щодо стягнення з відповідача частини основної заборгованості в сумі 3010,00 грн. та припинення провадження у справі в цій частині відповідно до п.1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині позовні вимоги про стягнення з відповідача 6699,04 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню з підстав, викладених вище.
З огляду на вказане, суд вважає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9488,30 грн., з яких: 6699,04 грн. заборгованість за суборендними платежами, 1012,42 грн. заборгованість по пені, 244,68 грн. - 3% річних та інфляційні на суму 1532,16 грн. В частині стягнення з відповідача 3010,00 грн. основної заборгованості провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору. В частині стягнення з відповідача 651,64 грн. пені суд відмовляє, з підстав, викладених вище.
Щодо клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин , що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення, з урахуванням наявності вини відповідача у виникненні даного спору, а також беручи до уваги інфляційні процеси у економіці держави, дійшов висновку про відмову в задоволенні даного клопотання.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, витрати зі сплати державного мита у сумі 124,98 гривень та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 84,96 гривень покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, статтею 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 , 121, Господарського процесуального кодексу України, - суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (паспорт: НОМЕР_1, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, п/рНОМЕР_3 в без балансовому відділенні № 5 філії відділення Промінвестбанку в м.Харкові, МФО 351458) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОСЕТЬ ВСК»(61037, м.Харків, вул. Мироносицька, буд 10, код ЄДРПОУ 34017530, п/р 26002101928001 в ЗАТ «Альфа-Банк», м.Київ, МФО 300346) заборгованості в сумі 9488,3 грн. з яких: 6699,04 грн. заборгованість за суборендними платежами, 1012,42 грн. заборгованість по пені, 244,68 грн. -3% річних та інфляційні на суму 1532,16 грн, витрати зі сплати державного мита у сумі 124,98 гривень та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 84,96 гривень.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 651,64 грн. відмовити.
В частині стягнення 3010,00 грн. провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
В задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення відмовити.
Повний текст рішення підписано 02 грудня 2008 року.
Суддя