Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2014 р. Справа № 805/18211/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Дворникова М.С., суддів Наумової К.Г., Кравченко Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Автобаза" до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни про скасування рішень, -
ВСТАНОВИВ:
19 грудня 2013 року державне підприємство "Селидіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Автобаза" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної реєстраційної служби України про скасування рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 6433612 та за № 3433391, прийнятих 04 жовтня 2013 року.
На думку позивача спірні рішення винесені безпідставно, оскільки уповноваженою особою державного підприємства "Селидіввугілля", для здійснення державної реєстрації права власності за державою на відповідні об'єкти, були подані всі необхідні правовстановлюючі документи, які підтверджують, що майнові комплекси, розташовані за адресами: Донецька область, місто Селидове, вулиця Красноармійська, будинок 136 та Донецька область, м. Селидове, вулиця Совєтська, будинок 126а, є власністю держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України і закріплені за позивачем на праві господарського відання.
Ухвалою суду від 10.01.2014 до участі у справі в якості другого відповідача залучено державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяну Василівну.
У судове засіданні сторони не з'явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.
18 липня 2013 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області з заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності на єдиний майновий комплекс), які були отримані ОСОБА_2 та зареєстровані у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.07.2013 за реєстраційним номером 2068428 (щодо об'єкта, розташованого за адресою: 85400, м. Селидове, вул. Красноармійська, будинок 136 (далі - Об'єкт-1)) та 18.07.2013 за реєстраційним номером 2065019 (щодо об'єкта, розташованого за адресою: 85400, м. Селидове, вул. Совєтьска, будинок 126а (далі - Об'єкт-2)) -а.с. 29-30.
08 серпня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Корюк Т.В. прийняті Рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 4827873 та № 4826979, якими було зупинено розгляд заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності на єдиний майновий комплекс) № 2068428 та № 22065019 з таких підстав: не подані усі необхідні документи, відсутні документи, що підтверджують виникнення права власності на єдиний майновий комплекс за заявником (а.с. 31-32, зв. бік).
Після цього заявник додатково надав наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості «Про оформлення права постійного користування земельними ділянками та права власності на об'єкти нерухомого майна державної власності» від 01 лютого 2013 року № 38 (а.с. 29).
04 жовтня 2013 року відповідачем-2 прийнято рішення № 6433391, згідно з яким позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: державна, на єдиний майновий комплекс, що розташований: Донецька обл., м. Селидове, вулиця Совєтська, будинок 126а, за суб'єктом: Державне підприємство «Селидоввугілля».
04 жовтня 2013 року відповідачем-2 також прийнято рішення № 6433612, згідно з яким позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: державна, на єдиний майновий комплекс, що розташований: Донецька обл., м. Селидове, вулиця Красноармійська, будинок 123, за суб'єктом: Державне підприємство «Селидоввугілля» (а.с. 33, 34, зв. бік).
Вважаючи дані рішення неправомірними позивач звернувся до суду з цим позовом.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Спір у цій справі виник у зв'язку з різним уявленням сторін щодо правової природи документів, поданих позивачем для державної реєстрації об'єктів, зокрема: чи підтверджують ці документи наявність у держави Україна, в особі позивача, права власності на дані об'єкти.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон) перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Цей порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. N 703 (далі - Порядок № 703).
Згідно з п. 27 цього Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:
1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;
2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;
3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;
4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;
5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;
6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;
8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;
10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;
13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;
14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
При цьому, враховуючи підпункт 16 пункту 27 Порядку, перелік документів, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права користування чужим майном, не є вичерпним.
За приписами статті 327 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 326 цього Кодексу від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
Підстави набуття права власності та момент набуття цього права визначаються відповідно до законодавства, чинного на момент, з яким позивач пов'язує виникнення у нього права власності.
При цьому належить розрізняти правові підстави виникнення права власності, виходячи з юридичних фактів, з якими законодавець пов'язує виникнення, зміну чи припинення цивільного права, та правооформлюючі (правопосвідчувальні) документи, які видаються уповноваженими державою органами у підтвердження права власності.
Момент виникнення права власності пов'язується з державною реєстрацією цього права відповідно до Цивільного кодексу України, що набув чинності з 2004 року; редакція статті 128 Цивільного кодексу Української РСР, яка діяла у попередній період, визначала загальне правило, за яким перехід права власності пов'язувався з моментом передачі речі. При цьому обов'язок власника зареєструвати право власності на нерухоме майно у період до 2004 року не впливав на існування статусу власника нерухомого майна та притаманних власнику нерухомого майна правомочностей у спірних правовідносинах.
Також стаття 89 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції до 16.12.1993 року) визначала державу як єдиного власника державного майна, як основної форми соціалістичної власності.
За ч. 1 ст. 34 Закону України «Про власність» (від 07.02.1991 року) загальнодержавну (республіканську) власність складає, серед іншого, майно державних підприємств.
Згідно з наказом Міністерства вугільної промисловості УССР від 30.01.1981 № 19 створено Селидівське виробниче об'єднання з видобутку вугілля «Селидіввугілля», м. Селидове (а.с. 9).
Указом Президента України «Про структурну перебудову вугільної промисловості» від 07.02.1996 № 116/96 постановлено Міністерству вугільної промисловості України вжити заходів до структурної перебудови вугільної промисловості, для чого:
створити у місячний строк державні підприємства - юридичні особи на базі шахт та інших структурних підрозділів, які не мають статусу юридичної особи і входять до складу об'єднань, трестів, комбінатів, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України;
забезпечити відокремлення від вугледобувних та вуглезбагачувальних державних підприємств об'єктів, діяльність яких не пов'язана з видобутком та переробкою вугілля.
здійснити до 1 вересня 1996 року за погодженням з Міністерством економіки України і Антимонопольним комітетом України корпоратизацію державних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, в порядку, визначеному Указом Президента України від 15 червня 1993 року N 210 "Про корпоратизацію підприємств" (із змінами, внесеними Указами Президента України від 21 серпня 1993 року N 354, від 13 грудня 1993 року N 580, від 22 січня 1994 року N 20), перетворивши ці підприємства у державні відкриті акціонерні товариства, державні акціонерні вугільні компанії, а також створити державні холдингові компанії відповідно до Указу Президента України від 11 травня 1994 року N 224 "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації".
На виконання цього Указу наказом Міністра вугільної промисловості України від 27 вересня 1996 р. № 497 виробниче об'єднання «Селидіввугілля» перетворено у державне відкрите акціонерне товариство виробниче об'єднання «Селидіввугілля». З цього наказу суд вбачає, що автобази були цілісними майновими комплексами виробничого об'єднання «Селидіввугілля» (а.с. 19).
Наказом від 25 лютого 2003 року № 96 відкрите акціонерне товариство державну холдингову компанію «Селидіввугілля» реорганізовано шляхом виділення з його складу, в тому числі, державного відкритого акціонерного товариства «Автобаза» (п. 2). Відповідно до п. 3 цього наказу реорганізовано шляхом злиття державних відкритих акціонерних товариств, в тому числі «Автобаза», та створено на їх базі державне підприємство «Селидіввугілля» (юридична адреса: Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41) - а.с. 21).
Наказом Міністерства палива та енергетики України від 18 серпня 2004 року № 492 «Про створення ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» на період процесу припинення діяльності юридичних осіб, в тому числі ДП «Селидіввугілля», виконуючому обов'язки генерального директора державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» Захарову В.С. надано право оперативного керування комісіями з припинення діяльності зазначених юридичних осіб та видання розпорядчих документів, які є обов'язковими для виконання (п. 16) - а.с. 22-23.
На виконання цих повноважень наказом ДП Донецька вугільна енергетична компанія» від 31.12.2004 № 47 у складі ДП «Донецька вугільне енергетична компанія» створено відокремлені підрозділи (ВП) для здійснення господарської діяльності на основі права оперативного використання майна без статусу юридичної особи, у тому числі ВП «Селидівська автобаза» з розміщенням за адресою: вул. Красноармійська, 136, місто Селидове, Донецька область, України, 85400 (а.с. 24).
Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України «Про реорганізацію ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» від 26.05.2005 № 237 створено ДП «Селидіввугілля» (юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркас, 41); реорганізовано ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» шляхом виділення з його складу відокремлених підрозділів, в тому числі «Селидівська автобаза», та приєднано їх до складу ДП «Селидіввугілля»; генеральному директору ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» Захарову В.С. наказано передати, а в.о. генерального директора ДП «Селидіввугілля» Петрову В.В. - прийняти на баланс підприємства майно, майнові права та обов'язки, документацію за актом приймання-передавання на підставі розподільчого балансу станом на 31.05.2005; установлено, що ДП «Селидіввугілля», серед інших підприємств, є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» , пов'язаних з діяльністю виділених з його складу відокремлених підрозділів та виробничих одиниць відповідно до розподільчих балансів (п.п. 6, 10-12 наказу) - а.с. 25.
Згідно з актом приймання-передавання основних засобів і нематеріальних активів від ДП «Селидіввугілля» до відокремленого підрозділу «Автобаза» ДП «Селидіввугілля» станом на 31.05.2005 був переданий перелік об'єктів спірних майнових комплексів (група 1) - а.с. 17.
Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 24.11.2005 № 40 підтверджується, що ДП «Селидіввугілля» належить до сфери управління цього Міністерства (а.с. 26).
З додатку № 1 до наказу Міненерговугілля від 01.04.2011 № 39 суд вбачає, що ДП «Селидіввугілля» станом на 01.04.2011 належало до сфери управління даного Міністерства (а.с. 27, зв. бік).
Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 01 лютого 2012 року № 38 (п.1) керівників державних підприємства, установ, організацій та об'єднань, що належать до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України зобов'язано: забезпечити до 01 вересня 2013 року оформлення права постійного користування земельними ділянками, які використовуються без документів, визначити будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, права власності на які не зареєстровано, та забезпечити здійснення державної реєстрації такого права до 01 вересня 2013 року (а.с. 28).
На виконання цього наказу позивачем складено перелік об'єктів державної власності, що обліковуються на балансі ДП «Селидіввугілля», до якого увійшли спірні майнові комплекси відокремленого підрозділу «Автобаза» (а.с. 44, зв. бік).
Цей перелік був погоджений Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (а.с. 42).
Дослідивши зазначені документи у їх сукупності та проаналізувавши наведені вище правові норми суд дійшов висновку, що майнові комплекси, розташовані за адресами: Донецька область, місто Селидове, вулиця Красноармійська, будинок 136 та Донецька область, м. Селидове, вулиця Совєтська, будинок 126а належать до державної власності в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
Всі зазначені вище документи, разом з технічними паспортами на майно, були надані позивачем для здійснення державної реєстрації (а.с. 29, 30), але безпідставно визначені відповідачем-2 як такі, що не підтверджують виникнення у держави Україна права власності на це майно.
Водночас, законодавством України не передбачено прийняття рішень щодо державної реєстрації та/або відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно саме Державною реєстраційною службою України, оскільки пунктом 9 Положення про цю службу від 06.04.2011 № 401/201 встановлено, що Укрдержреєстр у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції і законів України видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписує Голова Укрдержреєстру.
Пунктом 2 частини другої статті 9 Закону передбачено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав, приймає самостійно державний реєстратор речових прав на нерухоме майно, а не центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (ч. 4 ст. 9 Закону).
Ці норми стосуються також Державної реєстраційної служби України незважаючи на те, що державні реєстратори перебувають у трудових відносинах з цією службою.
Таким чином, вимога щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не може бути задоволена за рахунок відповідача-1, а належним способом захисту прав у цьому випадку є вимога про визнання неправомірним та скасування рішень відповідача-2 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 6433612 та за № 3433391, прийнятих 04 жовтня 2013 року.
До того ж суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зупиняючи розгляд заяв позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вказані об'єкти відповідно до рішень від 08.08.2013, відповідач-2 не зазначив які саме документи, що підтверджують виникнення права власності на єдиний майновий комплекс за заявником необхідно надати останнім для проведення державної реєстрації відповідних прав (а.с. 31, 32), що свідчить про неконкретність та необґрунтованість цих рішень, а отже і рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 04.10.2013 № 6433391 та № 6433612.
Таким чином позовні вимоги державного підприємства "Селидіввугілля" про скасування рішень відповідача-2 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 6433612 та за № 3433391, прийнятих 04 жовтня 2013 року, підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов державного підприємства "Селидіввугілля" задовольнити.
Визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 04 жовтня 2013 року за № 6433612
Визнати неправомірним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 04 жовтня 2013 року за № 3433391.
Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Селидіввугілля" (ідентифікаційний код 33426253) судовий збір у сумі 68 (шістдесят вісім) гривень, 82 копійки.
Повний текст постанови складено 24 січня 2014 року.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Головуючий суддя Дворников М.С.
Судді Наумова К.Г.
Кравченко Т.О.