ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________________________________________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Кравчук Т.О.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

УХВАЛА

іменем України

"27" січня 2014 р. Справа № 817/2476/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Одемчука Є.В.

Шевчук С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" листопада 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів " до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 06.03.2013 року №0000012340, згідно з яким ТОВ "Завод металевих виробів" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 288167,00 грн., з яких 272542,00 грн. - за основним платежем, 15625,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 06.03.2013 року №0000022340, згідно з яким ТОВ "Завод металевих виробів" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 224917,00 грн., з яких 224914,00 грн. - за основним платежем, 3,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В апеляційній скарзі Сарненська ОДПІ просить скасувати вказану постанову через порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що в листопаді 2012 року відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Кітіллар», ТОВ «Площа Європи», ТОВ «Єврограндбуд», ТОВ «ТД «Агросвіт 3000», ТОВ «ТД «Тодес» за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року, про що складено акт перевірки від 19.11.2012 року №555/22/36697006, що містить висновок про порушення позивачем податкового законодавства, зокрема пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, а саме: завищення валових витрат на суму 1124572 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року в сумі 250002 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 444544 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 430026 грн. (без врахування ПДВ); пп. 7.4.1 7.4 ст. 7, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України - встановлено завищення (ряд.24 декларації по ПДВ) за березень 2012 року в сумі 18341 грн. та донараховано ПДВ на загальну суму 224914 грн., в тому числі, в травні 2011 року в сумі 195546 грн., лютому 2011 року в сумі 10937 грн., квітні 2011 року в сумі 18431 грн.

Висновки податкового органу базуються на обставинах нікчемності правочинів укладених, між позивачем та ТОВ «Кітіллар», оскільки позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат доходної частини державного бюджету.

За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 06.03.2013 року №0000012340, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 288167 грн., з яких: 272542 грн. - за основним платежем; 15625 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 06.03.2013 року №0000022340, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 224917 грн., з яких: 224914 грн. - за основним платежем, 3 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Завод металевих виробів" та ТОВ «Кітіллар» укладено господарські договори: №01-12/мп від 01.12.2010 року та №01-11/ц від 26.01.2011 року.

Предметом договору поставки №01-12/мп від 01.12.2010 року є поставка покупцю (позивач) металопродукції в асортименті (за найменуванням), кількості та за ціною згідно специфікацій, що є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язувався прийняти і сплатити за неї грошову суму відповідно до умов, визначених у даному договорі і специфікаціях.

Виконання вказаної угоди підтверджується специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів.

Вказаним поставкам матеріалів відповідають товарно-транспортні накладні відповідно 17.12.2010 року, 18.01.2011 року та 06.04.2011 року.

Предметом договору поставки №01-11/ц від 26.01.2011 року є поставка покупцю (позивач) металопродукції в асортименті (за найменуванням), кількості та за ціною згідно специфікацій, що є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язувався прийняти і сплатити за неї грошову суму відповідно до умов, визначених у даному договорі і специфікаціях.

Виконання вказаної угоди підтверджується специфікацією, видатковою накладною, податковою накладною, платіжним дорученням про перерахування коштів.

Вказаній поставці матеріалів відповідає товарно-транспортна накладна від 26.01.2011 року.

Використання у власній господарській діяльності (оприбуткування та відображення на складі по рахунку 201) придбаних товарів підтверджується актами завантаження цинку, калькуляціями, видатковими накладними, валютно-митними деклараціями, картками руху матеріалів зі складу в цех, обліковими картками, наказами про прийняття на посади начальника відділу логістики, начальника цеху штамповки, начальника цеху виробництва металевих конструкцій, стропальника, договором суборенди, картками по рахунку основні засоби, паспортами на наявне обладнання.

За вказаними операціями позивач сформував витрати на загальну суму 1124572 грн., та податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 243255 грн.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та підлягає до застосування) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначені норми кореспондують з положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, згідно з пунктом 138.2 статті 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судом першої інстанції, кошти сплачені позивачем ТОВ «Кітіллар» в оплату за надані товари, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Окремо слід зазначити, що підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідач не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, така позиція не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання його таким.

Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про незаконність та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2013 року №0000012340 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств та визначення штрафної санкції.

Стосовно визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону від 03.04.1997 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону від 03.04.1997 №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Бухгалтерські документи позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Кітіллар» відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача та є первинними в розумінні вказаного закону.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту за операціями з постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органі, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит у разі виявлення порушення контрагентом правил створення підприємства, ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі, якщо контрагент допустив порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Окремі недоліки товарно-транспортних накладних власне не можуть бути безумовною підставою для втрати ними сили звітного документа та позбавлення права покупця на формування податкового кредиту.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про незаконність та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2013 року №0000022340.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із дотриманням судом норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" листопада 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) А.Ю.Бучик

судді: (підпис) Є.В.Одемчук

(підпис) С.М. Шевчук

З оригіналом згідно: суддя ________________________________ А.Ю.Бучик

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод металевих виробів " вул.17 Вересня, 21,м.Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34500

3- відповідачу/відповідачам: Сарненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.Широка,18,м.Сарни,Рівненська область,34500