ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

"26" жовтня 2006 р.                                                                   Справа № 66/5-06

Господарський суд Київської області в складі судді Подоляка Ю.В., при секретарі Оксаковській М.А., розглянувши адміністративну справу

Обставини справи:

В господарський суд Київської області надійшов адміністративний позов Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області (далі -Позивач) до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -Відповідач) про стягнення економічних санкцій в розмірі 123 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на порушенні відповідачем п.п 1.2 п.1 Розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 25.04.05р. № 210 “про внесення змін до розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 22.12.04р. № 937 “Про заходи щодо стабілізації ситуації на продовольчому ринку області”.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання двічі не з'явився, про причини неприбуття не повідомив,  пояснень чи заперечень проти позовних вимог не надав.

Згідно ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Беручи до уваги, що господарський суд повідомив сторони про розгляд справи належним чином відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75, що підтверджується: журналом вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Київської області; відповідною відміткою на першому примірнику ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі, що міститься в матеріалах справи; повідомленнями  про вручення поштового відправлення відповідачу на яких стоїть відмітка про їх отримання, тому суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами. 

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, суд

встановив:

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про ціни і ціноутворення” Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами). 

Згідно зі ст. 8 Закону України “Про ціни і ціноутворення” державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Відповідно до частини другої ст. 13 Закону України “Про ціни і ціноутворення” контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.1996р. “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” передбачено, що рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють) граничні торгівельні надбавки до оптової ціни виробника на борошно, хліб і хлібобулочні вироби, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м'ясо птиці, ковбаси варені, молоко, сир, масло тваринне та олію.

Підпунктом 1.2 п.1 Розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 25.04.05р. № 210 “про внесення змін до розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 22.12.04р. № 937 “Про заходи щодо стабілізації ситуації на продовольчому ринку області” встановлені граничні торговельні надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості), незалежно від кількості посередників і перепродажу:

-          на борошно, хліб та хлібобулочні вироби, макаронні вироби, крупи, цукор, ковбаси варені, молоко, сир, масло вершкове, олію, яловичину та свинину -не вище 15 відсотків;

-       на м'ясо птиці -не вище 10 відсотків.

Транспортні витрати включаються додатково в ціну реалізації за фактичними і економічно обґрунтованими розрахунками.

Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області 23.03.06р. була проведена перевірка додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з 18.03.06р. по 23.03.06р. Під час перевірки працівниками інспекції встановлено факт порушення відповідачем п.п 1.2 п.1 Розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 25.04.05р. № 210 “про внесення змін до розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 22.12.04р. № 937 “Про заходи щодо стабілізації ситуації на продовольчому ринку області”, а саме: відповідачем при формуванні встановленні та застосуванні роздрібних цін на окремі продовольчі товари (рис, крупи, макаронні вироби) за період з 01.02.06р. по 20.03.06р. була встановлена торговельна надбавка від 16,7 % до 40,0 %, тобто з завишенням 15 % граничного рівня торгівельної надбавки в результаті чого необґрунтовано отримано виручку в сумі 41 грн.

За результатами перевірки позивачем складено акт від 23.03.2006р., на підставі якого 24.03.2006р. заступником начальника Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області Лизуном Г.І. прийнято рішення НОМЕР_1 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вирішено вилучити у відповідача в доход державного бюджету необґрунтовано отриману суму виручки в розмірі 41 грн. та штраф в сумі 82 грн. Зазначене рішення отримано відповідачем 28.03.06р., про що свідчить повідомлення  про вручення поштового відправлення відповідачу на якому стоїть відмітка про його отримання (ксерокопія повідомлення залучена до матеріалів справи).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. за № 1819 (надалі -Положення) державна інспекція з контролю за цінами у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Приписами статті 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення” передбачено, що вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням  суду.

Пунктом 1.3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Мінфіну України від 03.12.2001 року № 298/519 та зареєстрованої Мінюстом України 18.12.2001 року за № 1047/6238  (далі Інструкція) передбачено, що відповідно до Закону України "Про ціни і ціноутворення" необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки за належністю.

Згідно п. 1.4 Інструкції підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.

Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

У разі невиконання рішення, повного або часткового відхилення претензії чи залишення її без відповіді орган державного контролю за цінами в 30-денний термін подає позов до місцевого господарського суду про примусове стягнення суми економічних санкцій разом з третім примірником рішення ( п.3.6 Інструкції).

Беручи до уваги викладене та враховуючи те, що відповідач не надав доказів оскарження у встановленому законом порядку рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від 24.03.2006р. НОМЕР_1; в добровільному порядку зазначене рішення відповідачем не виконано, суд дійшов висновку що позовні вимоги про стягнення економічних санкцій в розмірі 123 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на вимоги статті 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення”.

Судові витрати розподіляються відповідно до ч. 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 128, 158, 160 - 163, 167, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -

постановив:

1.   Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в доход державного бюджету ВДК Миронівського району Київської області за кодом бюджетної класифікації 23030300, код ЗКПО 23569859, на рахунок № 31115106600424, банк одержувача УДК у Київській області, МФО 821018 необґрунтовано одержану суму виручки та штраф в розмірі 123 (сто двадцять три) грн. 00 коп.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України.

Суддя                                                                                                 Подоляк Ю.В.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі 30.10.2006 року.