КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
19.11.08 р. № 12-02/76
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Разіної Т. І (доповідач по справі),
суддів:
Фаловської І.М.
Чорногуза М. Г.
за участю представників сторін:
від позивача: адвокат ОСОБА_2. за довіреністю від 17.11.2006 № 197
від відповідача: не явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1на рішення господарського суду Черкаської області від 15.09.2008 року
у справі № 12-02/76
за позовом відкритого акціонерного товариства «Яготинський маслозавод», м. Яготин Київської області,
до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Черкаси,
про стягнення 24499 грн. 92 коп. заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство “Яготинський маслозавод” 05 грудня 2006 р. звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1про стягнення 24499 грн. 92 коп. збитків та судових витрат у справі. Позові вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору доручення на заготівлю молока від 01.08.2006 року позивачем було отримано матеріальних збитків у розмірі 24499 грн. 92 коп.
Позивач заявою від 29.12.07 за вих. № 620 в порядку ст. 22 ГПК України уточнив підстави позову по справі № 12-02/76.
Просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 24451 грн. 26 коп., збитки в сумі 48 грн. 66 коп. за відпущені товарно-матеріальні цінності та судові витрати у справі ( а.с. 86-89 том 2). До заяви доданий повний обгрутнтований розрахунок суми заборгованості ПП ОСОБА_1. перед ВАТ «Яготинський маслозавод». Згідно вказаного розрахунку борг в сумі 24451 грн. 26 коп. складається із: -за молоко 11642 грн., за транспорт -12809 грн. 26 коп.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.09.08 у справі № 12-02/76 позов ВАТ “Яготинський маслозавод» задоволено частково (суддя Грачов В.М.).
Суд першої інстанції вирішив стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1на користь позивача 24 451 грн. 26 коп. боргу, 1862 грн. 27 коп. судових витрат (244 грн. 51 коп. - державного мита, 1500 грн. 00 коп. - оплата послуг адвоката, 118 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.162-164 том 2). Обґрунтовуючи рішення, місцевий господарський суд зазначив, що заявлений до стягнення розмір боргу є обґрунтованим та доведеним відповідно до ст.ст. 179, 193, 202 ГК України та ст. ст. 509, 525, 526, 599, 1006 ЦК України. Щодо стягнення суми збитків суд відмовив, посилаючись на ст. ст. 22, 623 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу від 02.09.08 (вх. № 19094 від 02.10.08 року), в якій скаржник просить рішення господарського суду Черкаської області від 15.09.2008 року у справі № 12-02/76 скасувати і ухвалити нове рішення -в задоволенні позову ВАТ “Яготинський маслозавод” відмовити повністю.
Апелянт вимоги скарги обґрунтовує неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права та неповним зв'язуванням обставин справи, зокрема те, що розрахунки між сторонами велися виключно безготівкові. Кошти завод перераховував тільки після доставки молока на завод; виконання відповідачем зобов'язання належним чином. Апелянт вказує, що згідно касового ордера № 4212 від 20.09.06 кошти в сумі 30000 грн. не отримував, касовий ордер не підписував.
Апелянт надіслав на виконання ухвали суду нормативне обґрунтування апеляційної скарги від 12.11.2008 р. та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців. Апелянт в обґрунтування апеляційної скарги посилається на ст.ст. 1008, 1009, 1080 ЦК України та ч. 4 ст. 60 ЦПК України. Відповідач не заперечує, що припинив в односторонньому порядку виконання договору доручення; посилається на акт звірки, який був складений між сторонами перед припиненням виконання умов договору доручення (не вказуючи дату підписання та не надаючи копію цього акту) до нормативного обґрунтування апеляційної скарги. Вважає, що господарським судом Черкаської області не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.
Представник апелянта в судові засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив; про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений судом належним чином.
Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечує, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, спірне рішення місцевого господарського суду залишити без змін, обґрунтовуючи свої заперечення обставинами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу від 30.10.08 за вих. № 673. Позивач вказує, що місцевим господарським судом були вірно встановлені підстави для задоволення позовних вимог з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Спростовує твердження апелянта щодо отримання коштів від позивача тільки через банк, надавши копії видаткових касових ордерів від 11.09.06 за № 4062, від 07.09.06 за № 4004. Просив суд: розглянути справу без участі представника позивача, залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заперечення проти апеляційної скарги та просив апеляційний суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Переглядаючи судове рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керується приписами ст. 101 ГПК України, відповідно до якої, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши документи і матеріали, надані учасниками процесу під час розгляду справи в місцевому господарському суді і зібрані апеляційним господарським судом, оцінивши докази, які мають значення для справи, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2006 року між сторонами - позивачем (ВАТ “Яготинський маслозавод”- «Довіритель») та відповідачем (приватним підприємцем ОСОБА_1. -«Повірений»), був укладений договір доручення на заготівлю молока (а.с. 10 том 1). Зазначений договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою позивача.
Термін дії договору встановлений з моменту його підписання сторонами і буде діяти в частині виконання Повіреним своїх обов'язків до 31 грудня 2006 року, а в частині розрахунків -до врегулювання всіх розрахунків між Довірителем та Повіреним (п. 6.1. договору).
Із матеріалів справи вбачається та сторонами не спростовано, що укладений договір у встановленому порядку недійсним визнаний не був, а тому колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що цей договір діє та є чинним.
Відповідно до п.1.1 договору доручення на заготівлю молока від 01.08.06, позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити від імені та за рахунок позивача протягом термігу дії даного договору наступні дії: закупляти в особистих підсобних господарствах громадян згідно маршруту збору, затвердженого позивачем., молоко, що відповідає по якості вимогам діючого ДСТУ 3662-97.
Відповідно до п. 2.1 договору, відповідач прийняв на себе зобов'язання - закупляти молоко в особистих підсобних господарствах громадян, належної та відповідної якості; передавати все прийняте за добу молоко по фізичній вазі і якісним показникам згідно товарно-транспортної накладної; при прийманні молока вчасно проводити запис в журналі обліку молока.
Відповідно до п. “в” п. 2.1 договору, доставка молока здійснюється за рахунок позивача. Крім того, відповідно до п. 2.1 договору, відповідач зобов'язаний проводити оплату молока здавачам за здане молоко згідно з приймально-розрахунковою відомістю і наказу довірителя про встановлену діючу закупівельну ціну на молоко з оформленням платіжної відомості. На протязі 3-х діб з моменту надходження грошових коштів від Довірителя розраховуватись з молокоздавачами за здане молоко і на 4-й день надавати позивачу звіт.
Відповідно до п. 3.1.1. договору, позивач зобов'язаний забезпечити відповідача усіма необхідними для виконання доручення матеріалами, а саме: бланками документів, матеріалами, грошовими коштами (по факту відвантаження).
Пунктм 4.4. розділу 4 «Порядок виконання і розрахунків»договору передбачено, що розрахунок за виконання зобов'язань Повіреного згідно п. 3.1.1 проводиться на підставі Акту виконаних робіт готівкою.
Згідно з п.6.1 Договору, термін його дії визначений з моменту підписання до 31.12.2006 року.
Враховуючи вищезазначене, колегія судів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що станом на день звернення позивача із позовними вимогами з урахуванням уточнення, а саме 05.12.2006 року -дата, що міститься на вхідному штамі господарського суду Черкаської області, який проставлений на титульному аркуші позовної заяви (а. с. 2 том 1, ), договір доручення на заготівлю молока від 01.08.2006 року діяв.
Як вбачається із матеріалів справи, акт виконаних робіт на виконання п. 4.4. договору сторони не підписували, а склали та підписали 02.10.2006 року акт здачі-прийому робіт (послуг). Із цього акту від 02.10.06 вбачається, що по договору від 01.08.06 по перевезенню сільгосппродукції (молока) за період з 1 по 31 вересня 2006 року: надійшло 236786 нат. кг (236786*0,12=28414,32). Загальна вартість 28414 грн. 32 коп. Сторони претензій одна до одної не мають (а. с. 58/1 том 1). Колегія суддів зазначає, що вказаний Акт підписаний сторонами без зауважень.
Як зазначено в позовній заяві та в заяві про уточнення підстав позову, 20.09.2006 року позивачем було видано відповідачу готівкою 30000 грн. 00 коп., що підтверджується копією видаткового касового ордеру № 4212 (а. с. 59 том 1) - сума, що була виплачена відповідачу відповідно до видаткового касового ордеру № 4212, яка не була використана відповідачем для закупівлі молока і не була повернута позивачу, як невикористана.
Як вбачається з позовних вимог, позивач наголошує на тому, що зазначені грошові кошти були видані відповідачу для закупівлі молока відповідно до умов договору доручення від 01.08.2006 року.
Із матеріалів справи також вбачається, що 20.09.2006 року відповідачем було повернуто позивачу готівкою 2000 грн. 00 коп., що підтверджується копією прибуткового касового ордеру № 3936 (а. с. 60 том 1).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що відповідно до позовних вимог (з урахуванням заяви про уточнення підстави позову) позивачем було заявлено до стягнення 24451 грн. 26 коп. заборгованості -сума недопоставленого молока від населення та не повернута вказана сума в касу позивача; 48 грн. 66 коп. збитків та судові витрати -245 грн. державного мита, 118 грн. на ІТЗ судового процесу та 1500 грн. за послуги адвоката (а.с. 86-87 том 2).
Як вбачається із повного обґрунтованого розрахунку суми заборгованості ПП ОСОБА_1. перед ВАТ «Яготинський молокозавод», який доданий до заяви про уточнення підстави позову (а.с. 90 том 2 ) сума заборгованості складається із боргу: за молоко - 11642 грн. та 12809 грн. 26 коп. - за транспорт.
Проте, як вбачається із змісту договору доручення на заготівлю молока від 01.08.2006 року, у відповідача відсутні перед позивачем грошові зобов'язання щодо транспортних послуг. В обов'язки відповідача входила доставка молока -за рахунок Повіреного (п. в) п.2.1. договору) .
Тоді як згідно з пунктом 3.1.3. розділу 3. «Зобов'язання довірителя»укладеного договору, позивач взяв на себе зобов'язання кожного місяця виплачувати винагороду Повіреного в розмірі 120 грн. за 1 тонну зданого Повіреним молока в натуральній вазі, в т.ч. транспортні послуги.
Судова колегія апеляційного господарського суду, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України, Господарським кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Тобто, виходячи з вищенаведених обставин, колегією суддів апеляційного господарського суду було встановлено, що спірні відносини між позивачем та відповідачем виникли з укладеного договору доручення, а тому правовідносини щодо виконання сторонами зобов'язань по Договору доручення, зокрема зобов'язання відповідача щодо виконання доручення по закупівлі молока, регулюються нормами матеріального права, які визначають особливості виконання договірних зобов'язань. При цьому, з особливостями, встановленими гл. 68 ЦК України, якою врегульовані правовідносини Договору доручення.
Статтею 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до ст. 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим (ст.1004 ЦК України).
Відповідно до ст.11 ЦК України, завдання майнової (матеріальної шкоди) є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Тому, переглядаючи рішення місцевого господарського суду від 15 вересня 2008 року, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що місцевим господарським судом були правомірно застосовані приписи Господарського кодексу України, зокрема ст.ст. 224, 225 ГК України, ст. 22 ЦК України, якими встановлена відповідальність сторони у вигляді відшкодування збитків в сумі 48 грн. 66 коп. та відмовлено позивачеві в стягненні цієї суми.
Згідно з ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналогічні приписи містяться в ст. 22 ЦК України, відповідно до якої, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому під збитками визначено: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Враховуючи вищенаведене, слідує, що юридичною підставою відповідальності, якою є відшкодування збитків в даному випадку, має бути наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Саме наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення винної сторони до відповідальності, якщо інше не встановлено законом, зокрема таким обмеженням є наявність спеціальних умов, які властиві лише окремим випадкам або видам правопорушень (відсутність вини, відповідно до ст. 1175 ЦК України, тощо). Колегія суддів зазначає, що господарський суд правомірно відмовив позивачу в стягненні 48 грн. 66 коп. збитків.
Як було встановлено рішенням місцевого господарського суду та підтверджується матеріалами справи, спірні правовідносини виникли щодо відшкодування заборгованості в сумі 24451 грн. 26 коп., завданих позивачу внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки молока, закупленого у населення.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав грошові кошти в сумі 30000 грн. 00 коп. згідно видаткового касового ордеру № 4212 від 20.29.2006 року.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний висновок експерта № 288-П судово-почеркознавче дослідження, який складений 16 червня 2008 року ( а.с. 150-155 том 2).
На вирішення експерта судом ухвалою від 25.01.08 було поставлено питання: ким, ОСОБА_1чи іншою особою підписані договір доручення б/н від 01.08.2006 року, договір доручення № 137 від 01.08.06; договір банківського рахунку від 02.08.06; видатковий касовий ордеру № 212 (чи 4212) від 20.09.06; акт здачі-прийому робіт (послуг) від 02.10.06; товарно-транспортна накладна № 20648 від 08.09.2006 р. ?
Висновки експерта Благовісного О.Б. наступний: «1. Підписи в договорі доручення б/н від 01.08.2006 року, ксерокопії договору доручення № 137 від 01.08.06, ксерокопії договору банківського рахунку від 01.08.2006 року виконані ОСОБА_1.
Підпис в видатковому касовому ордері № 4212 від 20.09.06 виконаний ймовірно ОСОБА_1.
Встановити, ким виконані підписи в ксерокопіях акту здачі-прийому робіт від 02.10.06 та товарно-транспортній накладній № 20648 від 08.09.2006 р. не представилось можливим»(а.с.154 том 2).
Щодо зразків підписів відповідача, то колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи є документи, на яких особистий підписи ОСОБА_1. відрізняється (том 1: а.с. 72 ксерокопія паспорту, а.с. 98 -видатковий касовий ордер № 4062, а.с.111 - заява; в томі 2: а.с 4 -апеляційна скарга, а.с. 27,28 - заяви, а.с.39 -довіреність, а.с.106 - договір банківського рахунку, а.с.144 -заява ).
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмові формі і копія його надсилається сторонам.
Частина 5 ст. 42 ГПК України закріплено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.
Враховуючи, що зазначена почеркознавча експертиза була проведена за ухвалою господарського суду, а також те, що викладені у ній висновки ґрунтуються на припущеннях, то вказаний Висновок експерта приймається колегію суддів апеляційного господарського суду з врахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В матеріалах справи наявна копія листа до прокуратури Придніпровського району м. Черкаси, який було отримано прокуратурою 21.06.2007 року, із повідомленням про вчинений злочин щодо підробки підписів відповідача на розрахункових документах (видатковому касовому ордері № 4212 на суму 30000 грн. 00 коп.). В порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі п.2.ч.1 ст. 6 КК України ( а.с. 99, 124 том 2). Рішення про відмову у порушенні кримінальної справи відповідачем не оскаржено в установленому порядку.
Так, відповідно до ст. 11 ЦК України, та ст.174 ГК України, зобов'язання виникають, зокрема, з таких підстав, як завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, при цьому, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідач не заперечує той факт, що припинив виконання зобов'язання за укладеним договором в односторонньому порядку.
Як було встановлено судовою колегією, умови договору доручення від 01.08.2006 року не містять строків виконання відповідачем зобов'язань щодо закупівлі молока з моменту отримання від позивача готівкових грошових коштів. Проте, відповідно до умов п. 4.4. Договору, вбачається, що готівкові кошти мають бути передані відповідачу після підписання сторонами Акту виконаних робіт.
Враховуючи зазначене, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, місцевий господарський суд вірно визначив правову природу заявлених до стягнення 24451 грн. 26 коп., а тому висновок господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині є правомірний.
Проте, як було встановлено судовою колегією, відповідно до повного обґрунтованого розрахунку позовних вимог, які були надані під час розгляду справи № 12-02/76 (а. с. 90 том 2) та заяви про уточнення підстави позову вбачається, що заявлена до стягнення сума 24451 грн. 26 коп. є заборгованістю відповідача за договором доручення від 01.08.2006 року, яка виникла не в зв'язку з неповерненням 28000 грн. 00 коп. (різниця між 30000 грн. 00 коп. (виданих відповідачу відповідно до видаткового касового ордера № 4212 від 20.09.2006 року) та 2000 грн. 00 коп. (повернених позивачу на підставі прибуткового касового ордера 20.09.2006 року)), а є сумою заборгованості, оскільки відповідачем не до поставлене молоко, різницею між отриманими відповідачем грошовими коштами, поставленим молоком з врахуванням несплачених транспортних витрат.
Частина перша статті 1006 ЦК України передбачає, що у разі припинення договору доручення до його виконання повірений зобов'язаний негайно повернути довірителю довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконання доручення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в цьому випадку це стосувалось позивача, який мав би довести належними засобами доказування понесення заявлених до стягнення сум збитків, обумовлених неправомірними діями відповідача при наявності вини відповідача.
Стаття 34 ГПК України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що в порушення вимог ст. 43 ГПК України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, в зв'язку з чим, рішення господарського суду Черкаської області від 15 верерсня 2008 року було прийнято з урахуванням обставин справи.
Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника з приводу скасування оскаржуваного рішення, не приймаються колегією суддів апеляційної інстанції до уваги та відхиляються як безпідставні, оскільки є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.
Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, на підставі наявних в справі матеріалів та отриманих від сторін в процесі апеляційного провадження пояснень, враховуючи приписи Постанови Вищого господарського суду України від 21.11.2007 року у даній справі, прийшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке повністю відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачається, а тому апеляційна скарга приватного підприємця-фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Черкаської області від 15 вересня 2008 року у справі № 12-02/76 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1на рішення господарського суду Черкаської області від 15.09.2008 року у справі № 12-02/76 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Черкаської області від 15.09.2008 року у справі № 12-02/76 залишити без змін.
Копію постанови апеляційної інстанції надіслати сторонам у справі.
Матеріали справи № 12-02/76 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Разіна Т. І
Судді:
Фаловська І.М.
Чорногуз М. Г.
Дата відправки 02.12.08