АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Номер провадження №22ц/791/2868/2013 р. Головуючий в І інстанції: Гуцалюк О.В.
Категорія: 42 Доповідач: Борко А.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2013 року вересня місяця 26 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:
Головуючого:Борка А.Л.
суддів:Бездрабко В.О.
Приходько Л.А.
при секретаріСікорі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 23 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та виселення ,-
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом, зазначаючи, що будинок АДРЕСА_1, є її власністю, на підставі договору дарування будинку від 15.05.2001 р. Шлюб з відповідачем вона зареєструвала 01.09.2007 року та вселила того до належного їй будинку. Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 17.12.2012 року шлюб між нею та відповідачем розірваний. Мешкаючи у спірному будинку відповідач неодноразово учиняв сварки, наносив їй тілесні ушкодження, з приводу того вона зверталась до органів міліції, про що свідчать постанови Комсомольського ВМ ХМУ УМВС України в Херсонській області про відмову в порушені кримінальної справи, рекомендовано звернутися до суду зі скаргою приватного звинувачення. Відповідач добровільно звільнити приміщення не бажає, у зв'язку із чим позивачка просила суд, визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1, виселити його з даного будинку та зобов'язати Комсомольський районний відділ Херсонського міського управління МВС України в Херсонській області зняти його з реєстраційного обліку. На підставі ст.ст.15, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 116, 150, 156 ЖК України, а саме порушенням відповідачем правил співжиття, що робить неможливим для позивача проживання з ним в одному будинку.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 23 липня 2013 року позов задоволено частково. Ухвалено виселити ОСОБА_5 з житлового будинку АДРЕСА_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено за не обгрунтованністю .
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє його права користуватися займаним житловим приміщенням. Також посилається на той факт, що він сплачує всі комунальні платежі.
У судовому засіданні ОСОБА_6 просила колегію суддів відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні ОСОБА_7, яка представляє інтереси ОСОБА_6 просила колегію суддів залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
ОСОБА_5 у судове засідання не з явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на підставі договору дарування будинку від 15.05.2001 року, є власниками будинку АДРЕСА_1 (а.с.4).
Сторони у справі з 01.09.2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 17.12.2012 - розірваний.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Комишанської селищної ради Комсомольського району м.Херсона за вих. № 959 від 20.03.2013 року, колишній чоловік ОСОБА_5 проживає у спірному будинку.
З постанов про відмову в порушенні кримінальних справ від 08.09.2010 року, від 28.06.2011 року, від 23.05.2012 року, від 11.08.2012 року, від 13.10.2012 року, вбачається, що позивач неодноразово зверталась до органів внутрішніх справ з приводу вжиття заходів до відповідача ОСОБА_5, який постійно вчиняє сімейні сварки, неодноразово спричиняв їй легкі тілесні ушкодження ( а.с.9-14), що також підтверджується актами медичного огляду (а.с.14,15).
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач систематично порушує правила співжиття, робить неможливим для позивача проживання з ним у спірному будинку.
Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були підстави для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги не можна визнати обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, яким він володіє, користується, розпоряджається на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Як зазначено у ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.116 ЖК УPCP, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Пункт 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985р. "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (із змінами) зазначає, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адмінкомісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу.
Отже, ОСОБА_5, будучи колишнім членом сім ї позивача, систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим для позивача проживання з ним в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, що повністю доведено в ході розгляду справи та підтверджується постановами про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5, від 08.09.2010 року, від 28.06.2011 року, від 23.05.2012 року, від 11.08.2012 року, від 13.10.2012 року.
Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього ОСОБА_5
Рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги як такі, що не спростовують висновків суду, колегією суддів до уваги не приймаються.
На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 23 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :