ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"29" січня 2014 р. Справа № 5023/6245/11

вх. № 6245/11

Суддя господарського суду Дзюба О.А.

при секретарі судового засідання Шаповалов О.В.

За участю:

Представника кредитора - Татаркін О.Л. дов. від 23.10.2009 р.

Ліквідатор - Косиневський М.А.

Розглянувши

по справі за заявою ФОП ОСОБА_4, с. Мала Рогань

до ФОП ОСОБА_4, с. Мала Рогань

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 грудня 2013 року задоволено клопотання П'янова С.В. про припинення його обов'язків ліквідатора у даній справі; звільнено арбітражного керуючого П'янова С.В. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута. Призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Косиневського Максима Анатолійовича, якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру, докази надати суду.

Розгляд справи відкладено на 29 січня 2014 року.

До канцелярії суду від ліквідатора Косиневського М.А. надійшов звіт (вх№ 3101) про здійснені заходи в ліквідаційній процедурі.

В судовому засіданні ліквідатор та представник кредитора надали суду усні пояснення стосовно обставин даної справи.

Заслухавши присутніх у засіданні суду учасників процесу, розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи кредитором - ПАТ "ВТБ Банк" у жовтні 2012 року до суду подано скаргу на дії попереднього ліквідатора банкрута - П'янова С.В., яка до цього часу по суті не розглянута.

Врахувавши викладене, суд дійшов висновку в даному судовому засіданні розглянути скаргу ПАТ "ВТБ Банк" на дії ліквідатора П'янова С.В.

Зазначену скаргу кредитор обґрунтовує тим, що під час здійснення ліквідаційної процедури П'яновим С.В. порушені норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; законні інтереси ПАТ "ВТБ Банк", як заставного кредитора; продаж майна банкрута здійснено із численними порушеннями, без повідомлення заінтересованих осіб про результати оцінки майна та порядку його продажу. А також, П'яновим С.В. без рішення господарського суду, самостійно, з власної ініціативи, проведено розподіл коштів отриманих від реалізації майна боржника.

В своїй скарзі ПАТ "ВТБ Банк" просить суд визнати дії ліквідатора П'янова С.В. такими, що суперечать вимогам чинного законодавства та винести ухвалу, якою усунути арбітражного керуючого П'янова С.В. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції станом на момент порушення справи, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.

У відповідності до п. 4 ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Ретельно дослідивши усі матеріали та обставини даної справи, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи звіту ліквідатора П'янова С.В. за вхідним номером 15799 та доданими до нього доказами, ліквідатором на виконання вимог суду здійснені відповідні заходи з ліквідації банкрута, в тому числі:

- здійснено оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

- проведено інвентаризацію майна боржника та сформовано ліквідаційну масу;

- здійснено оцінку майна незалежними експертами;

- проведено реалізацію майна банкрута;

- здійснені заходи щодо часткового погашення вимог кредиторів.

Матеріали справи свідчать, що ПАТ "ВТБ Банк" є кредитором боржника, вимоги якого забезпечені заставою, а саме рухомим майном - автомобіль MERSEDES-BENZ VITO, 2008 р.в., НОМЕР_1 на підставі кредитно-заставного договору №110Ф-АК-ЦВ від 28.08.2008р.

ПАТ "ВТБ Банк" подано до суду та ліквідатора відповідну заяву з грошовими вимогами в сумі 993 156,45 грн. (вх№ 4421).

Ліквідатором П'яновим С.В. зазначені вимоги ПАТ "ВТБ Банк" розглянуті, визнані в повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів згідно з черговістю, про що у встановленому порядку повідомлено заявника.

Ліквідатором виявлено та включено до складу ліквідаційної маси майно - автомобіль MERSEDES-BENZ VITO, 2008 р.в., НОМЕР_1.

Судом встановлено, що оцінка та продаж майна боржника проводились ліквідатором під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в попередній редакції, станом на 2011 рік.

Згідно норм вказаного Закону, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних вимог кредиторів у встановленому Законом порядку (ст. 1).

У відповідності до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута, аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника банкрута; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає на зберігання документи банкрута, які згідно законодавства підлягають обов'язковому зберіганню; здійснює інші повноваження, передбачені цим законом.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Частиною 7 статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що продажу підлягає все майно громадянина-підприємця - банкрута, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

Згідно з пунктом 2 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що майно банкрута, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Згідно п.1 ст. 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів; у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Відповідно до ст. 29 зазначеного Закону майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Згідно ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи ліквідатором із СОД ОСОБА_5, що діє на підставі Свідоцтва від 08.09.2004р., укладено відповідний договір про оцінку майна. Відповідно до Висновку про вартість майна до звіту від 17.10.2011 р. ринкова вартість об'єкту оцінки без урахування ПДВ склала 33 400,00 грн.

В подальшому ліквідатором із ТОВ "Універсальна біржа "Гермес" укладено договір від 21 жовтня 2011 року по проведенню та технічному обслуговуванню аукціону з продажу майна банкрута.

Майно банкрута, а саме автомобіль MERSEDES-BENZ VITO, 2008 р.в., НОМЕР_1 виставлено на аукціонних торгах ТОВ "Універсальна біржа "Гермес" та реалізовано за 33 400,00 грн., про що складено Протокол № 1 аукціонних торгів від 27.10.2011р. та договір купівлі - продажу від 26.06.2012р.

Судом встановлено, що провадження у даній справі здійснюється за особливою процедурою банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина (ст. ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), яка імперативно не передбачає створення комітету кредиторів, як органу, що представляє інтереси всіх кредиторів у справі про банкрутство.

Тобто, у вказаній процедурі банкрутства відсутня процедура розпорядження майном боржника, в якій у попередньому засіданні суду на підставі вимог ст.15 Закону розглядається реєстр вимог кредиторів та ухвалюється ухвала, яка є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Така сама позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15 травня 2012року у справі №Б-39/08-09.

Також, матеріали даної справи не містять доказів скликання та проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів.

Ззгідно абз.6 ч.5 ст.3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий зобов'язаний повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення (зазначені зміни до Закону набрали чинності 16.10.2011 року відповідно до Закону України від 22 вересня 2011 року №3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг").

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 вересня 2011 року №3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" встановлено, що дія Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

За таких обставин після визнання іпотекодавця банкрутом стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом "і Законом України "Про іпотеку" окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватись, оскільки законодавство, яке регулює процедури банкрутства, не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку.

Судом встановлено, що оцінка майна боржника проведена у порядку, встановленого Законом суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_5 А отже, правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами визначаються Законом України "Про оцінку майна, майнових права та професійну оціночну діяльність в Україні".

В ст. 9 зазначеного Закону, в редакції станом на момент здійснення оцінки майна, закріплено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Законом України "Про оцінку майна, майнових права та професійну оціночну діяльність в Україні" та розроблені на його підставі нормативно-правові акти з питань оцінки майна не передбачають погодження оцінки майна, виконаної суб'єктом оціночної діяльності, із замовником оцінки чи іншою особою (окрім органів державної влади і місцевого самоврядування у визначених випадках).

Статтями 8, 32 вказаного Закону визначено підстави і порядок визнання недійсними результатів оцінки майна, їх скасування, а також відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності. Статтею 33 цього Закону передбачено, що спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Тобто ліквідатор у справі про банкрутство не може нести відповідальність за достовірність оцінки майна, виконаної оцінювачем. У зв'язку з чим, у разі незгоди ПАТ "ВТБ Банк" з вартістю майна, визначеною оцінювачем, Банк не позбавлений права пред'явити відповідні претензії саме оцінювачу. Такої правової позиції дотримується Харківській апеляційний господарський суд в своїй постанові від 24 травня 2012 року та Вищий господарський суд України в своїй постанові від 20 листопада 2012 року по справі №5023/1208/11.

Щодо використання коштів отриманих від реалізації майна без відкриття депозитного рахунку у нотаріуса, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 7 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що кошти перераховані на депозитний рахунок використовуються лише за рішенням суду, який визнав громадянина - підприємця банкрутом.

Статтею 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на відміну від загального порядку ведення ліквідаційної процедури встановлює спеціальні правил, а саме ліквідаційна процедура громадянина підприємця здійснюється судом або ліквідатором.

Якщо процедура ліквідації здійснюється судом, то постанова господарського суду про визнання громадянина підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом та отримані кошти від реалізації майна банкрута, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням суду, який визнав громадянина підприємця банкрутом.

Відповідно до п. 7 ст. 47 Закону, у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди.

У цьому разі продаж майна громадянина - підприємця здійснюється ліквідатором за правилами загальної процедури.

Таким чином, взявши до уваги той факт, що судом для проведення ліквідаційної процедури у справі призначено ліквідатора, то всі його дії в ліквідаційній процедурі, в тому числі і розподіл коштів покладаються на нього.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. Зокрема в першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

витрати на оплату державного мита;

витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;

витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що отримані від реалізації майна кошти в сумі 33 400,00 грн. ліквідатором спрямовані на фінансування витрат, пов'язаних із виконанням ліквідаційної процедури, на оплату послуг ліквідатора за період здійснення ним повноважень у даній справі, а також часткове погашення вимог заставного кредитора ПАТ "ВТБ Банк".

Представлений суду звіт про витрати пов'язані з проведенням процедури ліквідації підтверджений належними доказами.

У зв'язку із вищевикладеним, судом встановлено, що підстави викладені у скарзі ПАТ "ВТБ Банк" не підтвердились та спростувались наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку відмовити ПАТ "ВТБ Банк" в задоволенні скарги на дії ліквідатора П'янова С.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин вона не може бути вирішена в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів та інше.

Приймаючи до уваги необхідність розгляду поданого звіту ліквідатора, суд дійшов висновку розгляд справи відкласти.

Керуючись ст. ст. 3-1, 22-32, 47-49, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ПАТ "ВТБ Банк" в задоволенні скарги на дії ліквідатора П'янова С.В.

2. Розгляд справи відкласти на 26 березня 2014 р. о(об) 11:15 м. Харків, пл. Свободи 5 Держпром 8-й під'їзд, к. 107.

3. Дану ухвалу направити ліквідатору, кредиторам, П'янову С.В.

Суддя Дзюба О.А.