Справа № 123/871/14-к

Провадження №1-кп/123/129/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2014 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:

головуючого - судді Можелянського В.А.,

при секретарі - Донських О.О.,

за участю прокурора - Пацула А.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - адвоката ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровоград, громадянина України, освіта середня, не працевлаштованого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше засудженого: 12 червня 2008 року Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 190 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.; 06 лютого 2009 року Кіровоградським районним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі; 21 листопада 2013 року Київським районним судом м. Сімферополя за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в :

07 березня 2013 року, приблизно об 11 годині, ОСОБА_1, знаходячись біля готелю «Москва», розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, б. 2, реалізуючи злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, керуючись корисливими мотивами, повідомивши потерпілому ОСОБА_3 неправдиві відомості про можливість надання допомоги в укладанні договору оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, не маючи наміру на виконання взятих на себе зобов'язань, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_3 у сумі 40000 грн., які останній добровільно передав ОСОБА_1 за його вимогою.

У середині квітня 2013 року, у денний час, ОСОБА_1, знаходячись біля залізничного вокзалу у пмт. Красногвардійське АР Крим, продовжуючи реалізацію злочинного наміру, спрямованого на незаконне заволодіння шляхом обману майном потерпілого ОСОБА_3, повідомивши потерпілому неправдиві відомості про можливість надання допомоги у оформленні необхідних документів для укладання договору оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, не маючи наміру на виконання взятих на себе зобов'язань, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_3 у сумі 1500 грн., які останній добровільно передав ОСОБА_1 за його вимогою.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 провину свою не визнав та пояснив, що у березні та квітні 2013 року він представляв інтереси ОСОБА_3 під час укладання договору оренди торгового павільйону, розташованого на набережній м. Алушта. Для укладання договору ОСОБА_3 передав йому 40000 грн., які він повинен був передати володільцю приміщення. У зв'язку з тим, що передана суму виявилася недостатньою, він придбав на ці гроші торгове обладнання, яке не передав потерпілому. У подальшому ОСОБА_3 передав йому 1500 грн. для оформлення документів. Отримані грошові кошти він передав іншим особам, яких відмовився назвати у судовому засіданні, і не витрачав на оговорені з потерпілим цілі.

Провина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується представленими суду доказами.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що у квітні 2013 року, ОСОБА_1, який видав себе за представника володільця нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, запропонував йому орендувати вказане приміщення для ведення підприємницької діяльності, на що він погодився. Для укладання договору оренди приміщення, ОСОБА_1 попросив передати йому 40000 грн. Будучи впевненим, що ОСОБА_1 представляє володільця приміщення, він передав вказану грошову суму обвинуваченому. У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до нього з вимогою передати йому 1500 грн. для оформлення документів по договору оренди. Будучи впевненим, що ОСОБА_1 діє від імені володільця приміщення та допомагає йому у укладанні договору оренди, він передав 1500 грн. обвинуваченому. Після отримання грошей, обвинувачений ОСОБА_1 перестав спілкуватися з ним, не допоміг укласти договір оренди, та не повернув переданих грошей. Потерпілий також пояснив, що він не доручав ОСОБА_1 купувати будь-яке торгове обладнання.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що у березні 2013 року, біля готелю «Москва» у м. Сімферополі, у його присутності ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 40000 грн. для оренди торговельного приміщенні у м. Алушта. Крім того, він, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 їздили разом з ОСОБА_1 у м. Алушта де останній, представившись представником володільця торгівельного приміщення, наполягав на передачі йому грошової суми для оренди приміщення.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 їздили разом з ОСОБА_1 у м. Алушта де останній, представившись представником володільця торгівельного приміщення, наполягав на передачі йому грошової суми для оренди приміщення.

У квітні 2013 року він позичав ОСОБА_3 1500 грн., які останній передав ОСОБА_1 для оформлення документів договору оренди приміщення.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що у березні 2013 року, біля готелю «Москва» у м. Сімферополі, у її присутності ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 40000 грн. для оренди торговельного приміщенні у м. Алушта, про що ОСОБА_1 написав розписку.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що у 2013 році він представляв інтереси ОСОБА_8, який є власником торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_2. На початку 2013 року, з метою оренди вказаного приміщення, до нього звернувся ОСОБА_1, який сповістив, що він та його напарник мають намір орендувати це приміщення. У зв'язку з тим, що він не домовився з ОСОБА_1 про вартість оренди, договір укладено не було і ніяких грошових сум ОСОБА_1 йому не передавав.

Матеріалами кримінального провадження №12012130400007963:

- довідкою виконавчого комітету Алуштинської міської ради, згідно з якою власником торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_8

- розпискою ОСОБА_1 від 07 березня 2013 року, в якій він власноруч підтвердив отримання від ОСОБА_3 40000 грн. за оренду приміщення.

- висновком судової почеркознавчої експертизи № 603 від 18 грудня 2013 року, згідно з яким розписка від імені ОСОБА_1 від 07 березня 2013 року, виконана обвинувачуваним ОСОБА_1

Оцінивши вказані докази, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Показання обвинувачуваного ОСОБА_1, що заперечував повністю свою провину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та наполягав на тому, що він, отримавши гроші від потерпілого, витратив їх за його дорученням, суд оцінює критично, як спробу підсудного уникнути відповідальності за скоєний злочин.

Такі показання підсудного спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які в ході судового розгляду впевнено впізнали ОСОБА_1, як особу, яка у березні 2013 року, видавала себе за представника власника торгівельного павільйону та яка, не маючи права розпоряджатися цим майном, отримала від потерпілого 40000 грн. за оренду цього приміщення, тобто ввів потерпілого в оману щодо своїх повноважень у укладанні договору оренди.

Доводи захисту про те, що між потерпілим та обвинувачуваним склалися суто цивільно-правові відносини, що виключає у діях ОСОБА_1 наявність складу кримінального правопорушення, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду й не можуть бути прийняті в уваги судом під час прийняття рішення у справі.

При призначенні виду та розміру покарання суд приймає до уваги та враховує відомості про особу обвинуваченого, його задовільну характеристику з місця проживання, скоєння кримінального правопорушення після багаторазового притягнення до кримінальної відповідальності за скоєння інших кримінальних правопорушень.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд не знайшов.

Враховуючи особу обвинуваченого, характер, ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставини його скоєння, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо тільки при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі.

Під час судового розгляду суд знайшов обґрунтованим цивільний позов ОСОБА_3 у зв'язку з чим задовольняє його та стягує з ОСОБА_1 на користь позивача 41500 грн.

Керуючись ст. 374, 375, 376 КПК України, суд

З А С У Д И В

Визнати ОСОБА_1 винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити покарання у вигляді 2(двох) років позбавлення волі.

В силу ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання, призначеного за вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 21 листопада 2013 року, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 (п'яти) років та 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк покарання засудженому ОСОБА_1 відраховувати з 27 червня 2013 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком чинності залишити тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодуванні матеріальної шкоди 41500 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у сумі 733 грн. 50 коп.

На вирок може бути принесена апеляційна скарга до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Київський районний суд м. Сімферополя АРК протягом 30 днів з дня його проголошення, засудженому в той же строк з дня вручення копії вироку.

Суддя Можелянський В. А.