Справа № 152/2354/13-ц Провадження № 22-ц/772/133/2014Головуючий в суді першої інстанції:Строгий І.Л.

Категорія: 27Доповідач: Панасюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого - судді Панасюка О.С., суддів Іванюка М.В., Камзалова В.В., з участю секретаря Руденко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2013 року про забезпечення позову, -

встановила:

22 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про забезпечення його позову до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики шляхом накладення арешту на майно відповідачів, а саме: ? частки адміністративно-складського приміщення з гаражами літ. «А» приміщення № 1: № 1 - № 25, загальною площею 1127,7 кв.м., вбиральні літ. «Б», насосної ями літ. «н/я», пожежного резервуару № 1, підпірної стіни № 2, огорожі № 3, розташованих за адресою: АДРЕСА_1; ? частки земельної ділянки, площею 0,1848 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; ? частки земельної ділянки, площею 0,75 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку, площею 0,2521 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2, що належать ОСОБА_4; земельну ділянку, площею 0,2480 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_5; автомобіль «Volkswagen Transporter», 2002 р.в. сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_3 Також, до закінчення провадження у справі просив заборонити виїзд за кордон України ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Необхідність забезпечення позову обґрунтовував тим, що відповідачі не виконують зобов'язання за умовами договору позики в наслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1609111,37 грн. У зв'язку із існуючою ймовірністю залишення відповідачами країни з метою невиконання умов договору просив обмежити їм виїзд за кордон та накласти арешт на вищезазначене майно з метою недопущення його відчуження, що може призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення його вимог.

Ухвалою судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2013 року заяву задоволено частково, накладено арешт на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2, загальною площею 0,2521 га, кадастровий номер 0520682506:03:005:0048 та 1/2 частки адміністративно-складського приміщення з гаражами літ. «А» приміщення № 1: № 1 - № 25, загальною площею 1127,7 кв.м., вбиральні літ. «Б»; літ. «н/я» насосної ями, № 1 пожежного резервуару, № 2 підпірної стіни, № 3 огорожі, які розташовані по АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_4 Накладено арешт на автомобіль «Volkswagen Transporter», 2002 р.в. сірого кольору, ДНЗ НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення клопотання, просив ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову скасувати та постановити в цій частині нову про задоволення його заяви.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення клопотання, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви.

Апеляційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ч. 3 ст. 152 ЦПК України встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як видно із позовної заяви ОСОБА_2 між ним та ОСОБА_4 укладено договір позики, що підтверджується розпискою ОСОБА_4 про отримання 200000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 1598600,00 грн., поручителем договору виступив ОСОБА_3, однак зобов'язання щодо повернення позики до 15 серпня 2013 року не виконані. В межах наданих до суду доказів належності ОСОБА_3 транспортного засобу та ОСОБА_4 нерухомого майна суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на це майно та про небезпідставність побоювань позивача про те, що існує ймовірність того, що належне їм майно, з метою ухилення від виконання умов договору, може бути реалізоване третім особам, що призведе до ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Щодо вимог про обмеження відповідачів у праві виїзду за кордон, то перелік заходів забезпечення позову визначено в ст. 152 ЦПК України.

Серед видів такого забезпечення ст. 152 ЦПК України не передбачає вжиття судом тимчасового обмеження особи у виїзді за межі України.

Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». Стаття 6 цього закону передбачає, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.

Відтак, ураховуючи, що в ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст. ст. 151-153 ЦПК України, застосувати такий захід забезпечення позову як тимчасове обмеження у виїзді за межі України у зв'язку з порушенням у суді цивільної справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у забезпечені позову шляхом тимчасового обмеження відповідачів у праві виїзду за межі України.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції обрано співмірний із заявленими вимогами вид забезпечення позову, доводи апеляційних скарг не є істотними і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 151 - 153, 209, 218 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2013 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: