Справа № 121/1895/13-ц

2/121/9/14

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

25 січня 2014 року м. Ялта

Ялтинський міський суд АРК у складі головуючого судді Берещанського Ю.В., при секретарі Савватєєві О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, відділ державної реєстрації речових прав реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції, про визнання недійсними доручення, договорів купівлі-продажу та скасування державної реєстрації,

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ялтинського міського суду АР Крим з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, відділ державної реєстрації речових прав реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції, про визнання недійсними доручення, договорів купівлі-продажу та скасування державної реєстрації.

У судовому засіданні позивач свій позов підтримав і суду пояснив, що в період 2009 року ним було придбано у власність квартири АДРЕСА_7, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №272 від 26.02.2009 р., №272 від 26.02.2009 р. Також позивач придбав у власність нежитлові приміщення - паркувальне місце НОМЕР_5, НОМЕР_6 в будинку АДРЕСА_7, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №272 від 26.02.09 р. У січні 2013 року позивачеві стало відомо, що за період його відсутності в Україні протягом 2012 року невідомі особи від імені ОСОБА_1 незаконно оформили 29.07.2012 року на ім'я ОСОБА_2 довіреність, яку було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим номером 3705 від 29.07.2012 року на право відчуження, здачі в оренду, а також здійснення будь-яких дій у відношенні належного ОСОБА_1 рухомого та нерухомого майна, включаючи земельні ділянки (продажу, здача в оренду, передачу в іпотеку/заставу обмін. Відповідач скориставшись відсутністю позивача, який знаходився за межами України та фізично не міг бути присутнім у нотаріуса ОСОБА_5, що підтверджується матеріалами справи кримінального провадження №12013130000000074 уклала договори купівлі-продажу належного позивачеві рухомого та нерухомого майна, а саме:

- договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 укладений з відповідачем ОСОБА_3, отримавши від останнього 1070000,00 гривень, що підтверджується договором купівлі продажу від 16.01.2013 року серія ВО №033046, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за №28;

- договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7 укладений з відповідачем ОСОБА_4, отримавши від останньої 1070000,00 гривень, що підтверджується договором купівлі-продажу від 16.01.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованим в реєстрі за номером №9;

- договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - паркувальне місце НОМЕР_5, АДРЕСА_7 з відповідачем ОСОБА_4, отримавши від останньої 88800,00 гривень, що підтверджується договором купівлі-продажу від 16.01.2013 року посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованим у реєстрі за номером №11;

- договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - паркувальне місцеНОМЕР_6 АДРЕСА_7 з відповідачем ОСОБА_3, отримавши від останнього 96000,00 гривень, що підтверджується договором купівлі-продажу від 16.01.2013 року серія ВО №033048, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим у реєстрі за номером №30.

Повернувшись в Україну і дізнавшись про це, позивач був вимушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщався завчасно та належним чином. До суду надав заперечення та заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник третьої особи відділу державної реєстрації речових прав реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщались завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи а також матеріали кримінального провадження, повно та всебічно з'ясувавши обставини, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить квартира НОМЕР_8, НОМЕР_7 та нежитлове приміщення - паркувальне місце НОМЕР_5, НОМЕР_6, АДРЕСА_7 (а.с.28,29,30,31).

16 січня 2013 року відповідачка ОСОБА_2 яка нібито діяла від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, продала за 1070000,00 гривень, а покупець ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_7, відповідно до договору купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №28 (а.с.17-18).

16 січня 2013 року відповідачка ОСОБА_2 яка нібито діяла від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, продала за 1070000,00 гривень, а покупець ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_7, відповідно до договору купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №9 (а.с.19-20).

16 січня 2013 року відповідачка ОСОБА_2 яка нібито діяла від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, продала за 88800,00 гривень, а покупець ОСОБА_4 придбала нежитлове приміщення - паркувальне місце НОМЕР_5 АДРЕСА_7, відповідно до договору купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №9 (а.с.21-22).

16 січня 2013 року відповідачка ОСОБА_2 яка нібито діяла від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, продала за 96000,00 гривень, а покупець ОСОБА_3 придбав нежитлове приміщення - паркувальне місце НОМЕР_6 АДРЕСА_7, відповідно до договору купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №30 (а.с.23-24).

Вказані договори купівлі продажу від імені ОСОБА_1 укладала ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності серії ВРТ №645068 від 29.07.2012 року посвідченою приватним нотаріусом Запорозького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрована в реєстрі за №3705 (а.с.27). Відповідно до довіреності №3705 від 29.07.2012р. особу позивача ОСОБА_1 було встановлено за паспортом серії НОМЕР_9, виданого Бериславським РВ УМВС України в Херсонській області 10.10.2008 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 (а.с.25,26).

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить паспорт серії НОМЕР_10, виданий Самбірським МРВ УМВС України у Львівській області, зареєстрований:АДРЕСА_9 оригінал паспорту був досліджений судом (а.с.14).

17.01.2013 року було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201313000000074 за фактом заволодінням майном ОСОБА_1 (а.с.151), вказана кримінальна справа була досліджена судом. Рішення по справі, на час розгляду справи не прийнято.

Відповідно до постанови слідчого СУ ГУ МВД України в АР Крим від 27 березня 2013 року по вказаній кримінальній справі було призначено експертиза (а.с.152,153).

Відповідно до висновку експерта від 29 травня 2013 року №124, рукописний текст «ОСОБА_1» в довіреності серії ВРТ №645068 від 29 липня 2012 року, підписаний від імені ОСОБА_1 та зареєстрований у реєстрі за №3705, рукописний текст «ОСОБА_1» в копії довіреності серії ВРТ №645068 від 29 липня 2012 року, підписаний від імені ОСОБА_1 та зареєстрований у реєстрі за №3705, виконані не ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, а іншою особою. Підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Підпис» в довіреності серії ВРТ №645068 від 29 липня 2012 року, підписаний від імені ОСОБА_1 та зареєстрований у реєстрі за №3705, в графі «Підпис» в копії довіреності серії ВРТ №645068 від 29 липня 2012 року, підписаний від імені ОСОБА_1 та зареєстрований у реєстрі за №3705, виконані не ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, а іншою особою (а.с.152-165).

Таким чином, судом достовірно було встановлено, що ніякої довіреності ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 не надавав, не уповноважував від його імені укладати угоди, вчиняти будь-які дії щодо належного рухомого та нерухомого майна.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п. 2, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно доКонституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Згідно п. 4 та п. 5 вказаної постанови, судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220,частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На думку суду, позивачем доведено, що ОСОБА_1 не надавав та не підписував довіреність на ім'я ОСОБА_2 на розпорядження його майном, тобто, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до приписів ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного Кодексу України,

В и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсною довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, ОСОБА_5, за реєстровим №3705 від 29.07.2012 р. від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 16.01.2013 р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, ОСОБА_6, зареєстрованим у реєстрі за №28.

Скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_7 за ОСОБА_3.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_7, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 16.01.2013 р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованим в реєстрі за № 9.

Скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_7 за ОСОБА_4.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення -паркувальне місце НОМЕР_5 АДРЕСА_7 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, від 16.01.2013 р., завірений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованим в реєстрі за №11.

Скасувати реєстрацію права власності на нежитлове приміщення -паркувальне місце НОМЕР_5 АДРЕСА_7 за ОСОБА_4.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення -паркувальне місце НОМЕР_6 АДРЕСА_7 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 16.01.2013 р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за №30.

Скасувати реєстрацію права власності на нежитлове приміщення -паркувальне місце НОМЕР_6 АДРЕСА_7 за ОСОБА_3.

У порядку розподілу судових витрат стягнути солідарно з ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_10 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_4 суму судового збору в розмірі 3555 гривень 70 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя