ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р. Справа № 917/2569/13

Колегія суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А.,

при секретарі Фільшиній Н.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1, м. Полтава, (вх.№119П/2-7) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.12.2013р. у справі №917/2569/13

за позовом ОСОБА_1, м. Полтава,

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Демітекс", м.Полтава,

про стягнення 12957,48 грн., з яких: заробітна плата за грудень 2011р. - 1142,81 грн., за січень 2012 року - 1227,53 грн., компенсація при звільнені - за жовтень 2013 року - 3587,14 грн. та моральна шкода - 7000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.12.2013 р. у справі №917/2524/13 (суддя Ореховська О.О.) відмовлено у прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Демітекс" про стягнення 12957,48 грн., з яких: заробітна плата за грудень 2011 року - 1142,81 грн., за січень 2012 року - 1227,53 грн., компенсація при звільнені - за жовтень 2013 року - 3587,14 грн. та моральна шкода - 7000,00 грн.

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що відповідно до п. 1-1 розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону від 22.12.2011 №4212-VI) на справи про банкрутство порушені до 19.01.2013р. не поширюються вимоги Закону про банкрутство від 22.12.2011р., а отже справи про стягнення з боржника заробітної плати, слід розглядати в порядку цивільного судочинства. Крім того, суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернення в межах справи про банкрутство із заявою з поточними вимоги до боржника, у встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку.

ОСОБА_1 з ухвалою суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм процесуального права просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.12.2013 р. у справі №917/2569/13 та направити її на розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням ст. 10, 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону від 22.12.2011 №4212-VI), яка набрала чинності з 19.01.2013р., оскільки ліквідаційна процедура щодо боржника введена саме на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у новій редакції.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2014р. у даній справі про прийняття апеляційної скарги до провадження призначено справу до розгляду на 28.01.2014р.

27.01.2014. ОСОБА_1 подано до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи без її участі, у зв'язку з затримкою фінансової виплати по безробіттю. (вх.№778). Вказане клопотання підлягає задоволенню колегією суддів Харківського апеляційного господарського суду, як таке, що не суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання апеляційної інстанції відповідач не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 15.01.2014р. про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, а також те, що явка сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.01.2013 р. у справі №917/50/13-г порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Демітекс» в порядку ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за заявою Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.02.2013 р. у даній справі зобов'язано ініціюючого кредитора - Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві в десятиденний термін подати до офіційного друкованого органу „Голос України" або „Урядовий кур'єр" оголошення про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Демітекс".

В газеті "Голос України" від 16.02.2013 р. № 32 (5532) розміщено оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Демітекс".

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.03.2013р. у справі №917/50/13-г затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включено заборгованість по заробітній платі працівникам підприємства, зокрема, визнано вимоги по заробітній платі ОСОБА_1 у сумі 2370,34 грн., та включено їх в другу чергу реєстру вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Полтавської області від 07.11.2013р. у справі №917/50/13-г ПАТ «Демітекс» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2013р. позивач звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення 12957,48 грн., з яких: заробітна плата за грудень 2011 року - 1142,81 грн., за січень 2012 року - 1227,53 грн., компенсація при звільнені - за жовтень 2013 року - 3587,14 грн. та моральна шкода - 7000,00 грн.

27.12.2013р. господарським судом Полтавської області прийнято оскаржувану ухвалу з підстав, наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно з приписами статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами пункту 1 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», викладеного у новій редакції згідно з Законом України від 22.12.2011р. N 4212-VI цей Закон набирає чинності через рік з дня його опублікування.

18.01.2012р. в газеті «Голос України» № 8-9 опубліковано вказаний Закон у новій редакції.

У пункті 1-1 перехідних положень зазначено, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури".

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.01.2013р. порушено провадження у справі про банкрутство, а постановою місцевого господарського суду від 07.11.2013р. визнано банкрутом ПАТ «Демітекс» та відкрито ліквідаційну процедуру.

Враховуючи вимоги перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011р., до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 14.05.1992р. зі змінами та доповненнями, а процедуру ліквідації щодо боржника здійснювати за вимогами Закону про банкрутство від 22.12.2011р. N 4212-VI.

У пункті 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. №01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону від 22.12.2011 №4212-VI) встановлено, що положення Закону по банкрутство застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19.01.2013р. Наведене стосується й вирішення спорів, зазначених у частині четвертій статті 10, статті 20 та частині восьмій статті 23 Закону.

Дане твердження також кореспондується з висновками Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які відображені у листі від 07.05.2013р. № 709/0/413 та в якому зазначено наступне.

«У зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 грудня 2011 р. N 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначений Закон викладено в новій редакції. Закон набрав чинності 19 січня 2013 р. (за винятком окремих його положень).

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" статтю 12 ГПК доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах, зокрема про стягнення заробітної плати з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство (як і поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника).

Відповідно до Закону України від 02.10. 2012 р. N 5405-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнено пунктом 11, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, судам слід враховувати положення пункту 1 1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги статті 15 ЦПК, статті 12 ГПК та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо таку ухвалу постановлено після 19.01.2013 р.

Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19.01.2013р., не впливають на визначення юрисдикції справ про стягнення з боржника зарплати, і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.»

З наведеного в сукупності вбачається, що справа про банкрутство ПАТ «Демітекс» порушена до 19.01.2013р. тобто до набрання чинності нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 №4212-VI, а отже відсутні правові підстави для розгляду позовної заяви ОСОБА_1 в порядку господарського судочинства.

Таким чином, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що спірні правовідносини, з урахуванням вимог Закону про банкрутство та норм процесуального законодавства повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що ліквідаційна процедура у справи про банкрутство ПАТ «Демітекс» здійснюється за приписами Закону про банкрутство від 22.12.2011 №4212-VI, однак при цьому неправильно застосовує вимоги вказаного Закону з наступних підстав.

Так, у частині 1 статті 38 Закону про банкрутство зазначено, що вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Отже, з приписів вказаної статті Закону про банкрутство вбачається, що вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури, тобто на підставі заяви у межах справи про банкрутство.

У частині 3 статті 38 Закону про банкрутство зазначено з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснюється офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону про банкрутство особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч.8 ст.23 Закону про банкрутство).

Згідно із статтею 47 вказаного Закону звільнення працівників боржника може здійснюватися після порушення провадження у справі про банкрутство та призначення господарським судом розпорядника майна відповідно до вимог законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Вихідна допомога звільненим працівникам боржника виплачується арбітражним керуючим у встановленому порядку з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутись з межах ліквідаційної процедури до господарського суду з заявою про визнання її вимог та включення до реєстру вимог кредиторів.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлені фактичні обставини справи, висновки суду відповідають цим обставинам та їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував приписи п.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, у зв'язку з чим ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.12.2013р. у справі №917/2569/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 27.12.2013р. у справі № 917/2569/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складений 03.02.2014р.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.