ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,
Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -
розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Шацької селищної ради Волинської області (далі - Селищна рада) справу за позовом ОСОБА_1 до Селищної ради, Шацької районної державної адміністрації Волинської області (далі - Райдержадміністрація), Шацького районного відділу земельних ресурсів Волинської області (далі - Відділ земельних ресурсів), Приватного підприємства “Господарський розрахунковий центр науково-технічних послуг” (далі - Підприємство) про визнання недійсними рішень та зобов'язання виготовити технічну документацію,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати недійсними розпорядження начальника Відділу земельних ресурсів від 6 серпня 2003 року № 149; рішення Селищної ради від 14 серпня 2003 року № 10/10 у частині відміни рішення цієї ради про затвердження матеріалів першочергового поділу земель Колективного сільськогосподарського підприємства “Україна”; розпорядження голови Райдержадміністрації від 25 серпня 2003 року № 179 про відміну раніше прийнятих розпоряджень та зобов'язати Підприємство виготовити технічну документацію про виділення частки земельної ділянки в натурі, а Райдержадміністрацію видати державний акт про право власності на цю частку, а саме: в урочищах “Запісочне” - 1,08 га, “Боярчукове” - 0,10 га, “Ступа” - 0,43 га, “Віси” - 0,73 га.
Ковельський міськрайонний суд Волинської області рішенням від 26 листопада 2004 року позов задовольнив.
Апеляційний суд Волинської області рішенням від 2 червня 2005 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 березня 2008 року рішення суду апеляційної інстанції скасував, а рішення суду першої інстанції - залишив без змін.
У скарзі про перегляд рішення касаційного суду за винятковими обставинами Селищна рада, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), просить Верховний Суд України скасувати рішення касаційного суду та залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.
Вищий адміністративний суд України, розглядаючи цю справу в касаційному порядку, виходив з того, що вона є адміністративною. Проте цей висновок не можна визнати обґрунтованим.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 фактично просив захистити його право на виділення належної йому земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) в конкретних місцях та розмірі, в яких вона була виділена згідно з рішенням Селищної ради про затвердження матеріалів першочергового поділу земель Колективного сільськогосподарського підприємства “Україна”, пізніше скасованого оспорюваним рішенням цієї ради.
Право громадян на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, зокрема, внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також на виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) є майновим (цивільним) і встановлене законом. За змістом частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України майнові відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Органи державної влади або органи місцевого самоврядування при вирішенні питань щодо виділення в натурі земельної частки (паю) наділені повноваженнями, які в сукупності спрямовані на забезпечення реалізації відповідного права власника цієї частки. Використання зазначених повноважень у цих відносинах не змінює приватноправовий характер останніх, оскільки зазначені органи не є суб'єктами владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини 1 статті 17 КАС. Їх діяльність спрямована на припинення права спільної часткової власності у зв'язку з вимогою особи, яка має право на земельну частку (пай), про виділення останньої в натурі. Ця обставина є вирішальною для висновку про те, що ця справа має розглядатися судом цивільної юрисдикції.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Компетенція адміністративних судів згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 того самого Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є правильність рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
За обставин, коли заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування не виступає в цих відносинах як суб'єкт владних повноважень, його участь в оформленні розподілених між власниками земельних часток (паїв) не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
З урахуванням викладеного ухвала Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню, а справа - направленню до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України для розгляду касаційної скарги Селищної ради.
Керуючись статтями 157, 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Скаргу Шацької селищної ради Волинської області задовольнити частково.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2008 року скасувати. Справу направити до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України для розгляду касаційної скарги.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
П. В. Панталієнко
І.Л. Самсін
О.О. Терлецький
Ю.Г. Тітов