У Х В А Л А
Іменем України
31 січня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кожух О.А., Кондора Р.Ю., при секретарі Пудак О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, правонаступником якого є ОСОБА_4, на рішення Рахівського районного суду від 27 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Рахівської державної нотаріальної контори Закарпатської області, Рахівської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання протиправними дій державного нотаріуса, визнання недійсними і скасування свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно,-
в с т а н о в и л а :
У грудні 2012 року ОСОБА_5 звернувся в суд із зазначеним позовом, який в подальшому збільшив, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мама ОСОБА_7, якій на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 та грошовий вклад, що зберігався у Державному ощадному банку України.
При житті ОСОБА_7 зробила розпорядження і на випадок смерті вказаний будинок з надвірними спорудами заповіла ОСОБА_3, який спадщину після матері не прийняв, оскільки не проживав постійно із спадкодавцем і заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний термін нотаріусу не подав.
Позивач єдиний з спадкоємців прийняв спадщину після мами і 17.06.2004 року подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на все спадкове майно він у грудні 2012 року звернувся до державної нотаріальної контори з відповідною заявою, проте у видачі такого свідоцтва йому було відмовлено, у зв'язку з тим, що на дане майно претендують інші спадкоємці, відповідачі по справі.
14 грудня 2012 року Державним нотаріусом було видано на ім'я відповідача ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/3 частин будинку та свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я позивача на 1/3 житлового будинку, а 18 грудня 2012 року два свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я позивача та на ім'я відповідача ОСОБА_3 на 1/2 частку спадкового майна, що складається з відкритих компенсаційних рахунків із залишками грошових коштів з процентами, індексаціями та компенсаціями.
Посилаючись на дані обставини просив суд:
- визнати протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству, дії державного нотаріуса;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом ВТВ № 433777 від 18.12.2012 року видане ОСОБА_3 на 1/2 частку спадкового майна, що складається з відкритих компенсаційних рахунків із залишками грошових коштів з процентами, індексаціями та компенсаціями вартістю 6 391 грн.;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом ВТВ № 433759 від 14.12.2012 року видане ОСОБА_3 на 2/3 житлового будинку АДРЕСА_1;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом ВТВ № 433760 від 14.12.2012 року видане ОСОБА_5 на 1/3 житлового будинку АДРЕСА_1;
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом ВТВ № 433778 від 18.12.2012 року, видане ОСОБА_5 на 1/2 частку спадкового майна, що складається з відкритих компенсаційних рахунків із залишками грошових коштів з процентами, індексаціями та компенсаціями вартістю 6 391 грн.;
- визнати за позивачем (ОСОБА_5) право власності в цілій частині на все спадкове майно, що належало померлій ОСОБА_7, в тому числі житловий будинок АДРЕСА_1.
Рішенням Рахівського районного суду від 27 березня 2013 року позов задоволено частково. Постановлено визнати недійсними та скасовано свідоцтва про право на спадщину за заповітом та законом від 14.12.2012 року та від 18.12.2012 року, видані державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_7 (серії ВТВ № 433777, ВТВ № 433778, ВТВ № 433759, ВТВ № 433760) на ім'я позивача та відповідача. Визнано за позивачем право власності в порядку спадкування та все спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_7 В задоволенні вимоги про визнання дій державного нотаріуса протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству - відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу в якому просить апеляцію відхилити, а рішення суду, яке на його думку є законним та обґрунтованим, залишити без змін.
ІНФОРМАЦІЯ_2 апелянт ОСОБА_3 помер і ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15.05.2013 року провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступників.
З листа Мукачівської державної нотаріальної контори № 697/01-16 від 20.12.2013 року відомо, що спадщину після ОСОБА_3 прийняла його донька ОСОБА_4.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 10.01.2014 року провадження у справі відновлено та залучено до участі у справі в якості відповідача правонаступника ОСОБА_4
В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності позивача, його представника адвоката ОСОБА_8, відповідача ОСОБА_4, представників Рахівської державної нотаріальної контори та Рахівської міської ради, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, а повідомлення представника позивача адвоката ОСОБА_8 про причини неявки в судове засідання колегією визнані неповажними.
Заслухавши представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_9 та відповідача ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.
Оскільки рішення суду позивач не оскаржив, апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідача в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5
Судом першої інстанції встановлено що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, якій на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 та депозитний вклад, що зберігався у Державному ощадному банку України (14, 175).
При житті (05.08.1998 року) спадкодавець ОСОБА_7 зробила розпорядження і на випадок своїх смерті будинок з надвірними спорудами заповіла ОСОБА_3 (а.с.15).
Після смерті спадкодавця протягом шести місяців (17.06.2004 року) до нотаріальної контори по місцю відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини за законом звернувся позивач - ОСОБА_5 (син померлої) який згідно посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 05.09.2003 року був на той час інвалідом третьої групи (а.с. 16,18, 105).
Інший спадкоємець ОСОБА_3, який на час смерті проживав в м. Мукачево і на користь якого спадкодавець залишила заповіт, звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини за заповітом 14.12.2012 року (через дев'ять років).
У підтвердження факту прийняття спадщини та вступу в управління спадковим майном ним було надано нотаріусу ощадну книжку спадкодавця.
Того ж дня (14.12.2012 року) державний нотаріус видала два свідоцтва: - про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_3 на 2/3 частин будинку та - про право на спадщину за законом на ім'я позивача на 1/3 житлового будинку (обов'язкова частка в спадщині).
18.12.2012 року нотаріусом було видана два свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я позивача та на ім'я відповідача ОСОБА_3 на 1/2 частку спадкового майна кожному, що складається з відкритих компенсаційних рахунків із залишками грошових коштів з процентами, індексаціями та компенсаціями вартістю 6 391 грн.
На час відкриття спадщини після ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1) питання прийняття спадщини було врегульовано ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР 1963 року.
Згідно цих норм для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускалося прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнавалася належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до пункту 113 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 року, № 18/5, яка зберігала чинність до 03.03.2004 року, свідоцтво про право на спадщину видавалося спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном могли бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном могли бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймалися державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.
Оскільки з боку позивача були заперечення щодо прийняття відповідачем ОСОБА_3 спадкового майна, державний нотаріус не мала підстав приймати надані останнім документи як доказ вступу в управління чи володіння спадковим майном.
Спадкова справа № 151/204 після померлої ОСОБА_7 не містять згоди позивача на прийняття нотаріусом від відповідача ощадної книжки спадкодавця, як доказу вступу ОСОБА_3 в управління та володіння спадковим майном.
Крім цього, факт заперечення позивача, щодо прийняття ощадної книжки від ОСОБА_3 підтверджується пред'явленим ним 18.12.2012 року позову (а.с. 1).
Інших належних доказів прийняття спадщини ОСОБА_3 державному нотаріусу не надав.
За таких обставин слід визнати, що до набрання чинності нового ЦК України спадщина за ОСОБА_7 прийнята не була.
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 р., передбачено, що правила книги шостої ЦК застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Правовідносини, які склалися між сторонами слід регулювати нормами ЦК України.
Спадкуванням, згідно ст. 1216 ЦК України, є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з частинами 1 та 3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В порушення вимог процесуального законодавства відповідачі (нотаріальна контора та ОСОБА_3) обставини, на які посилалися як на підставу своїх заперечень, не довели і не надали суду жодних належних та допустимих доказів які б підтвердили факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після мами.
В той же час позивач належними доказами довів, що протягом шести місяців після смерті мами він прийняв спадщину шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори по місцю відкриття спадщини.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину за законом та заповітом і вимоги про визнання за позивачем права власності на будинок з надвірними спорудами та грошовий вклад, на думку колегії суддів, є правильним.
Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, правонаступником якого є ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Рахівського районного суду від 27 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: