Судове рішення #35097445


У Х В А Л А

Іменем України



31 січня 2014 року м. Ужгород


Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кожух О.А., при секретарі Пудак О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на заочне рішення Іршавського районного суду від 11 грудня 2013 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-


в с т а н о в и л а :


У серпні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк) звернулося в суд з даним позовом посилаючись на те, що 26.07.2005 року між ОСОБА_3 та Банком був укладений кредитний договір № MKIWGK00000021.

Згідно умов договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 26 308 доларів США для купівлі нерухомості, а позичальник зобов'язався сплатити Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 11,04% річних та повернути кошти до 25.07.2025 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 27.07.2005 року був укладений договір іпотеки, згідно умов якого, останній передав Банку в іпотеку належний йому житловий будинок АДРЕСА_1.

Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував і станом на 11.07.2013 року у нього перед Банком виникла заборгованість в розмірі 27103,53 $ (216557,20 грн. за курсом НБУ 7,99 станом на цю дату), з яких: - заборгованість за кредитом становить 19316,11 $; - заборгованість за відсотками 4578,85 $; - заборгованість по комісії за користування кредитом 910,80 $; - пеня 2297,77 $.

Посилаючись на дані обставини, норми ЦК України, ЖК України, Закону України «Про іпотеку» та умови кредитного договору і договору іпотеки, позивач просив ухвалити рішення, яким: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 216557,20 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом надання Банку права на укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-яким способом з іншою особою-покупцем за ціною не нижчою за ринкову ціну на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії продажу предмета іпотеки, надати для здійснення такого продажу Банку необхідні повноваження. Також просив виселити відповідача й інших осіб, які проживають у житловому будинку зі зняттям їх з реєстраційного обліку в територіальному органі державної міграційної служби України.

Заочним рішенням Іршавського районного суду від 11 грудня 2013 року позов задоволено частково. Постановлено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKIWGK00000021 від 26.07.2005 року в розмірі 216557,20 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-яким способом з іншою особою-покупцем за ціною не нижчою за ринкову ціну на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії продажу предмета іпотеки та надано Банку для здійснення такого продажу необхідні повноваження.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Відповідач дане рішення не оскаржив.

ПАТ КБ «Приватбанк» оскаржив судове рішення в частині відмови в задоволенні вимоги про виселення мешканців з будинку та зняття їх з реєстраційного обліку в територіальному органі державної міграційної служби України.

В обґрунтування апеляційної скарги Банк посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову Банку.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Заслухавши представника Банку, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Оскільки рішення суду відповідач не оскаржив, апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги Банку в частині відмови в задоволенні позовної вимоги Банку про виселення мешканців з будинку та зняття їх з реєстраційного обліку в територіальному органі державної міграційної служби України.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.07.2005 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є Банк, був укладений кредитний договір № MKIWGK00000021.

Згідно умов договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 26 308 доларів США для купівлі нерухомості, а позичальник зобов'язався сплатити Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 11,04% річних та повернути кошти до 25.07.2025 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 27.07.2005 року був укладений договір іпотеки, згідно умов якого, останній передав Банку в іпотеку належний йому житловий будинок АДРЕСА_1.

Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував і станом на 11.07.2013 року у нього перед Банком виникла заборгованість в розмірі 27103,53 $ (216557,20 грн. за курсом НБУ 7,99 станом на цю дату), з яких: - заборгованість за кредитом становить 19316,11 $; - заборгованість за відсотками 4578,85 $; - заборгованість по комісії за користування кредитом 910,80 $; - пеня 2297,77 $.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 1-2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Правовий аналіз вказаних вище норм права вказує на те, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Аналогічні роз'яснення містяться у п. 43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Згідно довідки Іршавського районного сектору ГУ ДМС України в Закарпатській області ОСОБА_3 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1.

З довідки виконавчого комітету Арданівської сільської ради Іршавського району слідує, що до складу сім'ї ОСОБА_3 - мешканця АДРЕСА_1, входять: дружина ОСОБА_4 і троє синів ОСОБА_5, ОСОБА_3, малолітній ОСОБА_6 (а.с. 65).

З матеріалів справи видно, що Банк направляв ОСОБА_3 письмову вимогу про виселення на дві адреси, в тому числі й на адресу АДРЕСА_1 (а.с. 19-21).

Проте закон пов'язує відлік часу для добровільно звільнення житлового будинку саме з дня отримання мешканцями письмової вимоги, а не дня направлення її іпотекодержателем. Примусове виселення на підставі рішення суду можливе лише якщо мешканці, протягом строку для добровільно звільнення житлового будинку, його не звільнили.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. ОСОБА_2 сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В порушення цих норм процесуального права позивач не довів належними та допустимими доказами тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог. Зокрема, позивач не надав суду доказів отримання усіма мешканцями житлового будинку АДРЕСА_1 письмової вимоги іпотекодержателя про добровільне звільнення цього житлового будинку.

Колегія суддів критично оцінює копію повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 24), оскільки таке належним чином не завірено та направлено не за місцем проживання ОСОБА_3

Крім цього, позивач пред'явивши вимогу про виселення мешканців будинку не з'ясував коло цих осіб, не вказав їх відповідачами, в процесі розгляду не заявляв клопотанням в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України, про залучення їх до участі у справі як співвідповідачів.

Вимога Банку про зняття з реєстрації мешканців будинку є похідною від вимоги про їх виселення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вирішуючи спір у частині вимоги про виселення та зняття з реєстрації мешканців житлового будинку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Суд при розгляді цієї частини позовних вимог вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.


Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :


Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» відхилити.

Заочне рішення Іршавського районного суду від 11 грудня 2013 року в частині вирішення вимоги про виселення мешканців з будинку та зняття їх з реєстраційного обліку залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.


Судді:



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація