Головуючий суду 1 інстанції - Темнікова А.О.

Доповідач - Малієнко Н.В.

Справа № 436/2236/13-ц

Провадження № 22ц/782/5352/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого: Малієнко Н.В.,

суддів: Єрмакова Ю.В., Матвєйшиної О.Б.

при секретарі: Ковальчук С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська

від 20 листопада 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід, стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила розірвати шлюб з відповідачем, стягнути з нього аліменти у твердій грошовій сумі по 500 гривень на утримання дитини та неї, як того з подружжя, з ким мешкає дитина-інвалід, а також зобов'язати відповідача приймати участь у додаткових витратах на утримання дитини у розмірі 50% від відповідних витрат.

В обґрунтування позову зазначила, що вона перебуває у шлюбі з відповідачем з 13.11.1999 року. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейні відносини та обов'язки щодо ведення господарства та виховання дитини. Відповідач веде образ життя, несумісний із життям у сім'ї, ніде не працює, зловживає наркотичними засобами, був засуджений Жовтневим районним судом м. Луганська за розповсюдження наркотичних засобів. З 2010 року сторони мешкають окремо, спору про місце мешкання дитини та розподіл майна не має. ОСОБА_4 є інвалідом дитинства та має захворювання: помірна розумова відсталість, обумовлена перінатальною патологією 1 рівня, гіпердинамічний синдром, синдром аутизму. Відповідач не приймає участі в утриманні дитини та її лікуванні, не цікавиться станом здоров'я та не надає будь-якої матеріальної допомоги, тому вона була вимушена звернутися з дійсним позовом до суду.

Рішенням Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 20 листопада 2013 року позовні вимоги задоволені частково. Шлюб, зареєстрований 13.11.1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Кам'янобрідського районного виконавчого комітету міста Луганська, актовий запис № 155, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі 500 (п'ятсот) гривень щомісяця, починаючи від дня подання позову, тобто з 17.09.2013 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 229,40 грн. у дохід держави.

Посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу і просить змінити рішення, скасувавши його в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання подружжя з ким проживає дитина-інвалід та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині відмови в задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання позивачки з якою проживає дитина -інвалід, то саме в цій частині колегією суддів і переглядається оскаржуване рішення суду.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не було доведено факту неможливості знаходження спільної дитини-інваліда без постійного стороннього догляду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 88 СК України той з подружжя, в тому числі і працездатний, що проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом з дитинства та проживає разом із матір*ю, позивачкою ОСОБА_2, за адресою АДРЕСА_1. (а.с.9-10, 16).

Як вбачається з матеріалів справи, наданий позивачкою медичний висновок №2701/21 від 04.10.2007 року (а.с.11) свідчить про стан здоров'я сина, однак він не містить лікарських висновків щодо необхідності постійного стороннього догляду за дитиною-інвалідом, рекомендацій лікаря щодо залучення до цього сторонньої певної особи, не має такого ж висновку і в медичному висновку №223/1 від 15.08.2013 року наданому апеляційному суду.

Доказів того, що позивачка намагалася надати такого висновку суду, або заявляла клопотання суду першої інстанції про витребування такого висновку у медичного закладу, не надано.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 у цій частині ґрунтуються лише на її твердженнях, а не на допустимих та належних доказах в порядку вимог ст.ст. 57, 58 ЦПК України, тому відмова суду першої інстанції в позові в цій частині , є обґрунтованою.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не має.

Доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують з вище зазначених підстав.

Колегія суддів, керуючись ст.ст. 303-304, 307, 308, 315, 324, 325 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 20 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий:

Судді: