Справа №585/4198/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Євтюшенкова В. І.

Номер провадження 22-ц/788/309/14 Суддя-доповідач - Бойко В. Б.

Категорія - 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю., Шевченка В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 грудня 2013 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на непрацездатну повнолітню дитину,

В С Т А Н О В И Л А :

21 листопада 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дочки в розмірі 1000 грн. щомісячно та додаткових витрат на її утримання в розмірі 2000 грн. щомісячно, мотивуючи свої вимоги тим, що під час шлюбу з ОСОБА_3 у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_5, яка є інвалідом з дитинства першої-Б групи безстроково, проживає з нею і потребує стаціонарного лікування. Щомісячно, відповідно до призначень лікарів КЗ « Перша обласна спеціалізована лікарня », для підтримуючого лікування дочки вона два рази купує ліки на суму 1581,34 грн. Зазначає, що вона не може самостійно утримувати дочку, оскільки ніде не працює і доглядає за нею. Відповідач з 2003 року постійно проживає і працює в Іспанії, регулярно отримує заробітну плату, тому просила стягнути з нього аліменти та додаткові витрати на утримання дочки.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 грудня 2013 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1000 грн. щомісячно та додаткові витрати на її утримання в розмірі 2000 грн. щомісячно, починаючи з 21листопада 2013 року. Допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання судових витрат.

Вказане рішення ОСОБА_3 оскаржив в апеляційному порядку, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_4 додаткових витрат на утримання повнолітньої непрацездатної дочки та допущення негайного виконання рішення в цій частині в межах суми платежу за один місяць та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із матеріального стану відповідача та непрацездатності ОСОБА_5

Проте з таким висновком суду в повній мірі погодитись не можна з огляду на наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу сторони одружилися 06 травня 1995 року ( а.с. 3 ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_5 ( а.с. 4 ).

Відповідно до довідки про склад сім'ї №247 від 23 жовтня 2013 року, ОСОБА_5 зареєстрована та проживає разом з матір'ю ( а.с. 6 ).

Із довідки до акта огляду МСЕК серії 10ААВ №594884 вбачається, що ОСОБА_5 є інвалідом І-ої групи Б з дитинства, безстроково ( а.с. 7 ).

Згідно з довідкою КЗ «Перша обласна спеціалізована лікарня» від 13.11.2013 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, перебуває під наглядом у лікаря-психіатра з 2003 року із діагнозом: « Помірна розумова відсталість. Є медичні критерії для звернення до суду із заявою про визнання її недієздатною та встановлення над нею опіки » ( а.с. 8 ).

У зв'язку з безремісійним протіканням хвороби і різноманітністю психіатричної симптоматики ОСОБА_5 потребує постійного лікування ( а.с. 9 ).

Вказані обставини також стверджуються витягом із історії хвороби №1713, випискою з історії хвороби №4123, консультативним висновком від 04 січня 2013 року ( а.с. 13-24 ).

За загальним правилом, батьки зобов»язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, тобто до 18 років.

Разом з тим, відповідно до положень СК України, право на утримання мають також повнолітні діти у разі :

· їх непрацездатності ( ст. 198 СК );

· продовження навчання ( ст. 199 СК ).

Обов»язок батьків щодо утримання повнолітніх дітей не є продовженням аліментного обов»язку, який несли батьки до досягнення дітьми 18 років. Ці правовідносини мають власні підстави виникнення, строки існування, припинення, а також зміст, права та обов»язки їх учасників. Відтак, законодавець визначив, що лише окремі положення, що регулюють відносини щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей, поширюються на відносини щодо утримання повнолітніх дітей.

Зокрема, згідно зі ст. 201 СК України, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача коштів на додаткові витрати, що викликані особливими обставинами, суд не врахував, що позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення коштів на утримання повнолітньої дочки відповідача.

Отже, правила та порядок участі батьків у додаткових витратах на дитину, передбачені ст. 185 СК України, яка поширюється на правовідносини щодо обов'язків батьків по утриманню неповнолітніх дітей, і правила цієї статті не можуть бути розповсюджені на правовідносини, які виникли між повнолітньою дочкою та її батьком.

Таким чином, суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права.

Статтею 367 ЦПК України визначено вичерпний перелік справ, в яких суд допускає негайне виконання рішення, який є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає. Стягнення додаткових витрат на утримання повнолітньої непрацездатної дочки до цього переліку не відноситься, тому суд помилково допустив негайне виконання рішення в цій частині.

З урахуванням викладеного, у відповідності до п. 4) ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду в частині стягнення з ОСОБА_3 додаткових витрат та звернення рішення суду в цій частині до негайного виконання, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

На підставі ст. 88 ЦПК України, належить стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 121 грн. 80 коп. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

В частині стягнення аліментів, рішення суду не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-316 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 грудня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_3 додаткових витрат на утримання ОСОБА_5 та звернення рішення суду в цій частині до негайного виконання скасувати, відмовивши в задоволенні позову в зазначеній частині.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 121 грн. 80 коп. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -