АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА[1]
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Рейнарт І.М., Панченка М.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Печерського району м. Києва, третя особа: Некрутова Валентина Дмитрівна про зміну формулювання причин звільнення та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року, -
встановила:
24.07.2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила відповідно до ст.237-1 КЗпП України стягнути з Територального центру соціального обслуговування одиноких малозабезпечених пенсіонерів і інвалідів Печерського району м.Києва, правильною назвою якого на час розгляду справи є Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Печерського району м. Києва, 20 000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди та відповідно до ст.235 КЗпП України змінити формулювання причин звільнення в трудовій книжці на «звільнення за станом здоров'я».
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що в 2012 році вона двічі перебувала на лікуванні. З встановленим їй діагнозом не рекомендується напружена робота і перенесення тягарів. У зв'язку зі станом здоров'я вона мала намір лягти в лікарню, а потім звільнитися. Оскільки начальник відділу кадрів переконала її, що лікарняний листок буде оплачувати Центр зайнятості, вона погодилась звільнитися за власним бажанням в строки, які їй рекомендували. В подальшому вона дізналась, що втратила право на оплату лікарняного та допомогу по безробіттю, звернулась до директора Некрутової В.Д. з проханням виправити становище, на що отримала відмову в різкій формі. Внаслідок отриманого стресу вона була змушена лягти в лікарню, пів року не мала власного доходу, до отримання пенсії по інвалідності жила на позичені кошти, що призвело до моральних страждань.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Свої доводи обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано дійсні підстави звільнення з роботи.
Зазначила, що вона надала відповідачу довідку лікаря, згідно якої для неї шкідливі надмірні фізичні навантаження, перевищення речей вагою понад 4 кг та інтенсивний режим роботи, яку не було взято до уваги. У зв'язку з цим вона погодилася на звільнення, але за станом здоров'я. Відповідач не роз'яснив, що вона має право на відкликання заяви про звільнення за власним бажанням, чим ввів її в оману та порушив її трудові права. Вважаючи не встановленим порушення її законних прав, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та просить її задовольнити.
Представник Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Печерського району м. Києва тер-Маркарян К.Х. та директор вказаного центру - Некрутова В.Д. просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Печерського району м.Києва №20-к від 27.02.2012 р. ОСОБА_1 призначено на посаду соціального робітника відділення соціальної допомоги вдома №1 з 01.03.2012 р. з місячним випробувальним терміном, з 40 годинним робочим тижнем (а.с.28).
Наказом відповідача №145-в від 25.10.2012 р. ОСОБА_1 надано частину основної щорічної відпустки з 01.11.2012 р. по 20.11.2012 р. (а.с.50).
Під час перебування у відпустці , 08.11.2012 р. ОСОБА_1 звернулась з заявою про звільнення з роботи за власним бажанням 21.11.2012 р. (а.с.52).
На підставі вказаної заяви, заступником директора Хабанець Н.В. видано наказ №91-к від 08.11.2012 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади соціального працівника відділення соціальної допомоги вдома №1 21.11.2012 р. за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України, з яким позивача було ознайомлено 08.11.2012 р. (а.с.53).
Судом першої станції встановлено, що ОСОБА_1 не скористалась своїм правом відізвати заяву про звільнення, незважаючи на раніше подану нею заяву, та 21.11.2012 р. отримала трудову книжку.
З урахуванням відсутності доказів написання позивачем заяви на звільнення під тиском керівника центру, яка на час звільнення останньої перебувала у відпустці, а також не встановлення фактів порушення відповідачем порядку звільнення позивача за власним бажанням, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Медичний висновок ЛКК №3770/29 від 23.11.2012 р., наданий позивачем 27.11.2012 р., не є підставою для зміни запису в трудовій книжці.
Оскільки порушень законних прав позивача під час звільнення судом не встановлено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді:
Справа №22-ц/796/1875/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Цокол Л.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.