ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2014 р. (о 11:13) Справа №801/11137/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Марчевської К.В.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим, начальника Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим Легостаевої Тетяни Анатолівни

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_3 до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим, начальника Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим Легостаевої Тетяни Анатолівни з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим, пов'язані з прийняттям податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 №0000101702, протиправними; визнати дії начальника Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим Легостаевої Тетяни Анатолівни, пов'язані з прийняттям податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 №0000101702, протиправними; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим від 08.11.2013 №0000101702, винесене начальником Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим Легостаевою Тетяною Анатолівною, пов'язане зі збільшенням фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 орендної плати за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,6100 га, для розміщення бази відпочинку за період з січня 2011р. по липень 2013 р., в розмірі 208727,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм податкового законодавства. Позивач зазначає, що за відсутністю внесених змін до договору оренди, у податкового органу були відсутні підстави для збільшення грошового зобов'язання з орендної плати, оскільки розмір орендної плати за період 2011-2013 рр. визначений умовами договору оренди та не був змінений сторонами. Окрім того, позивач зазначив, що податковим органом невірно визначена база оподатковування, а саме врахована величина, яка не є нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Представники позивача у судових засіданнях наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача під час розгляду справи проти задоволення адміністративного позову заперечував зазначивши, що податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі, у межах повноважень податкового органу, у зв'язку з порушеннями податкового законодавства з боку позивача, тому підстав для задоволення позову не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем (ідентифікаційний код НОМЕР_1), перебуває на податковому обліку в Керченській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим, є платником податків та зборів, зокрема, платником орендної плати.

Таким чином, ФОП ОСОБА_3 являється суб'єктом господарювання, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що на підставі рішення 5 сесії 5 скликання від 29.09.2006 Семисотської селищної ради «Про надання в оренду земельної ділянки Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 для реконструкції б/в «ІНФОРМАЦІЯ_1» під автокемпінг» 16.05.2007 між Семисотською селищною радою та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі, зареєстрований в Леніському відділу Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що в книзі запису державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок здійснена запис від 22.06.2007 за реєстраційним № 040701100003.

Згідно умов договору Семисотська сільська рада (орендодавець за договором) передає, а Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 (орендар за договором) приймає у термінове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під існуючі будови та споруди бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 0,6100 га, у тому числі 0,6100 га забудованих земель, що використаються для відпочинку, за адресою Автономна Республіка Крим, Ленінський район, с. Кам'янське.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 159642,47 грн. (п.5 договору). Цільове призначення земельної ділянки - землі рекреаційного призначення (п. 16 договору).

Договір укладений строком на 25 років (п. 8 договору).

Згідно з п.9 договору орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 3192,85 грн. за рік, яка підлягає перерахуванню на рахунок орендодавця місцевий бюджет Семисотської сільської ради.

Розрахунок розміру орендної плати за землю здійснюється з індексацією. (п.10 договору).

Пунктом 13 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у випадку, зокрема зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнту індексації визначених законодавством.

Матеріали справи свідчать, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. Податкового кодексу України, що привело до заниження податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки в сумі 208727,96 грн., в тому числі за 2011 р. в сумі 80797,92 грн., за 2012 р. в сумі 80797,92 грн. та за січень-липень 2013р. в сумі 47132,12 грн.

За результатами перевірки складено акт від 24.10.2013 №224/17.2-21/НОМЕР_1.

На підставі вказаного акта контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 №0000101702 про збільшення ФОП ОСОБА_3 грошових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки за основним платежем - 208727,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 52181,99 грн.

Не погодившись з діями відповідачів щодо прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення та з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідачів та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність донарахування грошових зобов'язань з орендної плати і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

У відповідності до ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. При цьому, згідно ч. 2 ст. 206 Земельного кодексу України плата за землю справляється відповідно до закону.

З 01 січня 2011 року будь - які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України, і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Отже, починаючи з 01.01.2011, законодавець систематизував правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю, як обов'язкового платежу, в розділі ХІІІ Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 4.1.1. п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України закріплено принцип «загальність оподаткування», тобто, кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені Податковим кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями Податкового кодексу.

Відповідно до ст. 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків відповідно до Податкового кодексу.

Пунктом 8.2 ст. 8 Податкового кодексу України передбачено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 9 Податкового Кодексу плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу).

Пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Суд зазначає, орендна плата є формою загальнодержавного податку «плата за землю», а відносини оподаткування регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не допускають диспозитивності.

При цьому платне користування землею є основоположним принципом користування земельними ділянками в Україні. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оскільки плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено Верховною Радою України до загальнодержавних податків і зборів згідно переліку статті 9 Податкового кодексу України, виходячи з аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що розмір орендної плати за земельні ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами.

Тобто, починаючи з 01.01.2011, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові норми, суд погоджується з позицією податкового органу, відповідно до якої позивач був зобов'язаний при розрахунку орендної плати у 2011-2013 рр. враховувати приписи пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

С тих же міркувань суд вважає безпідставними твердження представника позивача, що тільки після внесення відповідних змін до умов договору оренди 16.05.2007 за рішенням Господарського суду АР Крим від 04.11.2013 у справі №901/1426/13, залишеним без змін Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2013, у позивача виникли зобов'язання щодо сплати орендної плати у розмірі, визначеному за вказаним судовим рішенням, та зазначає наступне.

Згідно із п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня і до 01 лютого поточного року і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Аналізуючи зазначені норми, суд вказує, що позивач мав самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з врахуванням вимог, встановлених чинним законодавством.

Крім того, Податковим кодексом України визначено, що річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів та інших обов'язкових елементів цих платежів, у відповідності із п. 12.1.3 п. 12.1 ст. 12 Податкового кодексу України, належить виключно Верховній Раді України.

Пунктом 9 Типового договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності вноситься у грошовій формі та зазначається у відсотках нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Пунктом 13 Типового договору оренди передбачено, що розмір орендної плати за землю переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, на думку суду, відсутня потреба погоджувати питання щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з органами місцевого самоврядування, зокрема, з Семисотської селищної ради, оскільки остання не має на це повноважень, тоді як Податковим кодексом України чітко визначено мінімальний розмір такої орендної плати.

Водночас, перевіряючи правильність визначення податковим органом бази оподаткування з орендної плати за земельні ділянки з урахуванням суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 2826740,00 грн., суд зважає на наступне.

Нормою ст. 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з пп. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України від 11.12.2003 № 1378-IV «Про оцінку земель» (надалі Закон №1378), відповідно до абзацу п'ятого ст. 5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ст. 15 Закону №1378).

Згідно з ст. 18 Закону №1378 нормативна грошова оцінка земель в межах населених пунктів проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

При цьому, законодавець не передбачив можливості орендаря впливати на порядок проведення оцінки орендованої земельної ділянки або можливі її результати, не зважаючи на двосторонній характер укладеного договору оренди.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону №1378 грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Таким чином, виходячи з диспозиції зазначених норм, законодавче визначено кілько видів оцінки, серед яких є нормативна грошова оцінка та експертна грошова оцінка.

Відповідно до ст. 23 Закону №1378 технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Таким чином, відповідно до наведених правових норм саме витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки може бути використаний податковим органом при визначенні бази оподаткування.

Відповідно до акта перевірки для визначення бази оподаткування податковим органом здійснений запит до Міськрайонного управління Держзеагенства в м. Керчі і Ленінському районі в АР Крим від 02.09.2013 №2215/10//17.2-02, за яким податковий орган просив надати інформацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка передана в оренду позивачу, станом на 01.01.2013, з урахування виду діяльності позивача за КВЕД 55.30.

Рішенням 36 сесії 5-госкликання Семисотської сільської ради «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Кам'янське Семисотської сільської ради» від 18.05.2010, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінці земель Семисотської сільської ради: населеного пункту - с. Кам'янське Ленінського району Автономної Республіки Крим.

Згідно листа Міськрайонного управління Держзеагенства в м. Керчі і Ленінському районі в АР Крим від 06.09.2013 вих. № 1045/10-09 останнім надана інформація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням КВЕД 55.30 у сумі 2826740,00 грн.

Водночас згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі №534-1/10-09 від 06.06.2013 Міськрайонного управління Держземагенства в м. Керчі і Ленінському районі Автономної Республіки Крим нормативно грошова оцінка земельної ділянки під базу відпочинку за адресою АДРЕСА_1 складає 533872,00 грн.

Зазначені обставини також встановлені під час розгляду справи №901/1426/13 у Господарському суді АР Крим (рішення від 04.11.2013, залишене без змін Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2013).

Отже, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд зауважує, що податковим органом безпідставно врахована інформація про нормативну грошову оцінку землі з урахування виду діяльності позивача у сумі 2826740,00 грн., яка за своєю правовою природою є експертною грошовою оцінкою землі, у зв'язку з чим, не може бути використана при визначенні бази оподаткування.

При цьому, нормативна грошова оцінка конкретної земельної ділянки є постійною величиною, яка не може бути змінена, зокрема, шляхом застосування на власний розсуд іншого коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, та який не визначений у витяги з проектної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки згідно з умовами договору.

У зв'язку з чим, виходячи з вимог ст. 23 Закону №1378 податковий орган для визначення бази оподаткування був зобов'язаний отримати саме витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі, передану позивачу в оренду, ані запитувати інформацію про визначення нормативної грошової оцінки землі з врахуванням виду діяльності позивача за КВЕД.

Таким чином, при визначення мінімального розміру орендної плати ФОП ОСОБА_3 з урахуванням приписів пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України податковий орган повинен був виходити із нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 533872,00 грн., ані 2826740,00 грн.

Разом з тим суд зазначає, що визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, яка підлягає нарахуванню та сплаті платником податків, відноситься до виключної компетенції податкового органу, тобто до дискреційних повноважень відповідача і суд не вправі перебирати на себе повноваження податкового органу, адже у спірних правовідносинах у суду відсутні повноваження самостійно визначати та нараховувати грошове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки, в тому числі, шляхом зміни бази оподаткування та застосування іншої величини нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).

Повноваження, якими наділені податкові органи, в значній мірі закріплені у Податковому кодексі України. При цьому, норми Податкового кодексу України не лише уповноважують контролюючи органи на вчинення певних дій, а також закріплюють певні принципи і процедури, які визначають порядок здійснення наданих повноважень.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначення за податковий орган розміру орендної плати, яка підлягає перерахуванню платником податків до бюджету, визначення бази оподаткування замість податкового органу, було б формою втручання у дискреційні повноваження відповідача, що суперечить меті і завданню адміністративного судочинства.

Тому суд вважає протиправним нарахування контролюючим органом грошових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки на підставі податкового повідомлення рішення від 08.11.2013 №0000101702, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної діялнки 2826740,00 грн.

Проте, суд звертає увагу податкового органу, що останній не позбавлений права вірно визначити розмір грошових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим та начальника Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим Легостаевої Тетяни Анатолівни щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 №0000101702, то суд вважає, що в цій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає, оскільки визначення грошового зобов'язання у разі встановлення порушень податкового законодавства з боку платника податків та прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень віднесено до повноважень податкового органу, а помилковість визначення бази оподаткування при нарахуванні податкових зобов'язань не свідчить про протиправність дій владних суб'єктів. Окрім того, належним та достатнім способом захисту порушеного права, виходячи з спірних правовідносин, є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 08.11.2013 №0000101702.

У зв'язку з чим, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Під час судового засідання, яке відбулось 27.01.2014, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАСУ постанову складено у повному обсязі 03.02.2014.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим від 08.11.2013 №0000101702.

3. В інший частині в задоволенні адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 458,80 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна