Справа № 119/997/13- ц

2/119/15/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Мурзенка М. В.

при секретарі Маричевій С. В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення батьківства та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання батьківства та стягнення аліментів. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач та відповідач в період з вересня 2006 року по травень 2007 року зустрічались,проживали разом, позивач завагітніла й народила дочку, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої вважає відповідача. Відповідач свого батьківства не визнає, надавати кошти на утримання дитини відмовляється, у зв'язку із чим позивач звернулась до суду з позовом про визнання його батьком дитини й стягнення на користь позивача аліментів на утримання дитини в розмірі ? частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, пояснила, що знайома з відповідачем з дитинства, в період з вересня 2006 по травень 2007 року проживала разом з відповідачем у його батьків, підтримувала з ним стосунки, завагітніла від позивача, проте у зв'язку із виявленням в неї хвороби, відповідач припинив з нею стосунки, відомості про батька в актовому записі зазначені зі слів матері, відповідач з дитиною не спілкується, батьки відповідача надсилали до 2012 року позивачу гроші на утримання дитини.

Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що відповідач припинив стосунки з позивачем в грудні 2006 року, разом з позивачем не проживав, спільне господарство не вів, грошей на утримання дитини не надавав. Аналогічні за змістом пояснення надав відповідач особисто в судовому засіданні 28 січня 2014 року.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, допитавши свідка, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, матір'ю дитини є позивач, відомості про батька зазначені за заявою матері, що підтверджується копією актового запису про народження дитини (а.с. 177).

Сторони по справі між собою в шлюбі не перебували та не перебувають, що визнається сторонами та підтверджується відсутністю відміток про реєстрацію шлюбу між ними в паспортах сторін.

Відповідно до ст. 128 СК України, за відсутності спільної заяви про реєстрацію народження дитини, поданої до органу державної реєстрації актів цивільного стану, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. При цьому підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна (зобов'язана) довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Положення зазначених статей роз'яснено позивачу в судовому засіданні.

З показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що сторони по справі разом не проживали, спільного господарства не вели, підтримували стосунки з вересня 2006 по травень 2007 року, які було припинено, коли у позивача було виявлено небезпечну інфекційну хворобу, а у відповідача- ні.

Відомості, що містяться в листі УДППЗ «Укрпошта» від 16.07.2013 (а.с. 93) щодо систематичного переказу грошей відповідачем позивачу, суд сприймає критично, оскільки факт надсилання коштів відповідачем заперечується, з пояснень позивача в судовому засіданні вбачається, що зазначені перекази здійснювались батьками відповідача від його імені.

Ухвалами суду від 21.05.2013, 30.09.2013 року по справі було призначено судово-медичну генотипоскопічну експертизу, на вирішення якої були поставлені питання щодо визначення походження дитини від сторін, проте експертизу проведено не було через неявку відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 146 ЦПК України, ухвалами суду від 24.07.2013, 29.10.2013, 26.11.2013 року судом було постановлено здійснити примусовий привід відповідача для проведення експертизи, проте виконано їх не було.

З пояснень відповідача, його представника вбачається, що відповідач не з'явився на експертизу, оскільки є військовослужбовцем, зайнятий по службі в робочі дні з 8 до 17 години, відпустку за 2013 рік використав.

Відповідно до ст. 146 ЦПК України, у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, не мають для суду наперед установленого значення.

Оскільки позивачем, всупереч вимогам ст. 10, 60 ЦПК України, не надано суду інших належних, допустимих та беззаперечних доказів батьківства відповідача, суд, виходячи з положень ст. 212 ЦПК України, не вважає за можливе визнати факт походження ОСОБА_4 від відповідача лише на тій підставі, що судово-медичну генотипоскопічну експертизу по справі не було проведено через його неявку.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю вимог.

Керуючись ст. 126, 128 СК України, ст. 10, 11, 14, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя /підпис/

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО.

Суддя: Секретар: