№ справи:102/1666/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Лихачова Л.О.

№ провадження:22-ц/190/683/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Є. В.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Філатової Є.В.

суддів:Любобратцевої Н.І. Харченко І.О.

при секретарі:Почотовій Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання квартири спільною сумісною власністю сторін, про розподіл майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2013 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до ОСОБА_7 просила визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю сторін та розділити цю квартиру, визнавши за сторонами право власності по ідеальної ? частки вказаної квартири за кожним.

Вимоги мотивовані тим, що з листопада 1988 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Армянського суду від 24.09.2012 року, шлюб між сторонами розірвано. Під час шлюбу, 18.10.2007 року, на підставі договору купівлі-продажу на ім'я відповідача сторонами була придбана квартира АДРЕСА_1. Оскільки купівля здійснена під час сумісного життя та за спільні кошти подружжя, відповідно до ст. 60, ч.1 ст. 70 СК України, позивачка бажає реалізувати своє право власності на ? частку квартири.

Рішенням Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено; квартиру АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7; визнано за сторонами право спільної часткової власності на квартиру

АДРЕСА_1 по 12 частки за кожним; право спільної сумісної власності сторін на цю квартиру припинено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовий збір 371,55 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення суду. Апелянт зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції участі не брала, проте вважає, що рішення зачіпає її права та обов'язки як кредитора, оскільки спірне майно було набуте за рахунок наданою нею позики, а тому борги також мають бути включені до складу спільної сумісною власності сторін. Крім того, апелянт вказує, що під час розгляду спору, вона зверталася до суду з клопотанням про допуск до участі у справі в якості третьої особи, втім суд необґрунтовано відмовив в цьому, посилаючись на те, що на час вирішення цього питання провадження за позовом ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики вже було відкрито.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір з приводу поділу майна подружжя, який вирішується за нормами сімейного законодавства та не зачіпає права інших осіб. При цьому суд правильно виходив з положень ст.70 СК України, за якими розмір часток подружжя у спільному майні визнається рівним, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст.292 ЦПК України особа, яка не брала участі у справі має право оскаржити рішення, якщо суд вирішив питання про її права та обов'язки. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_8 є кредитором одного з подружжя, тому вона зацікавлена в платоспроможності боржника та визначенні розміру його частки у спільному майні.

З наданої апелянтом копії ухвали Армянського міського суду від 28.11.2013р. убачається, що у провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_8 до подружжя ОСОБА_6 про стягнення боргу.

За змістом роз'яснень у п.п.21,23 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» майно набуто подружжям під час ведення спільного господарства визнається їх спільним майном незалежно від джерела його набуття, що не зачіпає інтересів інших осіб в тому числі фінансових установ та інших кредиторів.

ОСОБА_8 не заявляла самостійних вимог про визнання прав на спірну квартиру, тому суд першої інстанції правильно відмовив їй у залученні до справи в якості третій особи як кредитора.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_8 заявила позов до обох з подружжя ОСОБА_6 та у разі його задоволення набуватиме право звернення на майно боржників. Тому доводи апелянта про те, що рішення порушує її інтереси та процесуальні права є штучними, не ґрунтуються на законі та не впливають на правильність рішення суду першої інстанції. Підстав для скасування рішення немає.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 308 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити, рішення Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: