8.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/8397/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Олейнік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 25.09.2013 №0001251702, -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 25.09.2013 №0001251702.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 вересня 2013 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області винесено рішення №0001251702 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн. за продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли віку 18 років у кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 (власник ПП ОСОБА_2).

Позивач вважає оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

ОСОБА_1 з 16.10.2012 був прийнятий на роботу до кафе-бару на посаду бармена за трудовим договором №12011203785 за адресою: м. Луганськ, вул.. 16-а Лінія, 40.

22 серпня 2012 року Управлінням Луганської міської ради з питань побутового торговельного обслуговування, громадського харчування та захисту прав споживачів було затверджено графік роботи об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 за №2142.

Фактично з 16.10.2012 позивач працював у ТОВ «Спар Луганськ» за адресою: м. Луганськ, вул. 16 Лінія, 40 на посаді бармена. 14.02.2013 позивач звільнений з кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» з власним бажанням.

Таким чином, на момент складання протоколу, позивач на робочому місці не перебував, законів не порушував, у протоколі був помилково вказаний.

На підставі викладеного позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 25.09.2013 №0001251702 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові. Додатково зазначив, що він неофіційно працював у кафе - барі «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 на посаді бармена у період з вересня 2011 року по вересень 2012 року. У кутку споживача даного кафе знаходилися реєстраційні документи позивача, а саме: Витяг з Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та режим роботи бару, виданий Управлінням Луганської міської ради з питань побутового, торгівельного обслуговування, громадського харчування та захисту прав споживачів від 22.08.2012. Знаходження вказаних документів було пов'язано з тим, що позивач в майбутньому мав намір орендувати дане кафе з метою здійснення підприємницької діяльності ресторанів, але у зв'язку з тим, що між ним та власником кафе склалися неприязні стосунки, позивач припинив оформлювати необхідні документи та у жовтні 2012 року працевлаштувався барменом до ТОВ «Спар Луганськ», яке розташовано за адресою: м. Луганськ, вул.. 16-та Лінія, 40. Яким чином на момент складання адміністративного протоколу працівниками міліції відносно гр. ОСОБА_3 за продаж алкогольних напоїв неповнолітнім особам - 09.02.2013 у місці розміщення інформації даного кафе знаходилися його документи позивачу невідомо, можливо, після припинення роботи барменом у вересні 2012 року власник кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» залишив вказані документи у кутку споживача. Також зауважив, що на момент складання адміністративного протоколу він працював в іншому закладі, а тому не міг здійснювати у кафе - барі «ІНФОРМАЦІЯ_1» діяльність, яка пов'язана з продажем алкогольних напоїв. Крім того, у поясненнях, які надала гр. ОСОБА_3 вказано, що директором бару є ОСОБА_4, що свідчить про те, що гр. ОСОБА_3 не була найманим працівником позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, надав пояснення аналогічно викладеним у запереченнях (а.с. 35-37), просив у задоволенні позову відмовити. У своїх поясненнях зазначив, що позивач перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська з 28.01.2011 та здійснює діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

09.02.2013 працівниками міліції було встановлено факт продажу в кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_1» офіціантом ОСОБА_5 - 300 гр. горілки особам, які не досягли 18-річного віку. За даним фактом відносно ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 156 КУпАП, який був підписаний вказаною особою. 27.02.2013 рішенням адміністративної комісії при виконавчому комітеті Жовтневої районної у м. Луганську ради гр. ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. Згідно пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (повар кафе - бару «ІНФОРМАЦІЯ_1») директором даного закладу є ФОП ОСОБА_1 Також, згідно пояснень позивача у місці розміщення інформації даного кафе знаходилися його реєстраційні документи, а саме: витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та режим роботи даного кафе.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та здійснює діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія ААВ №231908 (арк. справи 7, 84).

09.02.2013 працівниками міліції було складено відносно гр. ОСОБА_5, яка працювала на той час офіціантом кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», протокол про адміністративне правопорушення № 223567 (а.с. 39). Вказаним протоколом було зафіксовано факт продажу гр. ОСОБА_5 неповнолітнім особам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 алкогольних напоїв (водки - 300 гр.).

27.02.2013 постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Жовтневої районної у м. Луганську ради гр. ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 156 ч. 2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. (а.с. 40).

05.07.2013 Жовтневим РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області було спрямовано на адресу відповідача матеріали адміністративного провадження відносно гр. ОСОБА_5 (а.с. 45).

25 вересня 2013 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області прийнято рішення №0001251702 про застосування фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн. за продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років (арк. справи 8).

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. №481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Пунктом 2 частини 1 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Згідно ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджено Постановою КМУ № 790 від 02.06.2003.

Згідно п.5 вказаного Порядку підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, зокрема, є: матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як вбачається з п.6 вказаного Порядку, рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, ДПС, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

Як встановлено у судовому засіданні, 16.10.2012 між позивачем та ОСОБА_7 було укладено трудовий договір, згідно якого позивач був прийнятий на посаду бармена до ТОВ «Спар Луганськ» та звільнений за власним бажанням 14.02.2013. Трудовий договір було зареєстровано та знято з реєстрації, у зв'язку з його розірванням у Луганському міському центрі зайнятості (а.с. 9-10).

Також у судовому засіданні із пояснень позивача було встановлено, що він неофіційно працював у кафе - барі «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 на посаді бармена у період з вересня 2011 року по вересень 2012 року. У кутку споживача даного кафе знаходилися реєстраційні документи позивача, а саме: Витяг з Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та режим роботи бару, виданий Управлінням Луганської міської ради з питань побутового, торгівельного обслуговування, громадського харчування та захисту прав споживачів від 22.08.2012. Знаходження документів позивача у кутку споживачів кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» пояснено тим, що позивач в майбутньому мав намір орендувати дане кафе з метою здійснення підприємницької діяльності ресторанів, але у зв'язку з тим, що між ним та власником кафе склалися неприязні стосунки, позивач припинив оформлювати необхідні документи та у жовтні 2012 року працевлаштувався барменом до ТОВ «Спар Луганськ», яке розташовано за адресою: м. Луганськ, вул.. 16-та Лінія, 40. Яким чином на момент складання адміністративного протоколу (09.02.2013) у місці розміщення інформації даного кафе знаходилися його документи позивачу невідомо, можливо, на його думку, після припинення роботи барменом у вересні 2012 року власник кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» залишив вказані документи у кутку споживача.

Вказані обставини підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; режимом роботи бару, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та виданого на ім'я ФОП ОСОБА_1, поясненнями позивача, наданими ним особисто на ім'я начальника ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська Жердєву Є.В. (а.с. 7, 11, 92-93).

Також у судовому засіданні було встановлено, що гр. ОСОБА_3 не була оформлена у позивача як найманий працівник, що підтверджується службовим листом відділу РОП від 18.12.2013 (а.с. 85).

Згідно листа управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ Міндоходів у Луганській області від 23.12.2013 відносно суб'єкта господарювання, який здійснював підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 станом на 25.09.2013 за вказаною адресою діюча ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями відсутня.

Також у судовому засіданні було встановлено та не спростовано відповідачем, що на момент встановлення працівниками міліції факту продажу гр. ОСОБА_3 алкогольних напоїв неповнолітнім особам, позивачем не було укладено договору оренди на кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» з власником даного закладу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доказів того, позивач на момент встановлення факту адміністративного правопорушення (09.02.2013) орендував приміщення кафе - бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» та безпосередньо здійснював діяльність, пов'язану з торгівлею алкогольними напоями відповідачем надано не було. Також судом не було встановлено та доведено відповідачем, що гр. ОСОБА_5 безпосередньо була найманим працівником у позивача в якості бармену вказаного закладу, внаслідок чого у відповідача взагалі відсутні належні докази щодо порушення позивачем статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме, здійснення продажу алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років.

Посилання відповідача на пояснення гр. ОСОБА_3, з яких вбачається, що директором кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» є ОСОБА_4, та який орендує вказаний заклад, є безпідставними, оскільки пояснення вказаної особи ґрунтуються лише на припущеннях, про що свідчить її висловлювання «на сколько мне известно». Крім того, особисті дані директора закладу, які вказала гр. ОСОБА_3 не співпадають з даними позивача. (а.с. 42).

Також суд не приймає до уваги і доводи відповідача про те, що факт здійснення позивачем у кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_1» продажу алкогольними напоями підтверджується знаходження у місці розташуванні інформації даного закладу документів, а саме: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та документу про режим роботи бару, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, виданого на ім'я ФОП ОСОБА_1 Луганською міською радою з огляду на наступне.

Згідно статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Статтею 3 вказаного Закону встановлений порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Згідно ч. 11 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Як було встановлено у судовому засіданні, у період роботи барменом у кафе - барі «ІНФОРМАЦІЯ_1» у 2011-2012 роках позивач в майбутньому мав намір орендувати дане кафе з метою здійснення підприємницької діяльності ресторанів, але у зв'язку з тим, що між ним та власником кафе склалися неприязні стосунки, позивач припинив оформлювати необхідні документи. Єдиний документом, який позивач оформив для здійснення підприємницької діяльності, яка пов'язана з діяльністю ресторанів у вказаному закладі є режим роботи бару, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та виданий на ім'я ФОП ОСОБА_1 Але, як вже було вище зазначено судом, наявність вказаних документів у кутку споживача кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» не може бути належним доказом фактичного здійснення суб'єктом господарювання діяльності, яка пов'язана з діяльністю ресторанів та здійснення продажу алкогольних напоїв, оскільки для здійснення суб'єктом господарювання діяльності, пов'язаної з продажем алкогольних напоїв необхідно, зокрема, отримати ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. На момент складання працівниками адміністративного протоколу (09.02.2013) та прийняття відповідачем оскаржуваного рішення такої ліцензії позивач не мав. Наявність у позивача лише графіку роботи кафе не може бути належним доказом здійсненням ним у вказаному закладі діяльності, пов'язаної з діяльністю ресторанів та продажем алкогольних напоїв, оскільки для здійснення такої діяльності суб'єкт господарювання повинен оформити певний перелік документів. Таким чином, судом було встановлено, що під час складання протоколу про адміністративну відповідальність відносно гр. ОСОБА_3 у позивача були відсутні належним чином оформлені документи, які б підтверджували здійснення ним господарської діяльності, яка пов'язана із продажем алкогольних напоїв.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Враховуючі встановлені обставини судом та надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що відповідачем не була надана належна оцінка наявних адміністративних матеріалів про адміністративне правопорушення та не було вжито певних заходів щодо отримання доказів на підтвердження здійснення позивачем діяльності, пов'язаної з продажем алкогольних напоїв, а тому безпідставно винесено відносно позивача оскаржуване рішення, що є наслідком для його скасування.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 25.09.2013 №0001251702 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про застосування фінансових санкцій від 25.09.2013 №0001251702, яким застосовано до ОСОБА_1 фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; і.н.НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 68,41 грн. (шістдесят вісім гривень 41 копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 27 січня 2014 року.

Суддя Н.В. Кравцова