ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2014 року Справа № 2а-2567/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Луцької ОДПІ Ярошика Т.В.,
представника відповідача ГУДКСУ у Волинській області Вербич М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0003151701/0 від 26.08.2010 року та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 107 333 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010 року, про що складено акт №4692/17-2/НОМЕР_1 від 16.08.2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за вересень 2007 року на суму 107 333 грн. На підставі вказаного акту перевірки, Луцькою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003151701/0 від 26.08.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 107 333 грн.
Позивач не погоджується з винесеним Луцькою ОДПІ податковим повідомленням-рішенням №0003151701/0 від 26.08.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 107 333 грн., виходячи з наступного.
30.08.2007 року сідельний тягач марки DAF FTxF, згідно договору про поставку №10/07/07 від 10.07.2007 року укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (покупець) та фірмою "Аsіa-West Internationale Spedition Gmbh", Німеччина (продавець), був розмитнений та доставлений на митну територію України зі сплатою позивачем усіх митних платежів, включаючи податок на додану вартість.
Відповідно до "Правил державної реєстрації та обліку автомобілів" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами, а оскільки ОСОБА_5 являється фізичною особою-підприємцем, тому автомобіль марки DAF FTxF був зареєстрований як за фізичною особою.
Вказує, що ввезений автомобіль марки DAF FTxF використовуються ним у господарській діяльності, що підтверджується ліцензійними картками, актами прийому-передачі послуг та виконаних робіт, податковими накладними, договорами про страхування, заявками на надання транспортних послуг, з яких вбачається, що позивачем надавалися транспортні послуги вищевказаним автомобілем.
У зв'язку з чим, вважає, що сума податку на додану вартість у розмірі 107 333 грн., сплачена позивачем при імпорті автомобіля марки DAF FTxF, правомірно включена ним до складу податкового кредиту у вересні 2007 року, а в подальшому заявлена ним до бюджетного відшкодування.
Враховуючи вищенаведене, просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0003151701/0 від 26.08.2010 року та стягнути з Державного бюджету України на його користь суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2007 року в розмірі 107 333 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити повністю.
Представник відповідача Луцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області в судовому засіданні позовних вимог не визнала. В поданих до суду письмових запереченнях зазначила, що до податкового кредиту приватного підприємця можливе включення сум податку на додану вартість по транспортним засобам, придбаним та зареєстрованим лише на суб'єкта господарювання, а не на приватну особу, та за умови використання їх в оподаткованих операціях.
Вважає, що оскільки імпортований позивачем автомобіль марки DAF FTxF зареєстрований в Україні на фізичну особу - ОСОБА_5, а не на суб'єкта підприємницької діяльності, тому сума податку на додану вартість, сплачена при ввезенні автомобіля, не підлягає бюджетному відшкодуванню. У зв'язку з чим, просить відмовити в задоволені позовних вимог позивача повністю.
В судовому засіданні представник відповідача ГУДКСУ у Волинській області заперечила проти задоволення позовних вимог позивача. В письмових запереченнях вказала, що відповідно до п.4.1 спільного наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 02.07.1997 року №209/72 "Про затвердження Порядку шкодування податку на додану вартість" і п.5, п.7 Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України і Державного казначейства України від 03.08.2004 року №451/501/132 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин) відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету здійснюється органами Державного казначейства України на підставі висновків податкового органу або за рішенням суду.
Проте, висновки на повернення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 за вересень 2007 року до Головного управління Державного казначейства України у Волинській області не надходили, а тому просить відмовити в задоволені позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, судом встановлені наступні обставини.
Судом встановлено, що з 05.08.2010 року по 11.08.2010 року Луцькою ОДПІ була проведена виїзна позапланова перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.12.2006 року по 30.05.2010 року, про що складено акт №4692/17-2/НОМЕР_1 від 16.08.2010 року. (а.с.9-47)
В ході перевірки встановлено, що у вересні 2007 року позивачем до складу податкового кредиту неправомірно включено податок на додану вартість в сумі 107 333 грн., сплачений при придбанні вантажного автомобіля марки DAF FTxF, згідно вантажно-митної декларації №201000002/7/010290 від 30.08.2007 року, який в подальшому був зареєстрований за фізичною особою ОСОБА_5, чим порушив підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
На підставі акту перевірки №4692/17-2/НОМЕР_1 від 16.08.2010 року, Луцькою ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення №0003151701/0 від 26.08.2010 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 107 333 грн.
Суд вважає податкове повідомлення-рішення №0003151701/0 від 26.08.2010 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 107 333 грн., сплаченого при придбанні вантажного автомобіля марки DAF FTxF, до складу податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2007 року.
Об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України. Пунктом 4.3 статті 4 цього ж Закону передбачено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням, встановлених законом витрат.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті, який в свою чергу передбачає, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.
Згідно із підпунктом 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.
Як встановлено судом, 16.05.2000 року ОСОБА_5 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2. (а.с.76)
13.06.2006 року зареєстрований платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №53684131 від 13.06.2006 року. (а.с.77)
З наявних в матеріалах справи ліцензії серії НОМЕР_3 від 26.10.2009 року та ліцензійної картки серії НОМЕР_4, з строком дії ліцензії з 27.10.2009 року по 26.10.2014 року вбачається, що видами господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 є надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт". Дозволений вид робіт: внутрішні і міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами. (а.с.50, 55)
Судом встановлено, що 10.07.2007 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (покупець) та фірмою "Аsіa-West Internationale Spedition Gmbh", Німеччина (продавець) було укладено контракт №10/07/07 на поставку вантажного сідельного тягача марки DAF FTхF 105410 SC, вартістю 74 000 Євро, та напівпричепу-рефрижератора Stuck Schmitz Cargobull SKO 24/L-123,4 FP, вартістю 54 000 Євро. (а.с.51-54)
Згідно вантажно-митної декларації №201000002/7/010290 від 30.08.2007 року та міжнародної товарно-транспортної накладної, вантажний сідельний тягач марки DAF FTхF 105410 SC, фактурна вартість якого склала 509 390, 47 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 107 332, 70 грн., був поставлений на митну територію України. (а.с.111-113)
При цьому, відповідачем сплачені до Державного бюджету України митні платежі та збори, в тому числі податок на додану вартість за вставкою 20 відсотків у розмірі 107 332, 70 грн. відповідно до простого векселя серії АА №1010746 від 30.08.2007 року. (а.с.93)
Представник Луцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області в судовому засіданні не заперечував факту сплати позивачем податку на додану вартість в сумі 107 332, 70 грн.
Крім того, в акті перевірки №4692/17-2/НОМЕР_1 від 16.08.2010 року порушень щодо сплати податку на додану вартість при ввезенні транспортних засобів не встановлено.
01.09.2007 року вказаний транспортний засіб зареєстрований у РЕГ Луцького МРВ ДАІ УМВС України у Волинській області за фізичною особою ОСОБА_5, про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5. (а.с.48)
Факт використання ввезеного автомобіля у господарській діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №0036463, CMR №72600637, з яких вбачається, що саме придбаним транспортним засобом здійснюються міжнародні перевезення, рахунками та актами прийому-передачі виконаних робіт, податковими накладними. (а.с.62-75)
Суму податку на додану вартість в розмірі 107 332, 70 грн., сплачену при придбанні вантажного сідельного тягача марки DAF FTхF, позивачем включено до складу податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2007 року, а в подальшому до бюджетного відшкодування.
Таким чином, суд вважає, що позивачем дотримано усіх умов, визначених Законом №168/97-ВР, а саме: податок на додану вартість сплачено до бюджету при розмитненні товару у зв'язку з його придбанням з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; факт сплати податку підтверджується вантажно-митною декларацією.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність віднесення суми податку на додану вартість по господарській операції з придбання вантажного сідельного тягача марки DAF FTхF до складу податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2007 року та включення її до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,
Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача Луцької ОДПІ про те, що оскільки імпортований позивачем автомобіль марки DAF FTxF зареєстрований в Україні на фізичну особу - ОСОБА_5, а не на суб'єкта підприємницької діяльності, тому сума податку на додану вартість, сплачена при ввезенні автомобіля, не підлягає бюджетному відшкодуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року, передбачено реєстрацію транспортних засобів лише за юридичними або фізичними особами.
Тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець.
Статтею 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Отже, неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит по операціях з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та не позбавляє права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.
Таким чином, суд вважає, що Луцька ОДПІ прийшла до помилкового висновку про право включати до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість по транспортних засобах зареєстрованих лише на юридичну особу, а не на приватну особу, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутні порушення норм підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому відсутній факт завищення суми податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2007 року в розмір 107 333, 70 грн., що в свою чергу унеможливлює зменшення суми бюджетного відшкодування на вказану суму, а тому податкове повідомлення-рішення №0003151701/0 від 26.08.2010 року є протиправним і підлягає скасуванню.
Згідно підпунктів 7.7.3-7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Оскільки підприємцю сплачений при імпорті автомобіля податок на додану вартість не відшкодовано після подання декларації за вересень 2007 року, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача податку на додану вартість в розмірі 107 333 грн. підставними та такими, що підлягають до задоволення.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 підлягають до повного задоволення, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0003151701/0 від 26 серпня 2010 року та стягнення з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 107 333 гривень.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №304 від 24.09.2010 року на суму 1 074 грн. та платіжним дорученням №303 від 24.09.2010 року на суму 3, 40 гривень, а відтак, на підставі ч.1 ст.94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 077, 40 грн.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України "Про податок на додану вартість", суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 26 серпня 2010 року №0003151701/0.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (НОМЕР_1, АДРЕСА_1) суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 107 333 (сто сім тисяч триста тридцять три) гривень.
Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (НОМЕР_1, АДРЕСА_1) документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 077 гривень 40 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 03 лютого 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ю.Ю. Сорока