Судове рішення #3506872
39/184

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України


20.11.08 р.                                                                                                       Справа № 39/184                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіній Н.С.

при секретарі Бахрамовій А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК СКЛО” м. Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства виробничої фірми “Санлайт” м. Донецьк

про стягнення 82 263 грн. 00 коп.


За участю представників сторін:

від позивача: Бодряга В.В. – за довіреністю;

від відповідача: не з’явився;

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТК Скло” м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Приватного підприємства виробничої фірми “Санлайт” м. Донецьк,  про стягнення заборгованості в сумі 81 000 грн. 00 коп., яка складається з основного боргу в сумі 78 884 грн. 24 коп.,  3% річних в сумі 1 099 грн. 00 коп., інфляційних в сумі 1 087 грн. 00 коп.

Заявою про уточнення до позовної заяви позивач збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 78 884 грн. 00 коп.,  3% річних в сумі 1 284 грн. 00 коп., інфляційні в сумі 1 875 грн. 00 коп.

Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням уточнень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки товарів № 0108-1 від 03.01.2008 р., специфікацію № 1 від 17.03.2008 р., видаткові накладні № 180 від 23.11.2007 р., № 181 від 23.11.2007 р., № 182 від 23.11.2007 р., № 183 від 22.11.2007 р., № 204 від 12.12.2007 р., № 205 від 12.12.2007 р., № 227 від 25.12.2007 р., № 235 від 28.12.2007 р., № 236 від 28.12.2007 р., № 221 від 19.12.2007 р., № 220 від 19.12.2007 р., № 51 від 17.04.2008 р., № 48 від 10.04.2008 р., № 44 від 02.04.2008 р., № 195 від 30.11.2007 р., № 35 від 20.03.2008 р., № 33 від 13.03.2008 р., № 28 від 04.03.2008 р., № 22 від 26.02.2008 р., № 17 від 11.02.2008 р., № 09 від 31.01.2008 р., № 06 від 24.01.2008 р., № 03 від 16.01.2008 р., довіреності серії ЯНЦ № 005696 від 23.11.2007 р., серії ЯОТ № 638657 від 12.12.2007 р., № 638668 від 25.12.2007 р., № 638730 від 16.04.2008 р., № 638727 від 10.04.2008 р., № 638726 від 02.04.2008 р., серії ЯНЦ № 005698 від 26.11.2007 р., серії ЯОТ  акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2007 р. по 03.11.2008 р., податкові накладні, розрахунки.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних судом документів та доказів не надав.

Направлені на адресу відповідача поштові конверти з повідомленням повернуті адресатові з позначкою підприємства поштового зв’язку “за зазначеною адресою не проживає”.

Згідно отриманої довідки Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4-20/1761 від 16.10.2008 р. юридична особа – Приватне підприємство виробнича фірма “Санлайт” зареєстрована за адресою 83017, м. Донецьк, Калінінський район, б. Шевченко, 27, кв. 219.

Відповідно до положень Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” № 755-IV  від 15.03.2003 р. обов’язок щодо повідомлення органів державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу покладено на господарюючого суб’єкта.

Станом на час розгляду справи, внесення будь-яких змін стосовно юридичної адреси Приватного підприємства виробничої фірми “Санлайт” порівняно з тією, що зазначена позивачем в позові, державним реєстратором не здійснювалося.

Таким чином, з огляду на приписи ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки наявні матеріали справи надають можливість належним чином провести спірну кваліфікацію юридичних правовідносин.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

03.01.2008 р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “ТК СКЛО” м. Донецьк, та відповідачем, Приватним підприємством виробничою фірмою “Санлайт” м. Донецьк, укладено договір поставки товару № 0108-1, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно даного Договору Постачальник (позивач) реалізує, а Покупець (відповідач) придбає листове скло, найменування, одиниці виміру та ціна якого визначені специфікацією до Договору.

Специфікацією № 1 від 17.03.2008 р. сторони узгодили, що згідно укладеного Договору постачальник поставляє скло листове М1 4мм за ціною 26,00 грн. за 1 кв.м.

На виконання умов Договору позивач у період з 02.04.2008 р. по 17.04.2008 р. згідно накладних № 44 від 02.04.2008 р., № 48 від 10.04.2008 р., № 51 від 17.04.2008 р. поставив відповідачеві визначений специфікацією № 1 від 17.03.2008 р. товар на загальну суму 145 608 грн. 96 коп., що також посвідчують представлені позивачем податкові накладні за спірний період.

Поставлений позивачем за вищевказаними накладними Товар отримано повноважною особою відповідача на підставі довіреностей серії ЯОТ № 638726 від 02.04.2008 р., № 538727 від 10.04.2008 р., № 638730 від 16.04.2008 р., про що свідчить підписи особи на означених накладних.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачу Товару на суму 145 608 грн. 96 коп., тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та п.п. 1.1, розділу 4 Договору.                                                                                               

Відповідно до п.п 5.2 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання Товару, простим банківським переводом на поточний рахунок Постачальника.

Проте взяті на себе згідно Договору обов’язки відповідач належним чином не виконував, вартість поставленого Товару за вказаними накладними та виставлені позивачем рахунки № 5104-2 від 15.04.2008 р., № 0804-2 від 08.04.2008 р., № 0104-2 від 01.04.2008 р., оплатив частково, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 98 884 грн. 24 коп.

04.07.2008 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою погасити наявну заборгованість в сумі 98 884 грн. 24 коп.

З моменту направлення позивачем означеної претензії відповідачем додатково було сплачено грошові кошти в сумі 20 000 грн. 00 коп.

На час звернення позивача  до суду з позовом за відповідачем рахувалася заборгованість за поставлений Товар, з якої позивач просить стягнути - 78 884 грн. 00 коп.

Відповідно до  ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 78 884 грн. 00 коп., не надав, заявлені позовні вимоги не спростував.

На момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 78 884 грн. 00 коп. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання  також тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних з простроченої суми, на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку 3% річних за період з моменту виникнення права вимоги по  30.10.2008 р. складають 1 284 грн. 00 коп., а сума інфляції за період травень, червень, вересень 2008 р. - 1 875 грн.

Арифметично перевіривши вимогу позивача стосовно стягнення 3% річних та інфляції судом встановлено.

за накладною № 44 від 02.04.2008 р. з терміном оплати до 16.04.2008 р. позивачем розраховуються 3% річних на суму 1 800 грн. 00 коп., які, згідно наданого позивачем розрахунку, за період з 16.04.2008 р. по 03.09.2008 р. складають 20 грн., за розрахунком суду – 20,65 грн. (1800грн*3%/100%*140днів/366днів).

за накладною № 48 від 10.04.2008 р. з терміном оплати до 24.04.2008 р. та з урахуванням платежу від 03.09.2008 р. на суму 20 000 грн. 00 коп. позивачем представлено наступний розрахунок 18 200 грн. – 132 дня (за період 24.04.2008 р. по 03.09.2008 р.) 196 грн.; 30 336 грн. – 189 днів (за період з 24.04.2008 р. по 30.10.2008 р.), за розрахунком суду на суму 48 536, 32 грн. (сума накладної № 48 від 10.04.2008 р.) за 132 дня прострочки 3% річних складають 525, 15грн. (48536, 32 грн.*3%/100%*132дня/366днів); на суму 30336,32 грн. (сума накладної за відрахуванням платежу від 03.09.2008 р.) за 189 днів прострочки 3% річних складають 147, 74 грн. (30336,32 грн.*3%/100%*189днів/366днів).

за накладною № 51 від 17.04.2008 р. з терміном оплати до 01.05.2008 р. позивачем нараховано 3% річних в сумі 723 грн., за розрахунком суду 3% річних на суму 48 536, 32 грн. за 182 дня прострочки складають 724, 07 грн. (48536, 32 грн.*3%/100%*182дня/366днів).

індекс інфляції, виходячи з представленого позивачем розрахунку складає за травень 2008 р. на суму 98,88 тис. - 296 грн., за червень 2008 р. на суму 98,88 тис., – 791 грн., за вересень 2008 р. на суму 78884 грн. – 788 грн., за розрахунком суду індекс інфляції за травень 2008 р. складає 1285,5 грн. ((98884, 24 грн.*101,3%/100%)-98884,24 грн.)), за червень 2008 р. – 791,07 грн. ((98884,24грн.*100,8%/100%)-98884,24грн.), за вересень 2008 р. на суму 78884,24 грн. – 867,73 грн. ((78884,24грн.*101,1%/100%)-78884,24грн.).

Одночасно,  враховуючи, що вимоги позивача в цій частині не суперечать вимогам закону, а також беручи до уваги межі розгляду судом позовних вимог, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК Скло” м. Донецьк  в частині стягнення 3% річних та суми інфляції суд задовольняє виходячи з заявлених позивачем сум, з урахуванням уточнень 3% річних в сумі 1 284 грн. 00 коп., інфляційні в сумі 1 875 грн. 00 коп.

За таких обставин, враховуючи наявність заборгованості та межі розгляду господарським судом позовних вимог, вимоги позивача стосовно стягнення 3% річних та інфляції суд вважає такими, що підлягають задоволенню

Крім того, за подання позовної заяви позивачем, згідно платіжних доручень № 268 від 810 грн. 00 коп., № 304 від 20.10.2008 р. оплачене державне мито в сумі 825 грн. 00 коп., що є більшим від встановленого законом розміру.  

Відповідно до п.п. а п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” N 7-93 від 21 січня 1993 року, за подання позовної заяви з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.10.2008 р., позивачем мало бути сплачене державне мито в сумі 822 грн. 63 коп.

Надлишково сплачене державне мито в сумі 2 грн. 37 коп., відповідно до п.1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” N 7-93 від 21 січня 1993 р. та ст. 47 ГПК України підлягає поверненню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі ст.ст. 520, 523, 525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, п.1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК Скло” м. Донецьк  – задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства виробничої фірми “Санлайт” м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК Скло” м. Донецьк основний борг в сумі 78 884 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1 284 грн. 00 коп., інфляційні в сумі 1 875 грн. 00 коп., витрати за державним митом в сумі 822 грн. 63 коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 81 грн. 58 коп.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК Скло” м. Донецьк  надлишково сплачене державне мито в сумі 2 грн. 37 коп.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.


          


               Суддя                                                                                                                                           


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація