АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження

№22-ц/796/1088/2014 Головуючий у 1-й інстанції: Савлук Т.В.

Доповідач: Українець Л.Д.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Дем»янчук Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області, Державного агентства рибного господарства України, треті особи: Голова Державного агентства рибного господарства України Дроник Віктор Сергійович, Начальник Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області Горобець Тарас Олександрович про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.

У мотивування вимог посилався на те, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва 26 грудня 2012 року його позов до відповідачів про визнання незаконним та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ голови Державного агентства рибного господарства України від 03.10.2012 року № 90-К; визнано незаконним та скасовано наказ (по особовому складу) начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області від 03.10.2012 року № 339/К; поновлено його на посаді заступника начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області.

На виконання рішення суду в частині його поновлення на роботі, 28 грудня 2012 року ним пред'явлено виконавчий лист для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, проте упродовж грудня 2012 року по вересень 2013 року відповідачами не виконано рішення суду в частині поновлення його на роботі.

Наказом Державного агентства рибного господарства України від 04 червня 2013 року № 52-ТО «Про поновлення ОСОБА_2.» наказано поновити його на посаді заступника начальника з матеріально-технічного забезпечення Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Київській області з 03 жовтня 2012 року, до якого Наказом Державного агентства рибного господарства України від 05 червня 2013 року № 53-ТО внесено зміни.

Разом з тим, зазначав, що даний наказ про поновлення його на роботі є незаконним та вважав, що його не поновлено на роботі.

У зв'язку з тим, що рішення про поновлення його на роботі не виконується тривалий час, порушуються його права та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд стягнути з Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області на його користь 17049 грн.78 коп. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 05 червня 2013 року по 07 листопада 2013 року і стягнути з Державного агентства рибного господарства України на його користь моральну шкоду в розмірі 50000 грн. (а.с.117-122).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зазначає, що для захисту свого порушеного права особа може звернутись до суду виключно в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, шляхом подачі письмової позовної заяви.

При цьому жодна правова норма, в тому числі ст. 236 КЗпП України, не встановлює обов'язку звертатися до суду з заявою, а не з позовом, тому вважає, що суд першої інстанції позбавив його можливості захистити порушене право.

Крім того, відмова суду в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2012 року позов ОСОБА_2 до Державного агентства рибного господарства України, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області про визнання незаконним та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ голови Державного агентства рибного господарства України від 03.10.2012 року № 90-К. Визнано незаконним та скасовано наказ (по особовому складу) начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області від 03.10.2012 року № 339/К. Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області. Стягнуто з Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.10.2012 року по 26.12.2012 року у розмірі 9 385 гривень 20 копійок. Стягнуто солідарно з Державного агентства рибного господарства України, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 4 000 гривень. В іншій частині позову відмовлено. Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді заступника начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області та стягнення середнього заробітку у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання (а.с.13-26).

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2013 року, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2012 року змінено в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та викладено рішення в цій частині в наступній редакції: «Стягнути з Державного агентства рибного господарства України на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в розмірі 4000,00 грн.» В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2012 року залишено без змін (а.с.27-34).

Наказом Державного агентства рибного господарства України №52-ТО від 04 червня 2013 року «Про поновлення ОСОБА_2.», поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника з матеріально-технічного забезпечення Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Київській області з 03 жовтня 2012 року та вважати його як такого, що приступив до роботи з 04 червня 2013 року. Скасовано наказ Держрибагенства України від 03 жовтня 2012 року №90К «Про звільнення ОСОБА_2.» (а.с.39).

Наказом Державного агентства рибного господарства України №53-ТО від 05 червня 2013 року «Про внесення змін до наказу Держрибагенства від 04.06.2013 року №52-ТО «Про поновлення ОСОБА_2.» внесено наступні зміни: «слова «Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Київській області» замінити на «Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Київській області» у зв'язку з технічною помилкою (а.с.40).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 до Державного агентства рибного господарства України про визнання незаконними і скасування наказів - задоволено. Визнано незаконними і скасовано: наказ Державного агентства рибного господарства України від 04.06.2013 року №52-ТО «Про поновлення ОСОБА_2.» та наказ Державного агентства рибного господарства України від 05.06.2013 року №53-ТО «Про внесення змін до наказу Держрибагенства від 04.06.2013 №52-ТО «Про поновлення ОСОБА_2.» (а.с.125-127).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що заява повинна розглядатися не в окремому провадженні, а в межах цивільної справи про поновлення на роботі.

Проте з таким висновком суду в повному обсязі погодитися неможливо, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

В ухвалі Верховного Суду України від 09 листопада 2011 року зазначено, що стягнення судом на користь працівника середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника здійснюється на підставі ухвали суду, а отже такі вимоги розглядаються в межах провадження про поновлення на роботі.

Зазначені правові висновки Верховного Суду України в силу ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковими.

Таким чином, положення ст. 236 Кодексу законів про працю України є спеціальною нормою та регламентує порядок додаткового нарахування судом, який ухвалив рішення про поновлення працівника на роботі, середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення. При цьому стягнення судом на користь працівника середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника здійснюється на підставі заяви працівника та постановленої, за результатом її розгляду ухвали суду в межах цивільної справи про поновлення заявника на роботі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що для вирішення питання про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_2 має звернутися з відповідною заявою до Дніпровського районного суду м. Києва в межах цивільної справи про поновлення на роботі, а не шляхом пред'явлення позову про захист трудового права в окремому провадженні.

Разом з тим, дійшовши вірного висновку про невідповідність обраного способу захисту порушеного права, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі по суті, а не закрив провадження в справі, як того вимагає закон.

У силу п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що провадження у справі відкрито за вимогою щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, яка не підлягає правовому захисту в іншому провадженні, ніж провадженні, в якому повинно було розглядатися таке питання, що є фактом, який підтверджує неправомірність виникнення цивільного процесу в цьому випадку (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України).

Таким чином, у відкритті провадження в даній справі в частині позовних вимогпро стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі слід було відмовити на підставі п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, а у разі відкриття провадження у справі в цій частині його слід було закрити на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Апеляційна скарга не містить посилань на зазначену обставину, проте у силу ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Частиною 1 статті 304 ЦПК України визначено, що справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі.

Згідно ч.1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишення заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі підлягає скасуванню, а провадження в цій частині закриттю, оскільки вирішення зазначеного питання не може вирішуватись шляхом пред'явлення позову в іншій справі.

Щодо стягнення моральної шкоди, то вирішення даного питання при закритті провадження в справі в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, є передчасним і неможливим.

Керуючись п.1 ч.1 ст.205, ч.1 ст. 304, п.4 ч.1 ст.307, ч.1 ст.310, 313-315 ЦПК України ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: