Головуючий суду 1 інстанції - Рябуха Ю.В.

Доповідач - Соловей Р.С.

Справа № 2-2699/11

Провадження № 22ц/782/3626/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області

в складі: головуючого - судді Соловей Р.С.,

суддів Медведєвої Л.П., Пащенко Л.В.,

при секретарі Арутюнян Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську справу

за апеляційною скаргою Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» на рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 17 березня 2011 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», третя особа - МКП «Благоустрій», про визнання договору неукладеним та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року позивач Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» (далі - ЛМКП «Теплокомуненерго») звернувся до суду з позовом та, посилаючись на правові підстави своїх вимог, просив визнати неукладеним договір між ним та відповідачем, а договірні відносини між ними неіснуючими; визнати відключеною від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності йому (позивачеві) з 16.11.2005 р.; зобов'язати відповідача зробити перерахунок заборгованості з моменту фактичного відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання, а саме з 16.11.2005 р.; зобов'язати відповідача зареєструвати належним чином представлені ним (позивачем) копії документів на автономне опалення.

Оскаржуваним заочним рішенням позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано договір між ЛМКП «Теплокомуненерго» та ОСОБА_3 неукладеним, а договірні відносини неіснуючими; визнано відключеною від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання квартиру АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності з 16.11.2005 р.; зобов'язано відповідача зробити перерахунок заборгованості ОСОБА_3 з моменту фактичного відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання, а саме з 16.11.2005 р.

Відповідач ЛМКП «Теплокомуненерго», не погодившись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального права, а також, на його думку, суд не дав належної оцінки доказам у справі, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції. Згідно з ч. 3 вказаної статті апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно із статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно із статтею 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, тобто, суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам, на думку колегії суддів, оскаржуване рішення не відповідає.

У справі судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач мешкає в квартирі АДРЕСА_1, що належить йому та членам його сім'ї на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу частки квартири та договору обміну квартири на частку квартири, що посвідчені 03.11.2005 р. приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_4 та зареєстровані в Державному реєстрі правочинів відповідно за номерами №3644 та №3645 (а. с. 6 - 12). Послуги з теплопостачання до вказаного будинку здійснює ЛМКП «Теплокомуненерго».

Вказані обставинами сторонами не заперечуються.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з правомірності дій позивача щодо відмови від послуг централізованого опалення, з доведеності отримання позивачем дозволу на відключення централізованого опалення та гарячого водопостачання і встановлення в його квартирі автономного опалення у встановленому законом порядку, на підставі чого були розроблені відповідні проекти, узгодження та виконані монтажні роботи по встановленню автономного опалення. Суд виходив з того, що відповідач, фактично не надаючи позивачеві послуги з централізованого опалення з квітня 2009 року, продовжує необґрунтовано нараховувати вартість вказаної послуги та такими діями порушує права позивача, які підлягають захисту.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони суперечать матеріалам справи, встановленим фактичним обставинам та не відповідають нормам матеріального права. Водночас колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта.

Згідно з п. 6 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Як передбачено положеннями ч. 1 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. №630 (далі - Правила)

Пунктом 24 Правил в редакції, що діяла до 31.10.2007 р., було передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води

Відповідно до п. 25 Правил в тій же радакції відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Згідно з п. 26 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювалось за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Переобладнання систем опалення здійснюється відповідно до Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (далі - Порядок), затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4.

Відповідно до п. 2.6 Порядку в редакції, що діяла до 06.11.2007 р.,по закінченні робіт складається акт про відключення квартири від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником на затвердження до Комісії на затвердження.

П. 1.2 Порядку передбачалось, що для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП.

Для вирішення питання відключення окремих приміщень житлового будинку від мереж централізованого опалення, згідно з п. 2.1 Порядку, власник, наймач (орендар) приміщення повинен звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.

Згідно з п. 2.2.1 Порядку при позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.

Апелянтом обґрунтовано зазначено у апеляційній скарзі, що позивачем не дотримано законодавчо встановленого порядку відключення квартири від мереж централізованого опалення, чого не врахував суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

Позивачем на підтвердження відключення його квартири від мереж централізованого опалення надано копію Акту про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП (а. с. 19).

Однак, як вбачається з копії вказаного Акту, він був складений та підписаний МКП «Благоустрій», представником монтажної організації ПП Шамрай В.Г., власником квартири ОСОБА_3, які підтвердили відключення квартири АДРЕСА_1 від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП шляхом видимого розриву заварюванням приєднань 6 радіаторів, 7 ізольованих стояків.

Дата складання акту вказана - 16 листопада, однак рік у зазначеній даті вказано нечітко, вбачається виправлення: « 2006» чи « 2005». Позивач стверджує, що Акт складено 15.11.2005 р., виправлення в зазначенні року в даті його складання пояснити не може, але припускає, що могла бути допущена описка, яка потім виправлена.

Вказаний акт містить незаповнені графи, зокрема, не вказаний представник виконавця послуг з ЦО та ГВП та відсутній його підпис та печатка (а. с. 19).

Крім того, в копії Акту зазначено, що він затверджений рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП з посиланням на протокол від 14.03.2006 р. №2, але відсутня гербова печатка Комісії. За таких обставин, на думку колегії суддів, не можна вважати, що цей Акт затверджено Комісією.

З матеріалів справи також вбачається, що, згідно з наданою позивачем копією Протоколу №4 засідання постійної діючої міжвідомчої комісії Жовтневої адміністрації Луганської міської ради з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО і ГВП від 24.03.2006 р., у цьому засіданні за заявою ОСОБА_3 Комісією тільки було надано дозвіл на одержання технічних умов балансоутримувача, Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, ЛМКП «Теплокомуненерго» та на розробку проектно-технічної документації на реконструкцію систем газо- та теплопостачання, а також на монтаж обладнання (газового котла) за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 було попереджено про необхідність проведення відключення квартири згідно з Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків ЦО і ГВП при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (а. с. 20).

Крім того, згідно з наданими позивачем копіями документів, технічні умови, якими дозволено проектування реконструкції системи газопостачання квартири АДРЕСА_1 з встановленням індивідуального автономного опалення були видані позивачеві Луганським міжрайонним управлінням по експлуатації газового господарства 21.12.2005 р. (а. с. 21 - 23); 13.02.2006 р. ОСОБА_3 були отримані експертний висновок та технічні умови на проектування системи газопостачання квартири від другої самостійної державної пожежної частини Головного управління МНС України в Луганській області (а. с. 24 - 25); 24.11.2005 р. ним отримано згоду на встановлення автономного опалення від МКП Благоустрій (а. с. 26).

З наведеного вбачається, що технічні умови на проектування системи газопостачання квартири було отримано позивачем до надання йому відповідного дозволу міжвідомчої комісії Жовтневої адміністрації Луганської міської ради. Вказаний вище Акт про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, якщо виходити з дати його складання 16.11.2005 р., складено до надання позивачеві дозволу міжвідомчої комісії Жовтневої адміністрації Луганської міської ради на отримання технічних умов на проектування системи газопостачання квартири та на розробку проектно-технічної документації на реконструкцію систем газо- та теплопостачання, а також до отримання вказаних технічних умов. Вказана в Акті дата протоколу щодо затвердження комісією 14.03.2006 р. також передує даті отримання дозволу на проектування та на отримання технічних умов. Зазначене є порушенням встановленого порядку відключення квартири від мереж централізованого опалення.

Виходячи з викладеного, слід зазначити, що вказаний Акт про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, згідно з його копією, не лише містить виправлення та недоліки в оформленні, але й не узгоджується з іншими наданими позивачем доказами.

Зазначеним обставинам не було дано належної оцінки судом першої інстанції та, як наслідок, необґрунтовано прийнято акт від 16.11.2005 р. як доказ відключення квартири позивача від мережі централізованого опалення у встановленому порядку.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що наданим позивачем доказам, зокрема, вказаному Акту про відключення квартири від мереж централізованого опалення, з підстав, вказаних вище, слід дати критичну оцінку. Відповідно, відсутні підстави вважати квартиру позивача відключеною від мереж централізованого опалення, отже твердження позивача, що відповідачем безпідставно нараховується по квартирі позивача оплата послуг з централізованого опалення за встановленими тарифами, не ґрунтуються на доказах.

Щодо задоволених судом першої інстанції позовних вимог позивача про визнання договору між сторонами не укладеним, а договірних відносин не існуючими, колегія суддів вважає, що в даному випадку договірні відносини існують фактично, оскільки позивач є споживачем послуг, які надає відповідач. Існування таких відносин визнавалось і самим позивачем, який оплачував до виникнення спірних правовідносин послуги відповідача та звертався до нього з певними вимогами. Договір про надання послуг з теплопостачання укладається в письмовому вигляді між виробником послуг та виконавцем, тобто житловою організацією -балансоутримувачем.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи ж спір, суд повинен дати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Вказане стосується вимог щодо перерахунку заборгованості з моменту фактичного відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання та щодо зобов'язання відповідача зареєструвати належним чином копії документів на автономне опалення, які не відповідають наведеним вище способам захисту прав.

Оспорювання розміру нарахованої оплати за комунальні послуги є можливим при розгляді позову про їх стягнення, а у даній справі відповідачем таких вимог не заявлено.

Крім того, підставою для здійснення перерахунку заборгованості є доведення відключення споживача від системи ЦО та ГВП, однак наданий позивачем акт про відключення квартири АДРЕСА_1, як вже було зазначено вище, не може бути прийнятим як доказ відключення квартири позивача від мережі централізованого опалення у встановленому порядку.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, висновки суду, що не відповідають встановленим фактичним обставинам, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення апеляційним судом нового рішення.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а новим рішенням колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 17 березня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», третя особа - МКП «Благоустрій», про визнання договору неукладеним та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: