ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

  

27.11.08р.

Справа № 25/286-08

За позовом  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг 

до  Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг  

про стягнення 1855,11 грн.

Суддя  Чередко А.Є.

Представники:

  від позивача: не з'явився

від відповідача: Овчаренко О.А. - дов. №85-165юр від 20.06.07р. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення з останнього 1855,11грн.  перерахунку страхових виплат, виплачених потерпілому. В обґрунтування позову позивач послався на те, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу за позовом Зінченко А.П. було стягнуто з відділення Фонду на користь позивача ненараховані та не виплачені суми втраченого зароботку у зв’язку з втратою професійної працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві під час роботи на Державному підприємстві „Рудоуправління ім. Кірова”. Підставою для стягнення 1855,11грн. перерахунку страхових виплат було встановлення недостовірного розрахунку сум відшкодування шкоди потерпілому здійсненого Державним підприємством „Рудоуправління ім. Кірова”. Отже помилки були допущені підприємством, яке з урахуванням Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або страховикам і зобов’язане відшкодовувати збитки, завдані порушенням, тому позивач відповідно до положень ст.ст. 1172, 1191 ЦК України, ст.ст. 225, 228 ГК України має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що недостовірний розрахунок сум відшкодування шкоди потерпілому було здійснено Державним підприємством „Рудоуправління ім. Кірова”, тобто іншою юридичною особою, а не відповідачем, який не може бути винною особою у здійсненні недостовірного розрахунку та нести відповідальність за дії іншої особи. Окрім того, відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, здійснюється саме Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Відшкодування шкоди у разі настання страхового випадку є виключно обов’язком Фонду і Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” не передбачає права Фонду на звернення з регресними вимогами до роботодавця. Джерелом же фінансування Фонду є внески роботодавців, а не кошти отримані за регресними вимогами.

Позивач не забезпечив явку представника до судового засідання та не надав доказів на підтвердження існування поважних причин не з’явлення представника. Враховуючи, що позивач належним чином був повідомлений судом про час та місце судового засідання у справі, що підтверджується наявними у справі матеріалами, достатність матеріалів справи для розгляду справи по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

                 ВСТАНОВИВ:

Згідно рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29.01.2007р. за позовом Зінченко А.П. до Державного підприємства „Рудоуправління ім. Кірова” та до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві (надалі-ВВД ФСС від НВВ) в  м. Кривому Розі "Про зміну розміру відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків", було стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Кривому Розі на користь Зінченко А.П. в рахунок не нарахованих та не виплачених сум втраченого заробітку 1855,11 грн.

Судом було встановлено вину Державного підприємства „Рудоуправління ім. Кірова” в недостовірному перерахунку потерпілому на виробництві сум відшкодування шкоди згідно діючого законодавства, оскільки роботодавець несе повну відповідальність за достовірність даних, відображених за підписом посадових осіб, в наданих до ВВД ФСС від НВВ  документів про суму виплат потерпілому. Тобто судом було визначено інший розмір відшкодування шкоди потерпілому, ніж наданий підприємством в момент приймання - передачі особової справи потерпілого.

Між тим, ВАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг” не було стороною зазначеної вище справи, а вину в недостовірному перерахунку потерпілому на виробництві сум відшкодування шкоди згідно діючого законодавства було встановлено судом у діях Державного підприємства „Рудоуправління ім. Кірова”, а не відповідача. Позивачем же у позові не обгрунтовано пред’явлення позову саме до ВАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг”, а з матеріалів справи не вбачається, що останнє є правонаступником Державного підприємства „Рудоуправління ім. Кірова”. Отже, позивачем пред’явлено позов до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у позові в силу ст. 1191 ЦК України.

Окрім того, суд враховує, що відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України “Про охорону праці” в редакції від 21 листопада 2002 року № 229-IV, державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

                 Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України “Про охорону праці”, відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Україні відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”(надалі-Закон).

                 Стаття 2 Закону зазначає, що сфера дії цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах, а також на осіб, право яких на отримання на відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання , пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

                 Згідно розділу XI п.3 Прикінцевих положень Закону, відшкодування шкоди провадиться Фондом соціального страхування від нещасних. випадків особам, які потерпіли до набрання чинності Закону та мали право на страхові виплати та соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві яким до набрання чинності Закону, підприємство не відшкодувало матеріальну і моральну (немайнову) шкоду - виплачується підприємством, а в разі його ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

                 Зазначені Закони України, по-перше, спрямовані на соціальний захист працівників, які внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання отримали ушкодження, що призвели до втрати професійної працездатності, і по-друге, передбачають відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків шкоди шляхом надання потерпілим соціальних послуг та виплат.

                Статтями 1, 5 підпункту “в” пункту 1 ст. 21. ч.1 ст. 25, ст. 28, 34 Закону на страховика, яким згідно з ч. 4 ст. 6 Закону є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, покладено обов'язок повного та своєчасного відшкодування шкоди у разі настання страхового випадку та проведення" усіх видів страхових виплат і соціальних послуг.

                З метою виконання зазначеного обов'язку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до ч. 1ст. 46 Закону України провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.

              Одним із джерел фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є внески роботодавців (ч.2 ст. 46 Закону). Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону, кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, а спрямовуються для відшкодування шкоди, застрахованим особам та членам їх сімей, тобто державі не заподіюється шкода, так як страхові виплати здійснюються Фондом за рахунок роботодавців.

               Розмір страхового внеску для кожного підприємства обчислюється Фондом у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати. Також розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство. Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Постановою Кабінету Міністрів України № 1423 від 13.09.2000р. Визначаючи розмір страхового внеску, Фонд розраховує його таким чином, щоб сума страхових внесків страхувальників до Фонду забезпечувала покриття витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку (ч.2 ст. 47 Закону).

            Аналіз вищезазначених норм Закону дозволяє зробити висновок про те, що відшкодування шкоди у разі настання страхового випадку є виключно обов'язком Фонду.      

              Оскільки страхові виплати здійснюються за рахунок внесків роботодавців, Закон не передбачає право Фонду на звернення до страхувальника (роботодавця) з регресними вимогами щодо відшкодування сплачених Фондом страхових виплат.

Враховуючи те, що питання сплати внесків підприємствами (страхувальниками) і відшкодування Фондом (страховиком) шкоди врегулювані спеціальним законом - Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” є необгрунтованими доводи позивача про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ст.ст. 1172, 1191 ЦК України, ст.ст. 225, 228 ГК України.

Правомірність же покладення на позивача обов’язку по відшкодуванню шкоди потерпілому  (Зінченко А.П.) визначена рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29.01.2007р.

          З підстав наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.                

Керуючись Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

                                                                    ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя

А.Є. Чередко

Рішення підписано